Справа № 308/5990/24
23.12.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2024 року,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 , 17.04.1992 року визнано винним за ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму у 51000,00 (п'ятдесят одну тисячу) гривень без конфіскації транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови, - 9.03.2024 року о 03 год. 07 хв. в м. Ужгород, вул. Бородіна 21Г, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Mersedes Benz д.н.з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з застосуванням спеціального технічного приладу AlcoTest Drager 6820. Результат 2, 08 проміле №1139, чим порушив вимоги 2.9А Правил дорожнього руху, та за що передбачена відповідальність ч.3 ст.130 КУпАП,
Отже, ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, учинене особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню, передбаченому ч. 1ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, в судовому засіданні участі не приймав. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомив.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно з п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Повторність протягом року вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується довідкою з облікових баз даних щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283,284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №264079 від 29.03.2024, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №232052 від 29.03.2024; роздруківкою технічного приладу «Drager», результат - 2,08 ‰, диском з відеозаписом, рапорт працівника поліції, довідку з облікових баз даних щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та ч.3 ст.130 КУпАП.
Роздруківкою тестування на визначення стану алкогольного сп'яніння з приладу технічного засобу «Drager» підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває у нетверезому стані, результат тестування позитивний - 2,08% проміле. Підписом у роздруківці тестування ОСОБА_1 засвідчив, що з результатом тесту ознайомлено без зауважень зі сторони останнього.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
Також, матеріали справи не містять жодних доказів того, що після проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , останній висловлював свою незгоду з результатами такого огляду. Ні у роздруківці тестування, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не зазначив своїх заперечень щодо результатів проведеного медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено жодних доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Відтак, апеляційний суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є доведеним, а отже у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Будь-які інші доводи захисника, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності ОСОБА_1 , оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність останнього до вказаного правопорушення, суду не надано.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.9 «А» Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у проваджені по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.
Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з винної особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди 1-ї та 2-ї груп.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується наданими ним документами.
Враховуючи викладене, постанова суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. підлягає зміні зі звільненням останнього від його сплати.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага