№ 11-кп/824/3200/2023 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні №12018100030003244,
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ядути Борзнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда 2 групи, працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання за: ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком 10 років; ч. 1 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 років; ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 10 років. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 16.04.2018 приблизно о 00 годин 20 хвилин, перебуваючи в громадському місці, на території парку «Кіото», по вул. Кіото, 8 м. Києві, де на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із невстановленими досудовим розслідуванням особами (двома чоловіками та жінкою), використовуючи малозначний привід, вступив у словесний конфлікт з вказаними особами; також поряд знаходився ОСОБА_9 , який не був учасником даного конфлікту, в ході розвитку якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіянні смерті невстановленим досудовим розслідуванням особам (двом чоловікам та жінці), а також ОСОБА_9 .
В результаті чого, ОСОБА_7 , маючи умисел на вбивство невстановлених досудовим розслідуванням осіб (двох чоловіків та жінки), а також ОСОБА_9 , способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, а саме в парку «Кіото», достовірно знаючи, що навколо нього та поруч з ним перебуває багато сторонніх людей, які внаслідок вибуху можуть отримати тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості або загинути, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом по відношенню до невстановлених досудовим розслідуванням осіб (двох чоловіків, жінки) та ОСОБА_9 , дістав з кишені свого одягу оборонну ручну осколкову гранату Ф-1, достовірно розуміючи, що вона є предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, шляхом зриву чеки привів пристрій для ініціації вибуху (запал) в дію та кинув його, в результаті чого стався вибух вищевказаного предмету, який утворив осколки при розриві зазначеного предмету, тобто вчинив всі дії, спрямовані на умисне вбивство невстановлених досудовим розслідуванням осіб (двох чоловіків і жінки) та ОСОБА_9 , з хуліганських мотивів, у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб.
Тим самим, ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак бажаний для нього злочинний результат у вигляді настання смерті потерпілих, а саме: двох невстановлених досудовим розслідуванням чоловіків, жінки та ОСОБА_9 не настав з причин, що не залежали від його волі, оскільки при вибуху вказані особи не отримали тілесних ушкоджень, які призвели б до їх смерті. Однак, в результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесне ушкодження у вигляді забійної рани правої гомілки, яке не було небезпечним для життя та відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Крім цього, ОСОБА_7 16.04.2018, приблизно о 00 годин 20 хвилин, перебуваючи в громадському місці, на території парку «Кіото» по вул. Кіото, 8 в м. Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із невстановленими досудовим розслідуванням особами (двома чоловіками та жінкою), використовуючи малозначний привід, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, по відношенню до вказаних осіб, дістав з кишені свого одягу оборонну ручну осколкову гранату Ф-1, та шляхом зриву чеки привів пристрій для ініціації вибуху (запал) в дію та кинув його в бік невстановлених осіб (двох чоловіків та жінки), а також ОСОБА_9 , який знаходився поруч з ними, в результаті чого стався вибух вищевказаного предмету, утворивши осколки при розриві, при цьому спричинив тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: осколкового проникаючого поранення живота з ушкодженням тонкої кишки; множинні осколкові поранення м'яких тканин обличчя, шиї, грудей та нижніх кінцівок, які відносяться: проникаюче поранення живота до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя); поранення м'яких тканин обличчя, шиї, грудей та нижніх кінцівок - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я) особі, яка проходила повз потерпілому ОСОБА_10 , тобто діючи умисно по відношенню до останнього, оскільки ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку з тим, що перебув у громадському місці на території парку «Кіото».
Крім цього, ОСОБА_7 на початку квітня 2018 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в приміщенні побутової кімнати ТОВ «Полірем Київ», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3, в мережі Інтеренет побачив оголошення про продаж оборонної ручної осколкової гранати Ф-1, після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , в період часу з 12.04.2018 по 14.04.2018, приблизно з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, знаходячись в приміщенні торгового центру «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 4, з метою придбання бойових припасів (оборонної ручної осколкової гранати Ф-1) без передбаченого законом дозволу, за допомогою платіжного терміналу «i-Box» перерахував грошові кошти в сумі 1350 грн. на невстановлений досудовим розслідуванням банківський рахунок, що належить невстановленій досудовим розслідуванням особі. Після чого, ОСОБА_7 в невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в невстановленому місці між вул. Тепловозною та вул. Григоренка в м. Києві, підняв з земельного покриття оборонну ручну осколкову гранату Ф-1, тим самим незаконно придбав даний бойовий припас, поклав його до кишені куртки, в яку був одягнутий, тим самим став носити без передбаченого законом дозволу оборонну ручну осколкову гранату Ф-1.
В подальшому, 16.04.2018, приблизно о 00 годин 20 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись на території парку «Кіото», розташованого по вул. Кіото, 8 в м. Києві, дістав з кишені свого одягу оборонну ручну осколкову гранату Ф-1, яку останній носив при собі та яка є вибуховим пристроєм основного військового призначення, та відноситься до бойових припасів, достовірно розуміючи, що вона є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, шляхом зриву чеки привів пристрій для ініціації вибуху (запал) в дію та кинув його, в результаті чого стався вибух вищевказаного предмету з розльотом осколків при розриві зазначеного предмету.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року скасувати в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів в суді для доведення його винуватості у вчиненому злочині і вичерпані можливості їх отримання; вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року змінити в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України мінімальне покарання, передбачене санкцією даної статті. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року період затримання в порядку ст. 208 КПК з 16.04.2018 року по день прийняття рішення по справі із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Вважати ОСОБА_7 таким, що відбув покарання повністю та звільнити його з-під варти в залі суду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; наполягає, що ОСОБА_7 не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілим, і матеріали кримінального провадження, не містять достатніх та допустимих доказів на підтвердження обвинувачення у цій частині.
Водночас, не оскаржуючи вирок за ч. 1 ст. 263 КК України, просить пом'якшити обвинуваченому покарання за цей злочин, мотивуючи тим, що покарання призначене судом є занадто суворим.
У судове засідання суду апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не з'явились. Судом апеляційної інстанції вживалися усі заходи в межах КПК України, спрямовані на повідомлення потерпілих; конверт з повідомленням потерпілому ОСОБА_9 повернуто у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою; із матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_9 органами поліції не встановлено, а щодо потерпілого ОСОБА_10 - з'ясовано, що він виїхав на тимчасово окуповану територію та назад не повертався.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним та обґрунтованим.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , той факт, що граната належала обвинуваченому, ОСОБА_7 її тримав у руках, факт вибуху, як наслідок, заподіяння тілесних ушкоджень і, відповідно, докази на підтвердження даних обставин, стороною захисту не заперечуються.
Водночас сторона захисту наполягає на відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_7 суб'єктивної сторони - умислу на вчинення ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, зокрема те, що він привів у дію та кинув гранату з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті. При цьому захисник і обвинувачений стверджують, що ОСОБА_7 лише демонстрував гранату, тримаючи в руках, як погрозу для осіб, з якими у нього виник конфлікт, наміру кидати її не мав, чеку не діставав, під час бійки гранату у нього з рук вибили і вона здетонувала.
Однак, доводи апелянта у цій частині є неспроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, які покладені в основу вироку:
- даними протоколу огляду від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 3-6) про те, що в ході обстеження зазначеної ділянки місцевості в радіусі 20 м. за допомогою ПМП приладу було виявлено та вилучено 71 деформованих металевих фрагментів різного розміру;
- фактичними даними акту перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 7) з яких вбачається, що в ході огляду було виявлено деформовані металеві фрагменти різної форми зі слідами вибухового навантаження ймовірно від гранати Ф-1 та важіль;
- комплексом даних, відображених у протоколах огляду місця події від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 8-10, 11-12, 13-14), в результаті яких вилучено ряд предметів;
- даними, відображеними протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 23-26), з яких вбачається, що в ході вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_10 впізнав на фотокартці під № 3 ОСОБА_7 як особу яка 16.04.2018 року близько 00 год.30 хв у парку "Кіото" підірвала гранату;
- фактичними даними які відображено у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 27-29), з яких вбачається, що в ході вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_11 впізнав на фотокартці під № 3 ОСОБА_7 як особу, яка вночі 16.04.2018 року в парку "Кіото" кинула гранату в бік людей, яка вибухнула;
- даними, відображеними протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 30-32), з яких вбачається, що в ході вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_12 впізнав на фотокартці під № 1 ОСОБА_7 як особу, яка вночі 16.04.2018 року в парку "Кіото" кинула гранату в бік людей, яка вибухнула;
- даними, відображеними у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2018 року (т. 2 а.п. 33-35), з яких вбачається, що в ході вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_13 впізнав на фотокартці під № 2 ОСОБА_7 як особу, яка вночі 16.04.2018 року в парку "Кіото" кинула гранату в бік людей, яка вибухнула;
- даних, відображеними у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2018 року (т. 2 а.п. 41-43), вбачається, що в ході вказаної слідчої дії ОСОБА_9 впізнав на фотокартці під № 2 ОСОБА_7 як особу, яка вночі 16.04.2018 року в парку "Кіото" кинула гранату в бік людей, яка вибухнула;
- комплексом даних, на яких відображено протокол проведення слідчого експерименту від 14.06.2018 року (т. 2 а.п. 66-70), з яких вбачається, що в результаті зазначеної слідчої дії свідок ОСОБА_12 розказав та відтворив на місці події які відбулися 16.04.2018 року. Зокрема, із даного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_12 разом зі знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_13 поверталися з хокею через парк Кіото. На лавочці сиділа жінка та чоловік, поруч стояв ще один чоловік в зеленій футболці, назустріч їм йшов чоловік в камуфляжних штанах з боку станції метро «Лісова», близько в 5 м. від невідомих осіб зупинився та тримав в лівій руці невідомий предмет, схожий на гранату. В момент вибуху свідок ОСОБА_12 разом зі знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_13 перебували на відстані 40 м. від зеленої огорожі та вказав на круглу клумбу, розташовану в 15 м. від них пояснивши, що на тому місці зустріли невідомого молодого чоловіка, який йшов з боку станції метро «Лісова», та направився по алеї, де перебувала компанія невідомих та де відбувся вибух. Далі свідок ОСОБА_12 вказав на пошкоджену тротуарну плитку на відстані 5 м. від лавочки, пояснивши, що саме на цьому місці був епіцентр вибуху, а з диму від вибуху вийшов молодий чоловік, який зустрівся їм біля круглої клумби. Також, ОСОБА_12 вказав на газон поруч з алеєю, пояснивши, що одразу після вибуху учасники подій, а саме чоловік в камуфляжних штанах та інший боролися на газоні. ОСОБА_12 повідомив, що не підходив зі знайомими до місця подій;
- даними, відображеними у протоколі проведення слідчого експерименту від 14.06.2018 року (т. 2 а.п. 70-76) з яких вбачається, що в результаті зазначеної слідчої дії свідок ОСОБА_14 розказав та відтворив на місці події які відбулися 16.04.2018 року. Зокрема із даного протоколу вбачаєтьсч, що свідок ОСОБА_13 разом зі знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проходили через парк Кіото та бачили, що був конфлікт між невідомими людьми. ОСОБА_13 зі знайомими пройшли повз них. Біля компанії стався вибух. Далі свідок вказав на алею, розташовану вздовж вул. Кіото, на відстані близько 50 м. від прохожої частини та 70 м. від зеленої огорожі та пояснив, що саме по тій алеї йшов невідомий чоловік в камуфляжних штанах в протилежний бік від станції метро «Лісова». Вказав на лавочку, розташовану другою справа по стежці, пояснивши, що на тій лавочці сиділи невідомий чоловік та жінка, а поруч з ними був ще один чоловік в зеленій футболці, який йшов в бік чоловіка в камуфляжних штанах, котрий тримав в руці предмет, схожий на гранату. Поставивши мітку № 1, свідок ОСОБА_13 відійшов від неї метрів на 40, пояснивши, що в момент вибуху вони перебували в тому місці, однак сам момент вибуху не бачили, так як йшли в інший бік. Далі, ОСОБА_13 вказав на пошкоджену тротуарну плитку, розташовану в 5 м. від другої лавки та зазначив, що саме там був епіцентр вибуху, а на газоні правіше, від місця вибуху, чоловік в камуфляжних штанах та чоловік в зеленій футболці билися на газоні, а з диму від вибуху вийшов молодий чоловік, який постраждав від вибуху, та йшов їм назустріч. Після цього, невідомі особи пішли, а чоловік в камуфляжних штанах залишався на місці;
- фактичними даними, відображеними у протоколі проведення слідчого експерименту від 03.07.2018 року (т. 2 а.п. 79-85), з яких вбачається, що ОСОБА_7 розказав та відтворив на місці події, які відбулися вночі 16.04.2018 року. Зокрема ОСОБА_7 зазначив, що приблизно 14.04.2018 року через мережу Інтернет придбав гранату для самозахисту, яку зберігав. Ввечері 15.04.2018 року вдягнув свою куртку, в кармані якої зберігалась граната, та направився до станції метро «Лісова», де познайомився з компанією осіб: три чоловіка та жінка, з якими випив горілки. В ході розмови в нього стався конфлікт з одним із чоловіків, який був одягнений в кофту біло-чорного та штани. В ході конфлікту почалась бійка з цим чоловіком по імені ОСОБА_15 та хтось, стоячи ззаду, наніс удар скляною пляшкою йому по голові, потім повалились на землю, їх відтягли від нього та бійка закінчилась. Після цього ОСОБА_7 направився до парку Кіото, де зустрів чоловіка, з яким була сварка, яка продовжилась. В ході конфлікту обвинувачений дістав з лівої кишені куртки гранату та тримав її за корпус, ОСОБА_15 тримав скляну пляшку з-під горілки, якою наніс удар ОСОБА_7 по голові. Також, в процесі бійки ОСОБА_15 наніс удар обвинуваченому по лівій руці, внаслідок чого граната випала з руки та покотилась. Далі він почув два щолчки та стався вибух, від якого він постраждав та відчув сильний біль. В момент вибуху жінка та ще один чоловік з компанії були неподалік та направились в його бік. На момент вибуху, зі слів ОСОБА_7 , зеленої огорожі біля входу до станції метро не було та показав на проїжджу частину Броварського шосе та вказав, що горілку в компанії випивав біля входу до станції метро з боку шосе, а після бійки пройшов до дороги, повернув на стежку території парку, де біля вивіски «К» знову зустрів чоловіка ОСОБА_15 ;
- комплексом даних, відображених у протоколі проведення слідчого експерименту від 05.09.2018 року (т. 2 а.п. 86-90) з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 16.04.2018 року близько 22 - 23 год. зустрівся зі своєю кумою Олександрою йшов від станції метро «Лісова» по алеї парку Кіото у бік станції метро «Чернігівська» та побачив сварку між двома чоловіками, один з яких був одягнутий у камуфляжні штани, на вигляд років 35. Пройшовши повз них, ОСОБА_9 почув хлопок, після чого разом з ОСОБА_17 повернувся до місця, де був хлопок, дим розвіявся і він побачив чоловіка, який сидів на лавці неподалік від вибуху, на вигляд 25 років, був одягнутий у сині джинси, клітчату сорочку та був у крові. Також, він побачив чоловіка у камуфляжних штанах, який лежав біля куща. Будь-яких предметів, схожих на гранату або іншу вибухівку, потерпілий у чоловіків не бачив;
- даними, відображеними у висновку експерта № 10-1/1052 від 23.06.2018 року та додатках до нього (т. 2 а.п. 51-62) відповідно до яких при дослідженні важіля від запала УЗРГМ-2 (в ухвалі слідчого - «важиль спускового механізму») (об'єкт № 2) виявлено поодинокі клітини з ядрами. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) поодиноких клітин з ядрами на важілі від запала УЗРГМ-2 (в ухвалі слідчого - «важиль спускового механізму») (об'єкт № 2) не встановлено у зв'язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 1), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1);
Наведеним доказам суд дав оцінку у розумінні ст. 94 КПК України та поклав їх в основу вироку.
Також, судом першої інстанції допитано спеціаліста-вибухотехніка ОСОБА_18 , який підтвердив свої висновки у повному обсязі і вказав, що для приведення гранати в дію необхідно зжати вусики захисного кільця та видалити його, після цього дістати чеку (для цього потрібно докласти значних зусиль, оскільки чека досить щільно зафіксована в запалі). Не розжавши вусики кільця, активувати гранату майже не можливо. Також, граната містить речовину тротил, яка витримує постріл кулі, тому просто від падіння та удару граната не вибухне. Самовільний вибух гранати може відбутися, тільки якщо конкретні її конструктивні елементи піддалися значній корозії.
Свідок ОСОБА_19 - працівник патрульної поліції, який у суді першої інстанції, серед іншого, дав показання про те, що після вибуху на тротуарній плитці залишилась вм'ятина, біля якої на відстані 1 м. -1,5 м. були сліди бурого кольору та чека від гранати.
Отже, висновки експерта у тій частині, що для приведення гаранти у бойову готовність необхідно дістати чеку, докладаючи для цього значних зусиль; граната витримує постріл кулі і від падіння на землю граната з чекою не детонує; і показання свідка ОСОБА_19 про те, що він бачив одразу після події неподалік воронки бачив чеку - узгоджуються між собою, і свідчать про те, що ОСОБА_7 вчинив усі дії, спрямовані на приведення гранати у бойову готовність.
Крім того, згідно висновку експерта №10-1/1052 від 23.06.2018 на «важилі спускового механізму» виявлено поодинокі клітини з ядрами та встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові підозрюваного ОСОБА_7 , що також спростовує версію сторони захисту про те, що обвинувачений не приводив гранату у бойову готовність.
Показання потерпілих та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються іншими наявними доказами та фактичними обставинами кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не викликає сумнівів у правдивості цих показань та наявних у матеріалах кримінального провадження доказах.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , а також потерпілий ОСОБА_9 фактично лише чули вибух і не бачили, чи було кинуто ОСОБА_7 гранату, а тому їх показання не підтверджують доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України, безпідставні, з огляду на те, що докази у кримінальному провадженні оцінюються як кожен окремо, так і у їх сукупності, і у даному випадку саме сукупність доказів свідчить про те, що ОСОБА_7 привів у дію гранату, діставши чеку, що виключає її самовільний вибух.
Згідно практики Верховного Суду доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (рішення Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 728/578/19).
Проаналізувавши наведенні докази, колегія суддів уважає доводи захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 про недоведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих кримінального правопорушень за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України є неспроможними, позаяк вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі докази кримінального провадження в їх сукупності, визнав їх належними та допустимими та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України, належним чином вмотивувавши свої рішення.
Щодо епізоду із придбанням та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу слід зазначити, що доведеність винності даного кримінального правопорушення і правильність кваліфікації за ч. 1 ст. 263 КК України обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги захисника про призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, є безпідставними, позаяк судом першої інстанції призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки - наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять даних, які свідчили би про можливість призначення ОСОБА_7 мінімального покарання за даний злочин.
Також судом першої інстанції призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України з дотриманням положень ст. 65 КК України, та визначено остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів, яке, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім, тобто відповідає меті покарання у розумінні ст. 50 КК України.
Отже, при перегляді апеляційним судом вироку суду першої інстанції істотних порушень КПК України, що унеможливлювали би прийняття законного та обґрунтованого рішення, не встановлено; інші порушення, на які посилається у свой апеляційній скарзі захисник, не впливають на доведеність винності ОСОБА_7 , кваліфікацію його дій та призначення йому покарання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді: _______________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4