Справа №757/49993/24-к Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7304/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
18 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні №62024000000000050,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.12.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги з доповненнями тим, що стороною обвинувачення не було надано доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім цього, вказує, що слідчий не довів неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000050 закінчується 15.12.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 16.01.2024 за підозрами: ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України.
28.10.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
28.10.2024 об 11 год 31 хв ОСОБА_7 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
29.10.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.12.2024.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України. Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, а також те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі злочинної організації, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Також, враховуючи сталість злочинної організації і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім цього, не виключена ймовірність того, що ОСОБА_7 у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні невстановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників злочинної організації, всіх епізодів вчинення злочинною організацією злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, оскільки наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження також містять докази про наявність інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Твердження апелянта про застосування запобіжного заходу поза межами досудового розслідування, оцінюються колегією суддів критично, позаяк постановою заступника Генерального прокурора від 15.12.2014 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000050 продовжено до 15.01.2025.
Як вбачається з матеріалів провадження, 28.10.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України, та згідно вимог ч. 1, 2 ст. 197 КПК України слідчий суддя належно визначив строк тримання під вартою не більше 60 днів з моменту взяття під варту, тобто до 26.12.2024.
Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________