Справа № 620/4998/24 Головуючий у 1 інстанції - Житняк Л.О.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
24 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене листом від 27.03.2024 № 4817-3452/Х-02/8-2500/24, щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із відсоткового значення 70 % грошового забезпечення за 27 років вислуги виходячи з її пільгового обчислення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.04.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії виходячи із відсоткового значення 70 % грошового забезпечення за 27 років вислуги виходячи з її пільгового обчислення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 27.12.2020 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначену за п. «б» ст. 12 цього Закону.
29.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області заяву з заявою провести перерахунок пенсії виходячи із 70 % грошового забезпечення за 27 років з її пільгового обчислення.
Листом від 27.03.2024 № 4817-3452/Х-02/8-2500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про наявність у позивача станом на момент призначення пенсії лише 19 років календарної вислуги та відсутності підстав для призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи із 70 %.
Позивач, вважаючи протиправною відмову щодо проведення перерахунку його пенсії виходячи із 70 % грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, мотивував своє рішення тим, що пенсія ОСОБА_1 призначена на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та правильно обчислена відповідно до приписів п. «б» ст. 13 цього Закону, в редакції, чинній на момент її призначення - 27.12.2020.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «а» ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262 в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу у 2020 році) пенсія за вислугу років призначається:
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За приписами п. «б» цієї статті:
- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д» ст. 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Таким чином, Закон № 2262-XII як обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років вислуги.
При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку за п. «а» ст. 12 Закону №2262, а у випадку призначення пенсії за вислугу років за п. «б» ст. 12 Закону №2262 - у разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку та наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких військова служба складає 12 календарних років та 6 місяців.
Кабінетом Міністрів України 17.07.1992 прийнято постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393, в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії у 2020 році).
Відповідно до п. 1 Постанови № 393 установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у п. «ж» ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі.
Підунктом «в» п. 3 Постанови № 393 (в редакції на момент призначення позивачу пенсії у 2020 році) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
За приписами п. «а» ст. 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п.«а» ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В свою чергу, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (п. «б» ст. 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43).
Із витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2020 № 663-ОС вбачається, що позивача звільнено зі служби за пп. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 26.12.2020. Вислуга років для призначення пенсії становить 27 років 11 місяців 23 дні.
Наведене також підтверджується розрахунком вислуги років на пенсію, згідно якого, загальна вислуга років для призначення пенсії становить 27 років 11 місяців 23 дні.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач з 27.12.2020 набув право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262, розмір якої має становити 70%, відповідно до п. «а» ст.13 цього Закону.
Втім, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що пенсія позивачу призначена на підставі п. «б» ст. 12 Закону №2262, а тому виходячи за змісту приписів ст. 13 цього Закону, яка встановлює розміри пенсій за вислугу років, зокрема за пунктом «б» вона правильно обрахована у розмірі 52 %, виходячи з 27 повних років вислуги позивача.
Захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
В силу ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Тобто, належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству.
Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому, обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права також має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі №398/1796/20).
Таким чином, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки він повинен в першу чергу, вирішити питання про правомірність призначення йому пенсії на підставі п. «б» ст. 12 Закону №2262, шляхом оскарження дій органу Пенсійного фонду, який призначав йому пенсію у 2020 році.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.