Апеляційне провадження № 22-ц/824/17302/2024
Справа № 758/4272/23
Іменем України
24 грудня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Петрова Д.В. в м. Київ 31 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У квітні 2023 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 72300,08 грн. та судові витрати.
Позов мотивував тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 21 квітня 2015 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додаються до позовної заяви.
Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Також одночасно із свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку, номер та строк дії якої зазначено у довідці про отримані кредитні картки. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 65000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Однак у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 10 березня 2023 року має заборгованість в розмірі 72300,08 грн., з яких 61384,56 грн. - заборгованість за кредитом, 10915,52 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за комісією, 0,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року в позові відмовлено.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом першої інстанції розглянуто справу упереджено, встановлено факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання переказу коштів з кредитної картки відповідача, в підгрунтя оскаржуваного рішення поклав не підтверджені жодним доказом твердження відповідача ОСОБА_1 , що будь-яких смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» з кодом підтвердження на номер її мобільного телефону не надходило. Крім того, судом зазначено, що доказів проведення переказу грошових коштів в сумі 63034,38 грн. через додаток Приват24 матеріали справи не містять.
Вказував, що зазначене спростовується висловленням відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що після того як покупець оформив покупку на сайті olx.ua, їй надійшло повідомлення з посиланням в мережі Інтернет для підтвердження її реквізитів, на які мали бути зараховані кошти від покупця. Реквізити для здійснення переказу в додатку Приват24 були відповідачем підтверджені. Отже, відповідач визнала факт введення реквізитів для здійснення переказу, підтвердивши його в додатку Приват24.
Вказував, що судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2022 року о 16:56 з кредитної картки за № НОМЕР_1 (угода № SAMDNWFC00016618669 від 21 квітня 2015 року) шляхом коректного вводу вихідних даних для ініціювання переказу двома платежами по 30304,99 грн. на загальну суму 60609,98 грн. було здійснено переказ на інші рахунки.
Звертав увагу, що здійснити коректний переказ з картки АТ КБ «ПриватБанк» через систему Приват24 можливо виключно шляхом коректного вводу вихідних даних для ініціювання переказу (ССV код, термін дії картки, пароль з смс), тобто шляхом авторизації картки у сервісі Приват24. Вказана інформація є загальновідомою та перебуває у відкритому доступі, а тому доказуванню не підлягає.
Звертав увагу також на те, що в ПриватБанку існує доволі серйозна система захисту, для того, щоб зняти/переказати кошти з картки клієнта, недостатньо лише мати номер картки чи номер телефону, завжди є додаткове підтвердження операції, як-то введення ПІН-коду, картки, 4 останніх цифр картки клієнта, смс-повідомлення, яке надходить на фінансовий номер клієнта, а тому без розголошення клієнтом своїх персональних даних інша особа не зможе зняти кошти. Ця інформація також є загальновідомою, а тому не потребує доказування відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Детально повідомляв процедуру зняття коштів через електронну систему банку в Приват24, зокрема, щоб здійснити переказ з картки АТ КБ «ПриватБанк» з Приват24, необхідно коректно ввести для ініціювання переказу CCV код, термін дії картки, пароль з смс, тобто переказ можливий виключно шляхом авторизації картки у сервісі Приват24. Проте, щоб зайти до Приват24, потрібно знати пароль входу, або ж для зміни паролю знати ПІН-код картки клієнта, щоб можна було змінити пароль входу до Приват24. Тобто, для того, щоб інша особа могла переказати кошти за допомогою OLX сайту через Приват24, вона спочатку повинна зайти до Приват24, але мати один номер мобільного телефону недостатньо, обов'язково потрібно знати пароль входу або ж для зміни даного паролю потрібно ввести пін-код хоча б однієї картки клієнта. За розголошення ПІН-коду несе відповідальність лише клієнт. Як вже зазначалося, вхід до Приват24 можливий лише за двох умов: 1) правильне знання логіну (номер телефону) та пароль входу; 2) зміна паролю входу, але для зміни потрібно обов'язково ввести ПІН-код однією зі своїх діючих карток.
Підсумовував, що операції зі зняття коштів з картки відповідача стали можливими лише в результаті входу до Приват24, пароль входу до якого знала лише відповідач, а для його зміни необхідно вводити пін-код картки, який відомий виключно ОСОБА_1 та за розголошення якого несе відповідальність позичальник. Відповідач визнала факт розголошення персональних даних.
Наводив зміст п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року № 705, яким встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Вищезазначене кореспондується з висновками Верховного Суду в постанові від 07 грудня 2020 року в справі № 182/5175/16-ц, відповідно до якої на позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, які і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Звертав увагу, що відповідно до ст. 626, 627, 629, 634, 638 ЦК України сторони у справі погодили умови та порядок надання банківських послуг, які підлягають обов'язковому виконанню, та якими знехтував суд першої інстанції, ставши на бік відповідача.
Так, відповідно до п. 1.1.5.5 банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в смс-повідомлення ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів. Згідно п. 1.1.5.13 клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Згідно п. 1.1.5.29 держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту звернення власника карти в Банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою. Однак судом першої інстанції вищезазначені умови договору враховані не були.
Враховуючи зазначене, за здійснені оскаржувані транзакції 29 травня 2022 року з картки відповідача має відповідати саме відповідач, оскільки, проявивши необачність на шахрайському фішинговому сайті, ввела свої ідентифікаційні дані, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , чим сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, за здійснені спірні транзакції 29 травня 2022 року з картки відповідача має відповідати саме ОСОБА_1 .
Звертав увагу, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яких він дійшов на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Повідомляла про обставини, встановлені судом у оскаржуваному рішенні, та зазначала про їх правильність, вказувала, що обставини, встановлені в даному рішенні, повністю підтверджуються висновками Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2024 року в справі № 758/10643/22-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії, яким зобов'язано відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку «Універсальна» № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDNWFC00016618669 від 21 квітня 2015 року до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 29 травня 2022 року, врахувавши понесену позивачем плату на суму 3 000,00 грн. в рахунок погашення боргу по картковому рахунку «Універсальна» № НОМЕР_2 ; зобов'язано відповідача скасувати нараховані відсотки, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення (транзакцій) 29 травня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку, відкритого на її ім'я, оскільки 29 травня 2022 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку відповідача, здійснено без використання платіжної картки, відповідно і нарахування кредитором на суму оскаржуваних операцій процентів за користування кредитом, а також процентів, що погашені за рахунок кредиту, у розмірі 10915,52 грн., є безпідставним та не підлягають присудженню для сплати позичальником ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши 21 квітня 2015 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 18 т. 1), є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в її користуванні знаходяться декілька карток, в тому числі і № 4149609008950745 «Універсальна», до якої прив'язаний її фінансовий номер телефону, з кредитним лімітом, який в період з 11 жовтня 2022 року по 02 серпня 2022 року становив 110000 грн. (а. с. 16).
Позивачем складено розрахунок заборгованості, згідно якої заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10 березня 2022 року становить 72300,08 грн. і складається з 61384,56 грн. заборгованості за кредитом та 10915,52 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом (а. с. 15 т. 1).
Згідно виписки за договором б/н, наданої позивачем, 29 травня 2022 відбулося списання грошей з рахунку по картці НОМЕР_2 двома платежами по 30 304,99 грн на загальну суму 60 609,98 грн. (а. с. 70 т. 1).
Аналогічні відомості підтверджуються довідками АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2022 року про видачу готівкових коштів, згідно яких, 29 травня 2022 року по картці НОМЕР_2 , угода SAMDNWFC00016618669 проведено два платежі по 30304,99 грн., деталі операції - переказ зі своєї картки (а. с. 100 - 101 т. 1).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2022 року, ОСОБА_1 станом на 13 червня 2022 року має заборгованість перед банком в розмірі 63628,02 грн. (а. с. 99а т. 1).
29 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту кіберполіції НП України з заявою, в якій повідомила, що 29 травня 2022 року нею під час продажу в мережі інтернет було викладене повідомлення на сайті olx.ua, після цього через декілька годин на її мобільний телефон з номеру НОМЕР_3 прийшло повідомлення щодо купівлі її товару, було обумовлено, що буде оформлена olx-доставка, після того, як покупець оформила покупку, надіслала їй повідомлення для підтвердження продажу. Перейшовши за посиланням, ОСОБА_1 ввела картку, на яку повинні бути зараховані кошти. Далі їй стали надходити повідомлення щодо підтвердження списання коштів з її кредитного рахунку, які вона відхиляла, бо ніяких коштів не знімала і не перераховувала. Відразу почала дзвонити до банку для заблокування карток, під час цих дій без її підтвердження двома платежами було знято 63034 грн. Написавши в службу підтримки банку, отримала некоректну відповідь. В ПриватБанку карти заблокувала, та до цього банк не реагував на відхилення нею платежів. Просила встановити осіб, причетних до протиправних дій, та притягти їх до відповідальності (а. с. 99 т. 1).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначала, і банком у відповіді на відзив і в апеляційній скарзі не заперечується, що після надходження в додаток Приват24 повідомлень про необхідність списання коштів з картки «Універсальна», вона зрозуміла, що невідома їй особа намагається провести списання коштів з її картки, вона одразу зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» з проханням заблокувати її картку «Універсальна» НОМЕР_2 та картку для виплат (а. с. 96 т. 1).
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 20 червня 2022 року № 20.1.0.0.0/7-220620/383, оскаржувані операції на суму 63 034,38 грн. 29 травня 2022 року за рахунком позивача було здійснено шляхом списання коштів, проведеною системою PUMB, так як було введено дані карти на сайті (CVV код, термін дії карти, пароль з смс); наведено положення п. 2.1.4.5.1, 2.1.4.12.9, 2.1.4.12.5 Умов і Правил надання банківських послуг, повідомлено, що чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу, тому банк не може повернути переказані кошти (а. с. 104 т. 1).
Також судом встановлено, що доказів проведення переказу грошових коштів в сумі 63 034,38 грн. через додаток Приват24 матеріали справи не містять.
Згідно довідки СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві від 06 червня 2022 року, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100070000068, розпочатому 13 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. До Подільського управління поліції надійшло звернення ОСОБА_1 , щодо заволодіння її грошовими коштами шляхом обману, яка зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень 29 травня 2022 року № 15480 та приєднана до зазначеного кримінального провадження. Досудовим розслідуванням також встановлено, що у Подільському районі міста Києва невстановлені особи, шляхом обману та зловживання довірою громадян за допомогою використання комп'ютерної та електронно- обчислювальної техніки, використовуючи різні інтернет-сайти здійснюють неправомірні дії щодо заволодіння чужим майном громадян. Крім цього встановлено, що 29 травня 2022 року невстановлені особи, діючи шахрайським шляхом, заволоділи грошовими коштами на загальну суму 63000,38 коп, які належать ОСОБА_1 , і яку у вказаному кримінальному провадженні визнано потерпілою. На даний час у зазначеному кримінальному провадженні №12022100070000068 триває досудове розслідування (а. с. 107 т. 1).
Копія витягу з ЄРДР від 12 січня 2022 року щодо реєстрації кримінального провадження №12022100070000068 знаходиться на а. с. 106 т. 1, згідно фабули заяви, у Подільському районі м. Києва невстановлені особи шляхом обману та зловживання довірою громадян за допомогою використання комп'ютерної та електронної-обчислювальної техніки, використовуючи різні інтернет-сайти, здійснюються неправомірні дії щодо заволодіння чужим майном громадян.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до п. 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої - десятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, чинного на момент спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку, відкритого на її ім'я, оскільки 29 травня 2022 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку відповідача, здійснено без використання платіжної картки.
Судом першої інстанції враховано, що згідно доводів ОСОБА_1 , будь-яких смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» з кодом підтвердження на номер її мобільного телефону не надходило. Крім того, ОСОБА_1 одразу звернулася до контакт-центру банку з вимогою про блокування платіжних карток. Також з довідки Подільського УП ГУНП м. Києва вбачається, що у Подільському районі міста Києва невстановлені особи, шляхом обману та зловживання довірою громадян за допомогою використання комп'ютерної та електронно- обчислювальної техніки, використовуючи різні інтернет-сайти здійснюють неправомірні дії щодо заволодіння чужим майном громадян.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості, яка утворилась з часу неправомірного списання з її карткового рахунку кредитних коштів та подальшого нарахування на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Апеляційний суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази ініціювання та обізнаності ОСОБА_1 про зміну кредитного ліміту, яка передувала неправомірним переказам грошових коштів з її рахунку.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції розглянув справу упереджено, встановивши факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання переказу коштів з кредитної картки відповідача, в підгрунт оскаржуваного рішення поклав не підтверджені жодним доказом твердження відповідача ОСОБА_1 , що будь-який смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» з кодом підтвердження на номер її мобільного телефону не надходило. Крім того, судом зазначено, що доказів проведення переказу грошових коштів в сумі 63034,38 грн. через додаток Приват24 матеріали справи не містять, відхиляються апеляційним судом як необгрунтовані, з огляду на те, що згідно вищенаведених правових висновків Верховного Суду, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначила, що підтвердила реквізити для здійснення переказу в додатку Приват24, оскільки такі доводи спростовуються змістом самого відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому такі відомості відсутні, а натомість повідомлено, що ОСОБА_1 ввела лише картку, на яку повинні бути зараховані кошти, а далі їй стали надходити повідомлення щодо підтвердження списання коштів з її кредитного рахунку, які вона відхиляла, бо ніяких коштів не знімала і не переховувала, однак, незважаючи на це, з її картки були списані грошові кошти.
Відтак, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги про порушення ОСОБА_1 п. 1.1.5.5, 1.1.5.13, 1.1.5.29 Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що за здійснені оскаржувані транзакції 29 травня 2022 року і картки відповідача має відповідати саме відповідач, оскільки, проявивши необачність на шахрайському фішинговому сайті, ввела свої ідентифікаційні дані, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , чим сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У справі, що переглядається, банк не довів, що перекази коштів з рахунків ОСОБА_1 відбулося за її розпорядженням. Виявивши безпідставні перекази коштів, ОСОБА_1 одразу повідомила про цей факт банк та в той же день звернулася до правоохоронних органів. Доводи апеляційної скарги, що відповідач передала особисту конфіденційну інформацію з розголошенням персональних даних третім особам, якими у подальшому і було знято кошти з її рахунку, а тому банк не повинен нести відповідальність за цю операцію, є неспроможними, оскільки вони є лише припущенням АТ КБ «ПриватБанк» та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Безпідставним є посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків, які були викладені у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року в справі № 182/5175/16-ц, враховуючи, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц вказував, що після укладення кредитного договору відповідач отримав картку та користувався нею, зокрема, знімав готівкові кошти, оплачував товари у магазинах, поповнював картковий рахунок тощо. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконав, тому відповідно до наданого банком розрахунку утворилась заборгованість. Операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку позичальника відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», тому останнє не повинне нести відповідальність за дану операцію.
Отже, відсутні підстави вважати, що суд у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведеній як приклад постанові касаційного суду, оскільки суд виходив з конкретних обставин справи.
Помилковими є доводи апеляційної скарги, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, АТ КБ «ПриватБанк» не було оскаржене і набрало законної сили рішення Печерського районного суду м. Києва від від 08 березня 2024 року у справі № 758/10643/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії, яким зобов'язано відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку «Універсальна» № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDNWFC00016618669 від 21 квітня 2015 року до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 29 травня 2022 року, врахувавши понесену позивачем плату на суму 3 000,00 грн. в рахунок погашення боргу по картковому рахунку «Універсальна» № НОМЕР_2 ; зобов'язано відповідача скасувати нараховані відсотки, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення (транзакцій) 29 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121779259#).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Таким чином, підстави нарахування та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2015 року, яка утворилась у зв'язку зі списанням 29 травня 2022 року з її карткового рахунку кредитних коштів та подальшого нарахування на цю суму процентів і штрафних санкцій, на даний час відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.