26.12.2024
Єдиний унікальний №497/3009/24
Провадження №1-кп/497/205/24
26.12.24 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
її захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12024162270000422 від 30.07.2024 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Болград, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, заміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працює, не є особою з інвалідністю, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, особу якої встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 5129 від 22.02.2017 року, -
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
30.07.2024 біля 17:35 години, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Тоуоta Avensis» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Т-1608 сполученням «Болград - Кубей» зі сторони м. Болград в напрямку с. Залізничне Болградського району Одеської області, діючи з необережності, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, з невиправданих мотивів нібито забезпечення повного контролю за рухом керованого нею транспортного засобу, продовжила рух з небезпечною швидкістю, у порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, здійснювала перевезення пасажира - малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні, не пристебнутого ременями безпеки.
Під час подальшого руху по вказаній автодорозі, при проїзді заокругленої ділянки дороги ліворуч за ходом руху, розташованої на 2 км+41 м, де поверхня проїзної частини має асфальтобетонне покриття, не переконалася в безпеці свого руху, не обрала безпечну та допустиму швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, стан і конфігурацію проїзної частини, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, порушила вимоги п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього руху України, які передбачають:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
А саме, ОСОБА_5 уважною не була, постійно не стежила за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не вжила належних і своєчасних заходів до зниження швидкості свого руху до безпечної та допустимої на даній ділянці дороги, не впоралася із керуванням свого автомобілю і втратила можливість утримання транспортного засобу уздовж проїзної частини, допустила його виїзд у некерованому стані з початку на праве узбіччя, після у стані лівого бокового юзу через усю проїзну частину з'їзд до лівого узбіччя, та перекидання на правий бік, в результаті чого травмувався пасажир ОСОБА_7 , вдаряючись об внутрішні деталі салону автомобіля.
Внаслідок порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 та вчиненої нею вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому тіла (діафіза) правої стегнової кістки в верхній третині зі зміщенням, рани в ділянці склепіння черепу зліва, рани в ділянці шиї зліва, рани на обличчі в ділянці лівої щоки, множинних саден на обличчі, шиї, грудній клітці ліворуч, які спричинили тривалий розлад здоров'я терміном понад три тижні (більше як 21 день) і за цією ознакою у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за правовою кваліфікацією: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідно до висунутого обвинувачення визнала повністю, щиро розкаялася, беззаперечно підтвердила обставини кримінального провадження, не оспорювала такі обставини та надав суду наступні покази.
Обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що вона дійсно 30.07.2024 після 17:30 години з м.Болград в напрямку с. Залізничне Болградського району Одеської області, на транспортному засобі «Тоуоta Avensis», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », де в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидіння знаходилася сестра ОСОБА_8 , на задньому сидіння за нею, водієм - сестра ОСОБА_9 та поряд малолітній син ОСОБА_7 .
Біля 17:35 годині, рухаючись по автодорозі Т-1608 сполученням «Болград - Кубей» на вказаному автомобілі, при проїзді заокругленої ділянки дороги ліворуч за ходом руху, розташованої на 2 км+41 м, де поверхня проїзної частини має асфальтобетонне покриття, не переконалася в безпеці свого руху, не обрала безпечну та допустиму швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралася із керуванням свого автомобілю і втратила можливість утримання транспортного засобу уздовж проїзної частини, допустила його виїзд у некерованому стані з початку на праве узбіччя, після у стані лівого бокового юзу через усю проїзну частину з'їзд до лівого узбіччя, та перекидання на правий бік, в результаті чого травмувався її син ОСОБА_7 , вдаряючись об внутрішні деталі салону автомобіля.
Коли вона, обвинувачена прийшла до тями, то вибралася з автомобіля, допомогла сестрі ОСОБА_10 вийти, а потім вже надавала допомогу малолітньому сина та сестрі ОСОБА_11 , яких викинуло з машини.
Повз місця ДТП проїжджали інші авто, які зупинилися, люди допомогли викликати швидку та поліцію. Після прибуття на місце ДТП швидкої, лікарі оглянули малолітнього сина ОСОБА_12 та забрали її, обвинувачену та сина до Болградської ЦРЛ, а наступного дня доправили до лікарні в м.Одеса.
Будучи вагітною, вона обвинувачена була завжди поряд з сином, надавала йому допомогу, піклувалася. Наразі стан здоров'я сина ОСОБА_12 задовільний, він вже ходить до школи.
Усвідомила, протиправні наслідки цієї пригоди, що потрібно бути більш уважною, контролювати не тільки свої дії, а також і дії пасажирів, які маю бути обов'язково пристебнуті ременями безпеки, а діти мають перебувати у спеціальних авто-кріслах.
Від пережитого страху, за кермо не сідає, та невпевнена в тому, що колись буде водити автомобіль.
Тим самим обвинувачена підтвердила час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_5 добровільно визнала провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_5 , законного представника малолітнього потерпілого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченої.
Обвинувачена подала письмову власноручно написану заяву (а.с.33) про розгляд обвинувального акту відносно неї відповідно до ч.3 ст.349 КК України.
Захисник та законний представник малолітнього потерпілого підтримали цю позицію прокурора та обвинуваченої.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У відповідності до вимог процесуального законодавства судом роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що зміст ч.3 ст.349 КПК України їй зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вона не має (а.с.33).
Після роз'яснення зазначених положень всі учасники судового провадження погодилися проводити судовий розгляд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, без допиту свідків, дослідження письмових доказів тощо.
Внаслідок цього, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та визначив обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_5 , законного представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини.
Пояснив, що обвинувачена є його дружиною, а малолітній потерпілий це їх син. В день коли сталася ДТП 30.07.2024 року він перебував в м.Одеса, де працює. Йому на мобільний зателефонувала сестра дружини ОСОБА_8 , та повідомила обставини ДТП, що дружину ОСОБА_13 та сина ОСОБА_12 забрала швидка до Болградської ЦРЛ. Він відразу ж мав намір виїхати в м.Болград. Однак після огляду дружини і дитини, лікар повідомив про необхідність їх доправити до лікарні в м.Одеса. В лікарні перебували біля одного місяця. Наразі і з сином, і з дружиною все гаразд.
Просив не притягувати дружину до відповідальності, оскільки вона все усвідомила, щиро кається, та пережила сильний страх за сина, за сестер, та за дитину, якою була вагітна.
Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_14 у порушенні правил безпеки дорожнього руху: п. п. 1.5, 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що протиправні дії обвинуваченої ОСОБА_14 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, судом не встановлено. Тому між діяннями ОСОБА_14 та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що отримані малолітнім потерпілим внаслідок настання події, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачена не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинна була і могла їх передбачити. Це свідчить про наявність в її діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.
Прокурор в судовому засіданні просив звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності на підстав ст.45 КК України в зв'язку з дійовим каяттям. По твердженню прокурора обвинувачена ОСОБА_5 розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, спричинена її протиправними діями шкода відшкодована, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинила нетяжкий необережний злочин, у стані сп'яніння на час вчинення не перебувала.
Обвинувачена також просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям, оскільки вона цілком і беззаперечно усвідомила протиправність своїх дій, висновки відповідні зробила, щиро кається, та більше не керує транспортним засобом. ЇЇ малолітній син перебував протягом місяця на лікуванні в лікарні м.Одеса, де вона весь час була поряд, опікувалася ним, доглядала за ним, та вживала заходи для його якнайшвидшого одужання. Наразі син відвідує школу, за цей час вона народила другу дитину, якій вже 1.5 місяця.
Захисник підтримав позицію підзахисної, прокурора та просив звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності.
Законний представник малолітнього потерпілого також наполягав на звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям.
Мотиви прийнятого судом рішення та відповідні положення закону, якими суд керується.
Частиною 4 статті 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог частини 2 статті 44 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом.
Статтею 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до вимог статті 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» N 12 від 23 грудня 2005 року, передбачено, що дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтею 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, відповідно до статті 12 КК України, відносилося до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно примітки до статті 45 КК України, не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.
Згідно тексту обвинувального акту (а.с.5) в даному кримінальному провадженні збитки в результаті вчиненого кримінального правопорушення відшкодовано обвинуваченою добровільно, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Крім того, у судовому засіданні знайшло своє підтвердження і те, що ОСОБА_5 відверто, а не уявно визнає свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, визнає негативні наслідки від вчиненого. Такий факт щирого каяття також знаходить своє відображення в матеріалах кримінального провадження та вказана обставина була заявлена прокурором.
Крім цього, прокурором було заявлено і наявність такої обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що також підтверджується матеріалами провадження.
Оцінюючи у сукупності вищезазначене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченої ОСОБА_5 , підтримане захисником, відсутність заперечень з боку законного представника малолітнього потерпілого, є обґрунтованим і підлягає задоволенню, у зв'язку із дійовим каяттям обвинуваченої, оскільки на час розгляду справи в суді було встановлено, що вона щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, спричинена її протиправними діями шкода відшкодована, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинила нетяжкий необережний злочин, у стані сп'яніння на час вчинення не перебував, добровільно здійснила дійове каяття, а тому суд вважає, що її виправлення можливе без притягнення до кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 3 статті 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року зазначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, передбаченим статті 45 КК України, є обов'язковим.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (частина 3 статті 288 КПК України).
Таким чином, встановлено обставини, що дозволяють суду дійти висновку про наявність всіх складових дійового каяття ОСОБА_5 , а отже є всі підстави для звільнення останньої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з дійовим каяттям на підставі статті 45 КК України, пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не був заявлений.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
А відтак, підлягають скасуванню заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області (справа № 497/1826/24, провадження 1-кс/497/654/24) від 31.07.2024 року, якою було накладено арешт на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024162270000422 від 30.07.2024 року, а саме: - на автомобіль марки «Тайота Авенсіс», р/н НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.37-38).
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України (а.с.35):
- автомобіль марки «Тайота Авенсіс», р/н НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.02.2019 року (а.с.36) - вважати повернутим власнику ОСОБА_5 (а.с.42).
Процесуальні витрати:
Положеннями ст.126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
З досліджених доказів в даному кримінальному провадженні слідує, що витрати:
- за проведення автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «дослідження технічного стану транспортних засобів» (а.с.43-50) - становить 5 679.60 гривень (а.с.51);
- за проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (а.с.52-58) - становить 5679.60 гривень (а.с.59).
Всього: 11 359.20 гривень.
А відтак, в силу вимог ст.126 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати в розмірі 11 359.20 гривень.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_5 не обирався та відсутні наразі підстави для його застосування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.26, 100, 118, 122, 126, 284, 314, 373 ч.2, 374, 376, 395, 477 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 та прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 286 КК України, на підставі статті 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження N 12024162270000422 від 30.07.2024 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання судовим рішенням законної сили не обирати.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області (справа № 497/1826/24, провадження 1-кс/497/654/24) від 31.07.2024 року.
Речовий доказ: - автомобіль марки «Тайота Авенсіс», р/н НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.02.2019 року (а.с.36) - вважати повернутим власнику ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 5129 від 22.02.2017 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4
на користь держави: Болградська громада, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Болград/ 21081100, код за ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA088999980313040106000015660, код класифікації доходів бюджету 21081100
- процесуальні витрати в розмірі 11 359.20 гривень (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок).
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1