Справа № 580/6165/24 Головуючий у 1 інстанції - Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
24 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;
- зобов'язати Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення І групи інвалідності) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності;
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024) повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я відповідно до наказу №140 о/с від 04.09.2000.
06.03.2023 під час первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено І «Б» групу інвалідності безтерміново з 02.03.2023 внаслідок загального захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду Медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 647402.
Обласна Медико-соціальна експертна комісія №1 м. Черкаси з 11.04.2023 встановила позивачу ступінь втрати працездатності в розмірі 90 %, зазначивши, що причиною втрати працездатності є захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою серії 12ААА від 11.04.2023 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Листом №1039/51-2024 від 16.05.2024 МВС України повідомило представника позивача, що матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» надходили листом від 22.02.2024 №33/44/1-347 та зареєстровані в МВС від 29.02.2024 за №21897.
Також, в листі повідомлено, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України з'ясовано, що медико-соціальна експертиза щодо ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Позивач направлення на медико-соціальну експертну комісію в ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» не оформляв та при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ встановлено ще у 2000 році (свідоцтво про хворобу від 28.08.2000 №372), що давало право ОСОБА_1 на встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення. У надісланих матеріалах відсутня інформація про наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам п. 4 Порядку №850.
Враховуючи вищевикладене, матеріали та висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги листом МВС України від 18.03.2024 №7415-2024 повернуто на доопрацювання до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що відповідно до пункту 9 Порядку № 850 відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за результатами розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги може прийняти лише рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Повернення поданих позивачем документів на доопрацювання у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства свідчить, що відповідач вдається до змістовного аналізу цих документів, однак не прийняв рішення за результатами їх розгляду, що свідчить про порушення вимог пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 року № 850 та допущення протиправної бездіяльності. При цьому, вимоги позивача про призначення одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення, що віднесено до його компетенції, тому відсутні підстави для їх задоволення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при надходженні та перевірці документів він діяв на підставі, в межах наданих повноважень та оскільки надісланий пакет документів не відповідав вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 № 850 вони були повернуті без розгляду та прийняття відповідного рішення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ), який втратив чинність з 07.11.2015 на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).
Частиною 6 ст. 23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання приписів статті 23 Закону №565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок № 850).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 850 цей порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (підпункт 2 пункту 3 Порядку №850).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку № 850).
З аналізу викладених норм Порядку №850, вбачається, що після надходження передбачених Порядком документів, МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 № 822/1579/17, від 13.02.2018 № 808/1866/16, від 13.02.2018 № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі № 161/16343/17 та від 19.09.2018 у справі № 750/2250/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, уповноважений орган Міністерства внутрішніх справ України після отримання документів ОСОБА_1 рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу не приймало.
У даному випадку, відповідач, отримавши документи позивача, обмежився поверненням такого пакету документів на доопрацювання та прийняттям відповідного листа від 22.02.2024 № 33/4/1-347, що свідчить про пряме порушення вимог п. 9 Порядку №850, яким визначена безальтернативна поведінка Міністерства внутрішніх справ України в частині прийняття відповідного рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності та зобов'язання повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимог про зобов'язання призначити таку одноразову грошову допомогу та зазначає про відсутність підстав в цій правовій ситуації надавати правову оцінку наявності або відсутності у ОСОБА_1 права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, враховуючи встановлення обставин порушення Міністерства внутрішніх справ України порядку щодо не прийняття відповідного рішення.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, вони зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.