26 грудня 2024 року м.Суми
Справа №576/607/24
Номер провадження 22-ц/816/1617/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Колодяжного А.О. у м. Глухів Сумської області,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 вересня 1999 року Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 174.
Свої вимоги мотивував тим, щоз 26 вересня 1999 року він перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Мають дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що за час спільного проживання між ним та відповідачкою виникали сварки через різні погляди щодо сімейного життя, ведення спільного господарства, витрат коштів сімейного бюджету, виховання дитини. З серпня 2023 року вони припинили шлюбні відносини та ведення спільногогосподарства. На примирення не згоден, шлюб зберігати не має наміру.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.09.1999 року Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 174.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що вона з позивачем до недавнього часу підтримували подружні стосунки, а у момент їх погіршення намагалися знайти вихід із ситуації та зберегти сім'ю.
Вказує, що нею подавалося до суду клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але судом клопотання було проігноровано.
Вважає, що вона з позивачем мають можливість поновити їх подружні стосунки. Зазначає, що розірвання шлюбу негативно вплинуло на психічний стан доньки, яка дуже прив'язана до батька.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 1999 року Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 174, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4).
Сторони мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначав, що спільне життя з відповідачем не склалося, подружні відносини між ними припинені. Вважав, що подальше збереження сім'ї є неможливим та суперечитиме інтересам сторін. На примирення не згоден.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для розірвання між сторонами шлюбу відповідно до ст. 112 СК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Крім того, принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування у шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова