ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13492/24
провадження № 2/753/7843/24
05 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецька О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 850 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 10.04.2022 року. Свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 850 000 грн., відсотки за користування позикою у розмірі 597 491 грн. 96 коп., пеню в розмірі 2 125 000 грн. та судові витрати.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
07.10.2024 р. відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення суми боргу в розмірі 850 000 грн., та відсотків за користування позикою у розмірі 597 491 грн. 96 коп. Просив розглядати справу без його участі.
Ухвалою суду від 08.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 850 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 10.04.2022 року (а.с.16).
Крім того, отримання відповідачем коштів підтверджується копією розписки від 10.04.2019 р. (а.с.17).
Як вбачається із матеріалів справи, у визначений договором строк та станом на день розгляду справи, відповідач суму боргу в розмірі 850 000 грн., не повернув.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З розрахунків позивача вбачається, що у відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на суму позики було нараховано відсотки в розмірі 597 491 грн. 96 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посилання на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 850 000 грн., та відсотків за користування позикою у розмірі 597 491 грн. 96 коп.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 125 000 грн., суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.
Позивач посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання за договором позики, здійснив нарахування пені за період з 01.05.2022 по 31.05.2024 в розмірі 2 125 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено та діє станом на день ухвалення рішення.
З розрахунку пені, наданого позивачем вбачається, що вона нарахована в період з 01.05.2022 по 31.05.2024, тобтоу період дії в Україні воєнного стану.
З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, враховуючи що пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач (позичальник)звільнений від обов'язку сплати на користь позивача (позикодавця) пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики.
Отже, за таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 125 000 грн. задоволенню не підлягає.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам.
Так, заявлений розмір позовних вимог складав 3 572 491,96 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 447 491,96 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений до 40,51 % (100/3 572 491,96 х 1 447 491,96).
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 6 133 грн. 21 коп.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 850 000 грн., відсотки за користування позикою у розмірі 597 491 грн. 96 коп., судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 6 133 грн. 21 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА