справа № 369/1642/24
провадження № 2-ві/824/90/2024
25 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кирилюк Г. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Невідомої Т. О. та Нежури В. А., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидова Тетяна Миколаївна про визнання недійсним шлюбного договору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Матюшка Вадима Володимировича на ухвалу Києво-Святошинського суду Київської області від 11 червня 2024 року в складі судді Волчко А. Я.,
встановив:
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року вказану справу передано за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
22.10.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Матюшко В. В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського суду Київської області від 11 червня 2024 року.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2024 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: Невідома Т. О. (головуючий суддя), Нежура В. А., Соколова В. В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників.
06.12.2024 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслала заяву про відвід суддів Невідомої Т. О. та Нежури В. А. від участі у справі.
Відвід обґрунтований тим, що в провадженні колегії суддів: Невідома Т. О. (суддя-доповідач), Нежура В. А., Кулікова С. В. перебувала справа № 369/7251/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Тимчук В. О. про визнання недійсним договору, скасування реєстрації та визнання договору укладеним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 03 травня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 03 травня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Станом на 05.12.2024 повний текст постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 369/7251/22 відсутній.
Таким чином, через неотримання повного тексту постанови суду від 08.11.2023, ОСОБА_1 вже більше року позбавлена можливості звернутись до касаційної інстанції для оскарження даної постанови.
З огляду на викладене просила задовольнити заяву про відвід.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року відвід суддів Невідомої Т. О. та Нежури В. А. визнано необґрунтованим. Питання про відвід суддів передано судді, який визначається у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року, вирішення питання щодо заявленого відводу призначено головуючому судді Кирилюк Г. М.
Відповідно до частин другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (частина восьма статті 40 ЦПК України).
Необхідності вирішувати питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи не встановлено.
Заява про відвід суддів Невідомої Т. О. та Нежури В. А. не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Підстави для відводу судді визначено статтею 36 ЦПК України.
Підстави для відводу судді визначено статтею 36 ЦПК України.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який /входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).
Твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, суд дійшов переконання про відсутність підстави стверджувати, що судді Невідома Т. О. та Нежура В. А. при розгляді справи виявляли особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Із заяви Свінтановської А. М. про відвід суддів вбачається, що в ній викладено незгоду з їх процесуальними діями щодо невиготовлення повного тексту судового рішення в іншій справі у визначений законом строк.
Вказана обставина не може слугувати достатньою підставою для існування сумніву у об'єктивності або неупередженості суддів при розгляді даної справи.
При цьому незгода сторони з процесуальними діями суддів не може бути підставою для їх відводу.
Отже, передбачені законом підстави для відводу суддів відсутні, а тому заява про відвід не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Невідомої Т. О. та Нежури В. А. відмовити.
Продовжити розгляд цивільної справи у тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк