Номер провадження: 33/813/3000/24
Номер справи місцевого суду: 522/17160/24
Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.
Доповідач Артеменко І. А.
23.12.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, що притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Бережного О.В.,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бережного Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 51 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 01.09.2024 близько о 17:50 годині за адресою: м. Одеса, вул.Різовська, 18, під час суперечки кидалась в бійку до гр. ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян, чим скоїла правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Бережний О.В. просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2024 та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. передбаченого ст.173 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник послався на те, що в день судового засідання 22.11.2024 місцевий суд не повідомив про прийняте рішення та не оголосив постанову, копію постанови датовану 22.11.2024 було вручено захиснику лише 03.12.2024, до зазначеної дати зміст судового рішення відомо не було.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник, посилаючись на грубе порушення місцевим вимог законодавства, неповноту та однобічність розгляду справи, притягнення особи до відповідальності за відсутністю належних та допустимих доказів, зазначив, що:
-місцевим судом порушено вимоги ч.1 ст.283, ч.1 ст.285 КУпАП щодо порядку ухвалення, оголошення рішення у справі та вручення його копії;
- судом притягнута особа до відповідальності з порушенням строків, встановлених ст.38 КУпАП. Зокрема, 22.11.2024 судове рішення не було ухвалене судом, направлено до ЄДРСР та підписано КЕП судді - 02.12.2024, що свідчить про те, що датою ухвалення постанови є 02.12.2024, що з огляду на ч.2 ст.38 КУпАП, враховуючи дату ніби вчинення правопорушення 01.09.2024, поза встановленого законом тримісячного строку для притягнення особи до відповідальності;
- протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням встановленого ст.254 КУпАП строку. Зокрема, протокол складено 30.09.2024 про події 01.09.2024, в той же день (01.09.2024) встановлено особу ОСОБА_1 , яка надала відповідні пояснення. Сам протокол складено працівником поліції, який не був на місці події, виходячи з пояснень інших осіб, які надані 26-27.09.2024, та взагалі не містять відомостей про події 01.09.2024;
- в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення за ст.173 КУпАП. В протоколі зазначено «під час суперечки гр. ОСОБА_1 кидалась в бійку до гр. ОСОБА_2 », що прямо не передбачено диспозицією ст.173 КУпАП; в ході «суперечки» ОСОБА_2 , який є працівником поліції, сам образливо висловлювався на адресу ОСОБА_1 , використовував нецензурну лайку і робив це в громадському місці; вказаній «суперечці» передувало розпивання ОСОБА_2 разом з іншими особами у дворі будинку АДРЕСА_1 алкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів, а також образлива нецензурна лайка ОСОБА_2 на адресу матері ОСОБА_1 . В протоколі відсутнє зазначення, що саме було порушено діями ОСОБА_1 громадський порядок або спокій громадян, а також яким саме чином. В діях ОСОБА_1 відсутній умисел на порушення громадського порядку та допущення прояву неповаги до суспільства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Бережний О.В. підтримали клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги. Потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, посилаючись на законність оскаржуваного судового рішення.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи встановлено, що справа розглянута судом 22.11.2024 за участю ОСОБА_1 , захисника Бережного О.В. та потерпілого ОСОБА_2 .
За інформацією ЄДРСР судове рішення надіслано для оприлюднення: 02.12.2024, забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
03.12.2024 захисник Бережний О.В. отримав копію судового рішення, про що склав відповідну розписку.
06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» захисником Бережним О.В. подана до суду апеляційна скарга, яка, серед іншого, містить клопотання про поновлення строку.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03, зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Аналізуючи наведене, враховуючи відсутність доказів проголошення 22.11.2024 вступної та резолютивної частин оскаржуваного судового рішення, отримання захисником копії судового рішення 03.12.2024, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР - 04.12.2024 та подачу апеляційної скарги - 06.12.2024, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку захиснику Бережному О.В. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови для забезпечення права останньої на доступ до правосуддя. При цьому, апеляційним судом враховано, що для складання вмотивованої апеляційної скарги захиснику потрібний повний текст судового рішення, отримавши який захисник Бережний О.В., не зволікаючи (через три дні), звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2024.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, захисника в її інтересах, потерпілого, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Фактичні обставині, встановлені судом
30.09.2024 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №108728 за ст.173 КУпАП.
За вказаним протоколом 01 вересня 2024 року близько о 17:50 годині за адресою: м. Одеса, вул. Різовська, 18 під час суперечки гр. ОСОБА_1 кидалась в бійку до гр. ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян, чим скоїла правопорушення, передбачене ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 , яка надала власні пояснення такого змісту: « Я хотіла його відштовхнути, тому що він виражався нецензурною лайкою і кидався на мою мати та сусідку».
02.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до начальника ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , яка систематично порушує громадський порядок та створює загрозу мешканцям та сусідам. Зокрема, зазначив: «Після того, як 01.09.2024 в черговий раз з боку ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_4 було в грубій формі залякано дітей, та вони їх прогнали із дворового майданчику, мною було зроблено зауваження даним особам, що вони не мають права чіплятися до неповнолітніх дітей, на що дані особи удвох підбігли до мене та в нецензурній формі почали ображати, залякувати фізичною розправою та погрожувати. Через деякий час, після того як вони знов, зустрівши мене на вулиці, почали нецензурною лайкою ображати мене та в особливо зухвалій формі принижувати та нецензурно оскорбляти професію поліцейського, я знову попередив їх про негайне припинення протиправних дій. Після цього, не скриваючи свої явно хуліганські наміри, громадянка ОСОБА_5 намагалась кинутись до мене в бійку, та нанесла удар рукою по обличчю, після чого її відтягнула її мати ОСОБА_6 ».
01.09.2024 ОСОБА_1 надала пояснення, в яких зазначила, що 01.09.2024 о 17.30 во дворі її будинку, голосно гралися діти, на що її мати ОСОБА_7 зробила їм зауваження, на що ОСОБА_8 почав її ображати і висловлюватися нецензурною лайкою, а згодом і на її ( ОСОБА_1 ) адресу. Вона попередила, що якщо він не вгамується, вона викличе поліцію, на що він повідомив, що дзвоніть куди хочте, в нього є зв'язки, йому нічого не буде, то він є влада. Зазначила, що такі п'янки та гулянки у них во дворі здійснюються на постійній основі, на що вона неодноразово викликала поліцію вже протягом двох років.
Матеріали справи містять письмові пояснення від 26-29.09.2024 свідків, зазначених в протоколі, - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також інших сусідів, з яких вбачається наявність давнішого конфлікту між ОСОБА_1 , її матер'ю ОСОБА_11 , з одного боку, та іншими сусідами, в тому числі ОСОБА_2 , з іншого боку.
Також матеріали справи містять диски, на яких наявна відеофіксація події, що мала місце 01.09.2024.
01.10.2024 справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси.
Захисник Бережний О.В. надав місцевому суду заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення, в яких просив суд закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
22.11.2024 судом ухвалено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст.173 КУпАП.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. При цьому, громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною статтею, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язаній манері. Для всіх випадків дрібного хуліганства характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Прибудинкова територія в цьому сенсі є громадським місцем.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП, є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.
Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту події дрібного хуліганства та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами.
Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 30.09.2024 ОСОБА_1 01.09.2024 близько о 17:50 за адресою: АДРЕСА_1 під час суперечки гр. ОСОБА_1 кидалась в бійку до гр. ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян та скоїла правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Разом з тим, само по собі «кидання в бійку» безпосередньо не передбачено диспозицією ст.173 КУпАП. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 порушила громадський порядок і спокій громадян, кидаючись 01.09.2024 в бійку до ОСОБА_2 .
Так, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, у своїх письмових поясненнях від 26.09.2024 не зазначили будь-яких відомостей про події, що мали місце 01.09.2024, а лише вказували на наявність давнішого конфлікту між ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , з одного боку, та іншими сусідами, в тому числі ОСОБА_2 , з іншого боку. Аналогічні пояснення надали інші особи, опитані уповноваженою особою 26, 27 вересня 2024 року, письмові пояснення яких долучені до матеріалів справи.
Наявність тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається також з заяви ОСОБА_2 від 02.09.2024 та з пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2024.
З оглянутих в судовому засіданні апеляційної інстанції відеозаписів, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що 01.09.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт на основі раптово виниклих неприязних відносин із-за дітей, в ході якого усі сторони конфлікту не стримували емоцій. При цьому відеозаписами не зафіксовано, що ОСОБА_1 кинулась безпосередньо до ОСОБА_2 в бійку. Виникла суперечка між сторонами була спрямована на вирішення конфлікту, а не на порушення громадського порядку і спокою громадян. Вказані дії ОСОБА_1 не мали на меті порушення громадського порядку та здійснювались не з мотивів неповаги до громадського порядку і спокою громадян, що не можна вважати хуліганськими діями, з огляду на те, що хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між особами, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Отже, апеляційним судом встановлено, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосується питання, пов'язанного з тим, що вони є сусідами та не перебувають у добросусідських відносинах.
Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, особистих образ не може свідчити про вчинення дрібного хуліганства в розумінні вимог ст.173 КУпАП.
Відтак, аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, пояснення особи, що притягується до відповідальності, потерпілої особи та свідків, апеляційний суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 01.09.2024 будь-яких хуліганських дій в розумінні наявності ознак ст.173 КУпАП не підтверджено належними доказами. Конфлікт на ґрунті виниклих неприязних відносин, що не призвів до дестабілізації стану суспільства, не можна вважати хуліганськими діями.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Так, формулювання посадовою особою у відповідній графі протоколу складу адміністративного правопорушення, фактично з об'єктивної сторони не відповідає диспозиції ст.173 КУпАП, не містить формулювання обов'язкових складових об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення щодо спрямованості умислу та мотиву діяння.
Наведене свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, що саме по собі унеможливлює притягнення останньої до адміністративної відповідальності, оскільки порушує її право на захист.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані правоохоронним органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події правопорушення. Слід наголосити, що державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Не є доказом і протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів, не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.3 ст.62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст.64). У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши всі докази у провадженні в їх сукупності, слід визнати, що вони не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Висновок місцевого суду стосовно того, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є необґрунтованим та безпідставним.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів порушення громадського порядку та спокою громадян з боку ОСОБА_1 за обставин, вказаних в протоколі серії ВАД №108728 від 30.09.2024.
Крім того, за положеннями ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом наведених положень, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи винуватості у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій та отримання доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, отримавши заяву ОСОБА_2 від 02.09.2024 про подію від 01.09.2024, уповноважена особа залучила копію пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2024, відібрала пояснення від свідків та сусідів сторін 26-27.09.2024 та лише 30.09.2024 склала відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП. Тобто, протокол складено з пропущенням двадцяти чотирьох годинного терміну, передбаченого ст.254 КУпАП. При цьому жодних доказів, щодо неможливості виявлення ОСОБА_1 до 30.09.2024 матеріали справи не містять.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП та складання протоколу з порушенням строку, встановленого ст.254 КУпАП, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. При встановлених обставинах інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалась суть адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі, орган, уповноважений на його складання, до матеріалів справи не долучив.
Зазначеному місцевий суд належної оцінки не надав і дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, вчиненого за обставин, викладених у протоколі.
З огляду на наведене, постанова місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника Бережного Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Бережного Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Артеменко