Справа № 752/14935/24
№ апеляційного провадження: 33/824/5793/2024
19 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 01 жовтня 2024 року під головуванням судді Бушеленко О.В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності,за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Судом встановлено, що 04 липня 2024 близько 12 год. 06 хв. громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: штурляв, унеможливлював вільне пересування, наносив удари руками, словесно ображав, принижував, чим викликав у потерпілої відчуття фізичного болю, незахищеності, а також сильне душевне хвилювання, образу, приниження.
Не погодившись з указаною постановою, 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення або в силу ст. 253, 284 КУпАП передати матеріали справи прокурору або органу досудового розслідування.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в чому саме полягало суспільно-небезпечне діяння, адже формулювання як «вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру» не підпадає під ознаки складу інкримінованого правопорушення.
Вказує, що конфлікт який виник між ним та дружиною носить обопільний характер. Відсутні докази на підставі який можна стверджувати, що внаслідок сварки хтось із сторін постраждав більше ніж інший, чи зазнав шкоди.
Звертає увагу суду на те, що самі по собі образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Посилається на те, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не зазначив, які саме слова були направлені на пригнічення волі дружини, ініціювання відчуття обурення, образи, незгоди, пригнічення, роздратування, втрати вольового контролю над собою.
Крім того зазначає, наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 отриманих внаслідок конфлікту з ним виключає адміністративну відповідальність та утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки заподіяння тілесних ушкоджень при домашньому насильстві виходить за межі складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Вважає, що суд мав закрити адміністративну справу та передати матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Вказує, що жодних відомостей про те в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами до нього підлягає поверненню для належного дооформлення.
Зазначає що саме по собі звернення до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства.
Крім того, в апеляційній скарзі порушено питання поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що останнім днем для подачі апеляційної скарги на постанову сплинув в п'ятницю 11-го жовтня 2024 року. Зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з тих причин, що з 05 жовтня 2024 року по 11 жовтня 2024 року знаходився у відрядженні в селі Брід Первомайського району Миколаївської області. З причин ракетного удару росією по електричній підстанції в даному населеному пункті та в окрузі було відсутнє електропостачання, що стало технічною неможливістю вчасно подати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову. Працівники СБУ проводили превентивні та профілактичні заходи направленні на виявлення корегувальників ракетних ударів, що призвело до обмеження фізичної можливості покинути населений пункт до 12 жовтня 2024 року. До моменту відрядження не міг подати апеляційну скаргу, оскільки здійснював дії на отримання доказів з метою заперечення пояснень заявниці про які стало відомо під час судового засідання 01 жовтня 2024 року. У зв'язку з чим просив поновити строк апеляційного оскарження постанови.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.
Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року з наступними змінами визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, були досліджено наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №575807 від 04 липня 2024 року з якого вбачається, що 04 липня 2024 близько 12 год. 06 хв. громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: штурляв, унеможливлював вільне пересування, наносив удари руками, словесно ображав, принижував, чим викликав у потерпілої відчуття фізичного болю, незахищеності, а також сильне душевне хвилювання, образу, приниження (а.с. 1);
- заяву ОСОБА_2 до Начальника Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві з якої за змістом вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв щодо неї домашнє насильство, а 04 липня 2024 року під час відвідування ОСОБА_2 з дітьми медичного закладу її чоловік прибув до клініки, де чинив їй перешкоди у пересуванні. Після того як вона сіла до авто щоб відвезти дітей у безпечне місце, чоловік сів на заднє сидіння та почав штовхати її в спину та бити по руці, кричав, чим звертав увагу прохожих людей. Після приїзду поліції ОСОБА_1 відмовився виходити з автомобіля, кричав та лякав дітей (а.с. 6).
Крім того з заяви ОСОБА_2 слідує, що щодо ОСОБА_1 наявні кримінальні провадження за фактом заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також наявний спір про розлучення, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Також, ОСОБА_2 надавала письмові пояснення інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції відділу превенції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві та слідчому СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, які містить в тому числі й інформації щодо події, яка сталася 04 липня 2024 року (7-9).
ОСОБА_1 також подавав заяву до Начальника Голосіївського УП ГУНП у м.Києві, в якій вказав, що ОСОБА_2 забороняє йому спілкуватися з дітьми (а.с. 11).
Містять матеріали справи також пояснення ОСОБА_1 інспектору СПДН ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (а.с. 12).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 заперечував свою вину та не погоджувався з протоколом про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та не згоди з протоколом є безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить пояснень особи, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення.
Доводи, стосовно того, що матеріали справи не містять належних доказів домашнього насильства судом оцінюються критично, оскільки подія правопорушення описана в письмових поясненнях потерпілої, а також в протоколі про адміністративне правопорушення, що складено працівниками поліції, дії яких у визначеному законом порядку ОСОБА_1 не оскаржував.
Будь-яких інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скаржником не наведено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, на підставі наявних доказів, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар