Справа № 946/10025/24
Провадження № 3/946/3422/24
Іменем України
25 грудня 2024 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Матроска Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
13.12.2024 о 20:30 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_3 по вул. Садова біля будинку №20 в с. Матроска Ізмаїльського району Одеської області, в порушення вимог підп. «б» п.2.3., п. 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на електричну опору, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , повторно протягом року після вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у той же час та у тому ж місці, а саме 13.12.2024 о 20:30 годині по вул. Садова біля будинку № 20 в с. Матроска Ізмаїльського району Одеської області керував вказаним транспортним засобом «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, але від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, порушивши п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.130 КУпАП.
Притягуваний ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав частково, та пояснив, що виїхав на автомобілі у власних справах, але не впорався з керуванням та в'їхав в опору ЛЕП, через що дуже засмутився, та після цього пішов до свого брата, з яким випив алкоголь з горя. Про те, що він вжив алкогольні напої після ДТП поліцейським не казав, оскільки з ними не спілкувався.
Вина ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та у повторному протягом року керуванні транспортним засобом, не маючи права керування, а також у повторній протягом року відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення від 13.12.2024 ОСОБА_1 порушив вимоги підп. «б» п.2.3., п.12.1. ПДР, та, керуючи транспортним засобом, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на електроопору, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, вказані обставини справи також підтверджуються даними рапорту Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на ім'я начальника ОСОБА_2 від 13.12.2024, даними схеми місця ДТП, даними рапорту поліцейського ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на ім'я начальника ОСОБА_2 , які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
З досліджених доказів випливає, що ОСОБА_1 у порушення вимог п/п. «б» п. 2.3. ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1. ПДР, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив наїзд на електроопору.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі з однострою поліцейських зафіксовано, як працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також в медичному закладі на що ОСОБА_1 в обох випадках відмовився, а також на долученому відеозаписі зафіксовано спілкування притягуваного зі співробітниками поліції, яким він не казав, що вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином дані цього відеозапису повністю спростовують пояснення притягуваного ОСОБА_1 про те, що він з поліцейськими не спілкувався. Дані відеозаписів свідчать про те, що притягуваний протягом тривалого часу мав розмову з поліцейськими, його мова при цьому була значно порушеною, його поведінка не відповідала обстановці, що явно свідчило, що притягуваний мав ознаки алкогольного сп'яніння, та, маючи таку можливість, він не сказав поліцейським, що вжив алкогольні напої вже після ДТП. Такі суперечливі пояснення обвинуваченого суд пов'язує з обраною ним позицією захисту, а тому критично їх оцінює та не приймає до уваги.
Вказані обставини справи також підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 , повторно протягом року після вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, але від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився. Суд визнає цей доказ таким, що складений повноважною особою, а саме поліцейським, який відповідно до абз. 1 п. 1 ч.1 ст. 255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 130 КУпАП.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкції та інших нормативно-правових актів.
Так, зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП випливає, що оглядові на стан алкогольного сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
А за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що до протоколу долучені матеріали відеозапису, на яких зафіксована процедура початку проведення огляду, зокрема, пропозицію поліцейського його пройти, то в даному випадку в силу наведеної ч. 2 ст. 266 КУпАП не було необхідним залучення свідків.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, які і були виявлені поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підстави для проведення його огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак із сукупності усіх досліджених судом доказів випливає, що ОСОБА_1 в порушення вимог зазначеного п. 2.5 ПДР відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Та обставина, що ОСОБА_1 повторно протягом року відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується копією постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2024, що набрала законної сили 05.07.2024, якою ОСОБА_1 було визнано винним та на нього було накладено адміністративне стягнення за вчинення 16.06.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дає змогу суду дійти висновку про наявність адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в їх вчиненні.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених правопорушень, особу винного, його майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Крім того, суд також враховує положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З урахуванням вказаних обставин та норм чинного законодавства суд вважає, що буде достатнім і необхідним у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП накладення на ОСОБА_1 основного та додатково адміністративних стягнень в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, а саме правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень вказує на те, що він вчинив грубі порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до даних довідки начальника САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 14.12.2024, згідно облікових даних ІП «ГСЦ Посвідчення водія» ІПНП НПУ, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_4 від 05.08.2023.
При вирішенні питання про строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує положення ч. 3 ст. 30 КУпАП, згідно яким, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті (до десяти років).
Тому, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , згідно постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2024, будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк одтин рік, до закінчення строку дії вказаного стягнення вчинив нове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, за яке судом також застосовується стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами та яке в силу останнього речення ч. 2 ст. 36 КУпАП приєднується судом до основного стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, то в силу наведеної ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП слід приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Тому, з урахуванням того, що постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2024 набрала законної сили 05.07.2024, то станом на день винесення цієї постанови невідбута ОСОБА_1 частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за попередньою вказаною постановою складає шість місяців та десять днів, які в силу ч. 3 ст. 30 КУпАП підлягають приєднанню.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП на нього необхідно та достатньо накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів та без оплатного вилучення транспортного засобу.
В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього основне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, та додаткове адміністративне стягнення з урахуванням положень ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки шість місяців та десять днів, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко