Номер провадження: 33/813/2934/24
Номер справи місцевого суду: 522/7335/24
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Артеменко І. А.
23.12.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Кравченка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кравченка Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 30 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн та позбавлено його права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 26.04.2024 о 21:13 керував транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по проспекту Гагаріна, біля будинку №12, із ознаками наркотичного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння у медзакладі у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР (суд помилково зазначив ще п.2.9а ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Кравченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2024 та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зазначив, що:
-працівниками патрульної поліції були допущені порушення законодавства, з огляду на здійснення незаконної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не повідомлення про причину зупинки, здійснення тиску на водія, провокацій щодо отримання від нього відмови від проходження огляду і формального вручення копії протоколу;
-місцевий суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідив докази по справі окремо та у взаємозв'язку, не надав оцінки неналежності доказів, протиправної поведінки поліцейських, їхньої неупередженості та надуманості їх підозр;
- наявні в матеріалах справи відеозапис не є безперервним;
- на відео не зафіксована чітка відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі;
- ОСОБА_1 не були роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України;
- в матеріалах справи відсутні належні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачу транспортного засобу іншій особі;
- поліцейські не провели зовнішній огляд ОСОБА_1 , не тестували його зовнішній стан та не могли цього адекватно зробити в темряві;
- в оскаржуваній постанові місцевий суд зазначив про порушення ОСОБА_1 пунктів 2.5 та 2.9а ПДР, в той час як протокол складено за порушення п.2.5 ПДР. ОСОБА_1 не досліджувався в медичному закладі на предмет існування у нього наркотичного сп'яніння, акт та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння не складався, тому ніякого порушення апелянтом п.2.9.а ПДР не відбулося;
- ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений права на судовий захист;
- на відеозаписі відсутній доказ вручення ОСОБА_1 або намагання вручення направлення на проходження огляду в медзакладі;
- працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адмініправопорушення ознак наркотичного сп'яніння, а сам по собі протокол не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адмніправопорушення;
- в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння;
- протокол про адміністративне правопорушення у відношення ОСОБА_1 складений на припущеннях, не доведено наявності в діях останнього складу адмінправопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Кравченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №907632 від 26.04.2024, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 26.04.2024 о 21.13 по проспекту Гагаріна,12 у м.Одесі керував транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка не відповідає обстановці, бліде забарвлення обличчя), пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Від підпису та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився;
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора, встановленого усередині салону службового транспортного засобу, якими зафіксовано здійснення транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_1 , маневру поворот ліворуч з крайньої лівої полоси без увімкнення лівого покажчику повороту. Після завершення маневру вказаний автомобіль був зупинений працівниками поліції, які рухались позаду на службовому транспортному засобі. Під час спілкування інспектора поліції з водієм, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано водієві пройти в установленому законом порядку медичний огляд. Вказана пропозиція була неодноразово озвучена, на що водій ( ОСОБА_1 ) не вчиняв будь-яких дій задля слідування на огляд у встановленому порядку, сперечався з поліцейським щодо наявності у нього такого обов'язку, наголошував про неодноразові зупинки його іншими працівниками поліції та закриття в суді у відношенні нього провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП. На чергову пропозицію поліцейського проїхати до медзакладу для проходження огляду, ОСОБА_1 зазначив: «Меня отвозить/привозить не надо, пишите 130». Вказані дії були розцінені працівником поліції як фактична відмова водія від проходження огляду, роз'яснено водію його права, складено адмінматеріали, ознайомлено водія з протоколом, від підпису якого та отримання копії водій відмовився, та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом;
- направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я від 26.04.2024, в якому зазначені виявлені ознаки сп'яніння та відмову водія від проходження огляду;
-довідками про отримання посвідчення водія та відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, якими підтверджується статус водія та відповідна кваліфікації за ст.130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Слід зазначити, що до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону).
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
За положеннями п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції визначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, такими ознаками є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані наркотичного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд.
Таким чином, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння.
Частиною 6 ст.266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За положеннями пункту 8 Порядку від 17.12.2008 №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу 1 Інструкції).При цьому, проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння має обов'язково відбуватись у закладі охорони здоров'я, оскільки відповідно до положень п.7 розділу 3 Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Будь-якого іншого способу проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, окрім як у закладі охорони здоров'я з обов'язковим проведенням лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу чинним законодавством не передбачено.
У випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п.2.5 ПДР України. Вказане було неодноразово роз'яснено працівниками поліції ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Так, у виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , а також відео з відеореєстратора, встановленого усередині службового транспортного засобу.
Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає їх як належний та допустимий доказ у справі.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис з камер відеоспостереження є неналежним доказом, оскільки такі твердження нічим не обґрунтовані.
Наявними відеозаписами чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення поліцейським під час спілкування з водієм ознак наркотичного сп'яніння та неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку в медзакладі, фактична відмова водія від проходження огляду. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
Під час дослідження наявних в матеріалах справи відеозаписів суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на них послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну та дані події не містять розриву у часі, що свідчить про безперервність проведення відеозйомки, хоча на диску вони записані у виді окремих файлів. Наявний відеозапис в цілому відображає послідовність дій поліцейських, відео здійснювалось безперервно. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису судом не встановлено. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. При цьому, невиконання водієм вимог поліцейського щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду.
Формальне невисловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому за встановлених обставин, посилання сторони захисту на відсутність чіткого висловлення ОСОБА_1 відмови від проходження огляду не приймаються до уваги суду.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
З оглянутих судом відеозаписів вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 здійснив маневр поворот ліворуч без увімкнення лівого покажчика повороту, після чого його зупинили працівники патрульної поліції, які їхали позаду.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.
Посилання захисника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, не беруться до уваги, оскільки вказана позиція не є релевантною до обставин цієї справи. Так, справа № 686/11314/17 розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. У справі, що наразі переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки. Отже правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.03.2019 (справа №686/11314/17) стосується абсолютно іншої правої ситуації.
Так само, не приймають до уваги посилання захисника апеляційних судів в інших справах, які не має преюдиційого значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в п.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Крім того, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Посилання захисника на упередженість дій працівників поліції ґрунтуються на суб'єктивній думці та не підтверджені жодним доказом, тому є припущенням сторони захисту. При цьому, як зазначалось вище, у випадку наявності сумнівів в законності дій працівників поліції, ОСОБА_1 мав можливість в порядку, визначеному п.п.д п.2.14 ПДР України, оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги щодо невручення направлення на огляд водія не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.
Системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку, дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не вручається поліцейським водію у разі зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я загалом. Слід звернути увагу, що дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу. При цьому ОСОБА_1 фактично відмовився від слідування до закладу охорони здоров'я для проходження відповідного огляду.
Доводи захисника щодо відсутності акту огляду на стан сп'яніння є необґрунтовані. Так, за положеннями розділу ІІ Інструкції (№ 1452/735) вказаний акт складається поліцейським за результатами огляду на місці зупинки водія на стан сп'яніння у разі наявності ознак алкогольного сп'яніння, а не наркотичного, які виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного, а не алкогольного сп'яніння, доводи апеляційної скарги щодо відсутності акту огляду на стан сп'яніння не приймаються до уваги.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак наркотичного сп'яніння з посиланням на відеозапис, оскільки за обставин відмови від законної вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння перевірці підлягає факт саме порушення водієм п 2.5 ПДР, а не факт перебування чи ні у такому стані. При цьому, як зазначалось вище, визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, на яких зафіксовано повідомлення поліцейським ОСОБА_1 про відсторонення від права керування транспортним засобом.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог ст.245 КУпАП та дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи місцевим судом, чим позбавлено його права на судовий захист, не спростовують правильність висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Матеріали справи дійсно не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема відсутнє зворотнє повідомлення про отримання повістки про час та місце розгляду справи.
Разом з тим, не повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, про розгляд справи не може слугувати безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки це не є істотним порушенням вимог КУпАП, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, апеляційним судом в повній мірі було забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і за участю захисника в його інтересах, надати пояснення та подати докази. Однак ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, таким правом не скористався, його інтереси представляв захисник Кравченко О.М.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, захисником не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Разом з тим, місцевим судом в описовій частині оскаржуваної постанови помилково зазначено про порушення ОСОБА_1 своїми діями вимог п.2.9а ПДР, з огляду на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на порушення водієм вимог вказаного пункту, у зв'язку з чим апеляційний суд рекомендує судді Гаєвій Л.В. виправити вказану описку.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Кравченка Олексія Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 30 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Рекомендувати судді Приморського районного суду м.Одеси Гаєвій Л.В. виправити описку, допущену в постанові суду, щодо порушення особою, яка притягається до відповідальності, п.2.9а ПДР.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко