Справа № 752/1038/23
Провадження по справі № 1-в/752/394/24
іменем України
"04" грудня 2024 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України,який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про приведення вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024,
за участю прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
встановив:
21 листопада 2024 року фахівець Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із вищезазначеним поданням. В обгрунтування подання зазначила, що вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 20.04.2023 ОСОБА_3 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України останній звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 23.05.2023. З 29.05.2023 засуджений перебуває на обліку Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області. У той же час, 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, яким вчинене засудженим діяння перестало бути кримінально караним, а тому на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
Прокурор подання органу з питань пробації підтримала та просила його задовольнити.
Представник органу з питань пробації та засуджений на виклик суду не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду подання були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 135 КПК України. Причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку із чим, судом, відповідно до вимог ч.5 ст. 539 КПК України ухвалено рішення про розгляд подання за відсутності уповноваженої особи органу з питань пробації та засудженого, які повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у порядку передбаченому ст. 135 КПК України.
Розглянувши подання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши думку прокурора з приводу порушених у поданні питань, суд дійшов до наступних висновків.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 ОСОБА_3 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України останній був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 23.05.2023.
У зв'язку з набранням законної сили, на підставі розпорядження заступника голови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2023, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 стосовно ОСОБА_3 звернуто до виконання.
29 травня 2023 року Голосіївським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області зазначений вирок стосовно ОСОБА_3 прийнято до виконання.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст.51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
З урахуванням зазначеного, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 становить 2481 грн. Тобто, сума соціальної пільги у 2022 році складала 1240,50 грн.
Таким чином, для настання кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна його вартість у 2022 році мала перевищувати 2481 грн.
Зі змісту вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 встановлено, що ОСОБА_3 засуджений за таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, вартість якого станом на момент вчинення інкримінованого діяння - 23.08.2022 становила 483 грн., що не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2022, що не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2022.
Тобто, діяння, за яке засуджений ОСОБА_3 , на даний час не є кримінально караним, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 зазначила, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого усунена законом, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи, що кримінальна караність діяння, за яке ОСОБА_3 засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023, на підставі Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, усунута, останній підлягає звільненню від призначеного даним вироком покарання за ч.4 ст. 185 КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подання Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 4,5, 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
подання Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_1