П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10384/23
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі № 400/10384/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними і такими, що протягом тривалого часу порушують умови контракту, дії (бездіяльність) ВЧ НОМЕР_1 щодо визначення, встановлення, неперерахування та невиплати позивачу надбавки за вислугу років;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 визначити, встановити, перерахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років з урахуванням Довідки ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», вих. 93/8-113 від 16.06.2022 та з урахуванням, що в період з 24.02.2022 по теперішній час позивач бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в м. Очаків, Миколаївського району, Миколаївської області (один місяць за три);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 видати позивачу довідку з розрахунком про вислугу років з зазначенням календарної та пільгової вислуги років окремо, станом на час ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді рядового складу у ВЧ НОМЕР_1 . На початку 2022 року до стройової частини відповідача позивачем була надана довідка ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», вих. 93/8-50 від 13.12.2021 із визначенням вислуги років позивача станом на 06.07.2021. На неодноразові звернення позивача з рапортами до відповідача щодо перерахунку та встановлення вислуги років позивачу на підставі наданих ним документів, позивача було листом поінформовано, що його особову справу надіслано до Фінансово-економічного управління ВМС ЗС України. В подальшому позивачу було відмовлено в перерахунку вислуги років на підставі наданих позивачем довідок. Також відповідачем було відмовлено у наданні копії наказу про призначення вислуги років та не надано позивачу відповіді на його рапорт щодо надання йому копій наказів про встановлення йому календарної та пільгової вислуги років.
Представник відповідача подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач не має підстав для здійснення перерахунку вислуги років на підставі наданої позивачем довідки за період навчання в університеті, оскільки на підставі наданих Фінансово-економічним управлінням ВМС ЗС України роз'яснень вказаний період може бути зарахований до вислуги років лише військовослужбовцям, що проходять службу на посадах офіцерського, а не рядового складу. Інші періоди, вказані в довідках ДУ «Казанківська виправна колонія (№93) вих. 93/8-113 від 16.06.2022 та вих. №93/8-50 від 13.12.2021, були враховані відповідачем при здійсненні розрахунку вислуги років позивача. На підтвердження цих обставин відповідачем надано копію розрахунку вислуги років позивача від 11.05.2022. Окрім того, відповідач не заперечує ті обставини, що позивач бере участь в бойових діях, проте вказує, що до відповідача з вимогами здійснити йому перерахунок вислуги років з зазначених підстав не звертався. Зазначає, що на підставі телеграми Держсекретаря Міністерства оборони України у ВЧ НОМЕР_1 уже здійснюється обчислення вислуги років всіх військовослужбовців, в тому числі і позивача, з розрахунку один місяць за три, за участь в бойових діях.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд адміністративний рішенням від 26.04.2024 у справі № 400/10384/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 інформації та довідок про вислугу років із зазначенням окремо календарної вислуги років та пільгової вислуги років.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.07.2023 та надати йому довідку про вислугу років із зазначенням окремо календарної вислуги років та пільгової вислуги років - станом на час звернення, копії наказів та розрахунків про визначення, встановлення та перерахунок календарної та пільгової вислуги років - окремо, за документами, які знаходяться в матеріалах його особової справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що позивач 12.03.2024 був переведений до іншої військової частини, а його особова справа була надіслана на нове місце служби, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді осіб рядового складу.
25.09.2021 позивач прибув з військової частини НОМЕР_2 до ВЧ НОМЕР_1 для проходження служби на посаді стрільця взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини.
Відповідно до наданого разом з особовою справою позивача грошового атестату від 24.09.2021 №2590/2, виданий Військовою частиною НОМЕР_2 , надбавка за вислугу років позивача встановлена в розмірі 35 відсотків, обчислена на 01.10.2021, становить 11 років три місяці та 10 днів.
08.07.2022 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив призначити йому з 26.07.2022 надбавку за вислугу років у розмірі 40% відповідно до вимог Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 та на підставі інформації, що міститься в матеріалах його особової справи, а також додаткового наданих документів, а саме:
- витягу з наказу ДУ «Казанківська виправна колонія (№93) №2590/с-19 від 26.11.2019;
- витягу з наказу ДУ «Казанківська виправна колонія (№93) №323 о/с -21;
- довідки ДУ «Казанківська виправна колонія (№93), вих. №93/8-113 від 16.06.2022.
На вказаний рапорт відповідач надав відповідь від 01.08.2022, якою повідомив позивача, що враховуючи неодноразові звернення щодо здійснення перерахунку вислуги років, з метою належного перерахування та обчислення вислуги років, особова справа позивача направлялась до Фінансово-економічного управління ВМС ЗС України. Відповідно до наданої інформації, позивачу роз'яснено, що до вислуги років осіб офіцерського складу додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Тобто зазначено, що вказана норма застосовується тільки для перерахунку вислуги років особам офіцерського складу.
Листом від 19.11.2022 відповідачу у відповідь на його запит було надано запитуваний ним перелік документів, зокрема, копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.05.2022 №187 «Про перерахунок вислуги років матросу ОСОБА_1 ».
Відповідно до вказаного наказу від 22.05.2022 №187 встановлено вважати вислугу років позивачу станом на 22.05.2022 - 12 років 09 місяців 02 дні.
24.07.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив надати йому:
- довідку про вислугу років із зазначенням окремо календарної вислуги років та пільгової вислуги років - станом на час звернення;
- копії наказів та розрахунків про визначення, встановлення та перерахунок календарної та пільгової вислуги років - окремо, за документами, які були надані позивачем раніше та мають бути в матеріалах його особової справи.
Відповіді позивач не отримав.
Вважаючи вищевказану бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження здійснення перерахунку позивачу вислуги років станом на 2023 рік відповідачем до суду не надано.
За наведеного, суд першої інстанції виснував, що відповідачем протиправно не надано позивачу інформації щодо встановленої та нарахованої вислуги років станом на 01 січня 2023 року.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 визначити, встановити, перерахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років з урахуванням Довідки ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», вих. 93/8-113 від 16.06.2022 та з урахуванням, що в період з 24.02.2022 по теперішній час позивач бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в м. Очаків, Миколаївського району, Миколаївської області (один місяць за три) суд першої інстанції вказав, що доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача щодо здійснення перерахунку вислуги років позивача з урахуванням його участі безпосередньо у бойових діях при здійсненні захисту України в період з 24.02.2022 по теперішній час, ним до суду не надано. Тобто позовні вимоги в цій частині є передчасними, тому задоволенню в судовому порядку не підлягають.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1-2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення
Відповідно до пунктів 6 та 7 Розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260:
Для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Оголошення вислуги років для командира військової частини здійснюється наказом вищого командира за підпорядкованістю.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті.
Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 24.07.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив надати йому:
- довідку про вислугу років із зазначенням окремо календарної вислуги років та пільгової вислуги років - станом на час звернення;
- копії наказів та розрахунків про визначення, встановлення та перерахунок календарної та пільгової вислуги років - окремо, за документами, які були надані позивачем раніше та мають бути в матеріалах його особової справи.
Також, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, що відповідач не надав позивачу відповіді на його рапорт від 24.07.2023.
Відповідач у заявах по суті спору зазначає, що ним здійснено перерахунок вислуги років відповідно до інформації, що міститься в матеріалах особової справи позивача, на підтвердження чого надав до суду копію розрахунку вислуги років від 11.05.2022.
Проте, як зазначено вище, положеннями Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам встановлено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Апеляційним судом встановлено, що доказів на підтвердження здійснення такого перерахунку позивачу станом на 2023 рік відповідачем до суду не надано.
За наведеного, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно виснував про те, що відповідачем протиправно не надано позивачу інформації щодо встановленої та нарахованої вислуги років станом на 01.01.2023.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач 12.03.2024 був переведений до іншої військової частини, а його особова справа була надіслана на нове місце служби, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє вказані аргументи скаржника з огляду на таке.
Так, апеляційний суд зауважує, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішення, дії чи допущення бездіяльності.
Колегія суддів зазначає, що з даним позовом про визнання протиправною бездіяльністю позивача щодо не розгляду рапорту позивач звернувся 17.08.2023, тобто на момент під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не повідомляв суд про переведення позивача до іншої військової частини та не посилався на вказані обставини як підстави заперечень проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.
За наведеного, на думку колегії суддів, переведення позивача 12.03.2024 до іншої військової частини не виключає можливості захисту порушених прав позивача та не свідчить про неправильність рішення суду першої інстанції.
Відтак, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі № 400/10384/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк С.Д. Домусчі