23 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2587/24
Провадження № 22-ц/4820/2199/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю: позивача, його представника, представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/2587/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в
якому просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь безпідставно списані кошти в розмірі 35494 грн. 86 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що скориставшись своєю банківською карткою 25.05.2023 року виявив, що з його рахунку було списано 35 494,86 грн.
Крім того, зазначав, що він є військовослужбовцем та в той час проходив службу в зоні бойових дій та не зміг вчасно звернутись до банку з даного питання. Тому тільки 27.12.2023 року звернувся до банку з офіційною заявою для з'ясування наведеного питання, проте відповіді не отримав.
Вказував, що заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайоного суду від 16.10.2018 року у справі № 676/3636/18 стягнуто з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 13 767,93 грн.
Зазначав, що 07.02.2019 року банк пред'явив виконавчий лист до виконання та інших зобов'язань з відповідачем не було і не розуміє з якого приводу банк стягнув з нього грошові кошти в сумі 35 494,86 грн. Проте, виконавець, повернувши виконавчий лист банку більше не пред'являв його до виконання, тому ОСОБА_1 вважав, що у банка немає підстав для списання з нього коштів в сумі 35 494,86 грн.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року позов було задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти в сумі 21726,93 грн. та судовий збір в сумі 741,38 грн., в решті позову відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Апелянт вважає, що судом не враховано, той факт, що ОСОБА_1 самостійно здійснено платіж 25.05.2023 року між власними картками на суму 35494,86 грн, що підтверджується відповідною випискою, а банком лише виконано розпорядження клієнта.
Також ним не було відкликано згоди на здійснення платіжної операції від 25.05.2023 року на дану суму, а лише 27.12.2023 року позивачем подано заяву про повернення коштів.
Звертає увагу, що судом не було враховано норми матеріального права Закону України «Про платіжні послуги», Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджено постановою Правління НБУ № 163 від 29.07.2022 року.
Банк посилається на те, що приймаючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу, що позов ґрунтувався на нормах ст. 1211 ЦПК України, яка на думку апелянта не підлягає застосуванню у даній справі.
Тому з врахування вищезазначеного АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду в частині стягнення з них на користь ОСОБА_1 безпідставно списаних коштів в сумі 21726,93 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та вирішити питання стягнення судових витрат.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», вважає доводи викладені в апеляційній скарзі необгрунованими, а також такими що не підлягають задоволенню, оскільки на його думку апелянтом не було доведено та ненадано жодних та допустимих доказів обставин справи, на які вони посилаються в своїй апеляційній скарзі, тому просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук І.В. також подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», посилається, на те, що банком було самостійно стягнуто кошти з ОСОБА_1 під виглядом добровільного переказу коштів, при цьому надаючи недостовірні докази.
Зазначає, що згідно платіжної інструкції від 25.05.2023 року вбачається, що в фінансовій операції на суму 35 494,86 грн. один і той самий відправник та отримувач, проте вважає дане твердження помилковим, оскільки цю операцію ОСОБА_1 ніколи не ініціював та її було здійснено працівником банку під час процедури закриття рахунку без відповідної на те згоди позивача.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не давав згоди на здійснення перерахування коштів зі свого рахунку на інші рахуннку, не оформлював, не підписував та не подавав до банку жоден із вищеперерахованих платіжних інструментів, а тому, вважає таке списання таким, що здійсненне за ініціативи Банку без погодження з клієнтом.
Також вказує, що банк пропустивши строки пред'явлення виконавчого листа до виконання, вирішив вчинити самовпраство та заволодіти грошовими коштами ОСОБА_1 без належних на те правових підстав, а фінансову операцію зі стягнення коштів шляхом удаваного правочину замаскував нібито під власноручний переказ позивачем грошових коштів за недійсними реквізитами.
Отже, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук І.В. просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та обґрунтованим.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що в рішенні Кам'янець-Подіьського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року в цивільній справі № 676/3636/18 суд встановив, що 26.03.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Згідно зазначеного договору ОСОБА_2 отримав три кредитні картки, останню за № НОМЕР_1 , строком дії - 09/2016 та отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік (2,7% на місяць) які нараховуються на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, на строк дії платіжної картки, зобов'язався повернути позивачеві кредит і сплатити банку проценти щомісячними платежами в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, на кінець звітного місяця до 25-го числа місяця.
За невчасне погашення заборгованості кредиту та процентів позичальник за договором повинен щомісячно сплачувати банку пеню в розмірі: 1% від заборгованості, но не менше 10 грн. в місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсотках 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.
У випадку порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, позичальник зобовязався сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих прострочених процентів.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (вересень 2016 року включно) та у межах строку кредитування по вересень 2016 року включно позичальник відповідач мав повертати кредит і сплачувати відсотки періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з жовтня 2016 року у позичальника виник обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Однак свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, в зв'язку з чим банк звернувся до суду позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року в цивільній справі № 676/3636/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.03.2007 року станом на 30.09.2016 року, тобто на день закінчення строку дії кредитного договору. в сумі 13 767,93 грн., в тому числі заборгованість по кредиту - 2 293 грн., заборгованість по відсоткам - 10 230, 15 грн., заборгованість по комісії - 351,07 грн., штраф - 250 грн. (фіксована частина), штраф - 643,71 грн. (процентна складова); 924,59 грн. судового збору.
Дане рішення набрало законної сили.
Також рішенням суду було встановлено, що кредитний договір припинив свою дію 30.09.2016 року і суд в зв'язку з цим відмовив в задоволенні позову в частині позовних вимог у вигляді нарахованих в період після 30.09.2016 року процентів, штрафу, пені комісії.
Постановою старшого державного виконавця Кам'янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Горпинчук Д.О. від 07.02.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року № 676/3636/18.
В подальшому постановою старшого державного виконавця Кам'янець-Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Горпинчук Д.О. від 05.04.2019 року повернуто виконавчий лист № 676/3636/18 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» так як у боржника відсутнє майно та доходи, на які можна звернути стягнення.
Відповідно виписки по рахунку за кредитним договором б/н, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , банком в період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року було нараховано позичальнику штраф за прострочення кредиту та списано відсотки за прострочений кредит на суму 21 726,93 грн., що в сукупності з боргом за рішенням суду в розмірі 13767,93 грн. складає 35494,86 грн.
25.05.2023 року банком з рахунку ОСОБА_1 списано 35 494,86 грн., в тому числі нараховані позичальнику за період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року штраф за прострочення кредиту та відсотки за прострочений кредит на суму 21 726,93 грн.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року в цивільній справі № 676/3636/18 встановлено, що кредитний договір припинив свою дію 30.09.2016 року і суд в зв'язку з цим відмовив в задоволенні позову в частині позовних вимог у вигляді нарахованих в період після 30.09.2016 року, процентів, штрафу, пені комісії та стягнув з позичальника ОСОБА_1 тільки заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на до 30.09.2016 року.
Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та штрафні санкції за користування кредитом припинилося 30.09.2016 року і такі нарахування є неправомірними.
В зв'яку з цим у банку було відсутнє право самостійно списувати з рахунку позивача, нарахований позичальнику за період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року штраф за прострочення кредиту та відсотки за прострочений кредит на суму 21 726,93 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК).
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).
Як зазначено вище, 30.09.2016 року кредитний договір, укладений між позивачем і банком в 2007 році, припинив свою дію, а відтак між сторонами після цієї дати відсутні договірні правовідносини та зобов'язання за цим кредитним договором.
З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безапідставність набуття банком у власність грошових коштів позивача на суму 21 726,93 грн., які були нараховані позичальнику за період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року як штраф за прострочення кредиту та відсотки за прострочений кредит по кредитному договору між позивачем та банком, укладеним в 2007 році, і без його згоди списані з його грошового рахунку.
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано, той факт, що ОСОБА_1 самостійно здійснив платіж 25.05.2023 року між власними картками на суму 35494,86 грн, що підтверджується відповідною випискою, а банком лише виконано розпорядження клієнта, ним не було відкликано згоди на здійснення платіжної операції від 25.05.2023 року на дану суму, а лише 27.12.2023 року позивачем подано заяву про повернення коштів слід відхилити.
В позовній заяві позивач як на підставу позову посилається на безпідставне списання з його грошового рахнку банком без його згоди грошових коштів і саме дана обставина є предметом даної цивільної справи, а тому факт переказу коштів з картки на картку в даному випадку не має значення при вирішенні даного спору.
Також суд не приймає до уваги посилання апелянта, що саме поведінка позивача утворила правову підставу для набуття банком коштів.
Такі твердження апелянта жодним чином не доведено, адже списання коштів з рахунку позивача було здійснено банком 25.05.2023 року на підставі кредитного договору, який припинив свою дію ще 30 вересня 2016 року.
За таких обставин колегія суддів, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова