Справа № 515/1863/23
Провадження № 2/513/226/24
Саратський районний суд Одеської області
25 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - адвоката Дімітренка В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просить встановити факт того, що народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , були рідними сестрами. Визначити позивачам додатковий строк у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті тітки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд до Саратського районного суду Одеської області, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 січня 2024 року розподілена судді Рязановій К.Ю.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 18 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
24 квітня 2024 року на виконання ухвали суду від 18 січня 2024 року надійшла відповідь з Татарбунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 18 квітня 2024 року №248/24.6-21.
17 травня 2024 року на виконання ухвали суду від 09 квітня 2024 року до суду надійшла спадкова справа до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08 липня 2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява.
12 вересня 2024 року судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Також до суду надійшла заява про допит свідків, які можуть підтвердити факт того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були рідними сестрами.
15 жовтня 2024 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03 грудня 2024 року о 10 годині 30 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області з викликом сторін. Задоволено заяву представника позивачів - адвоката Дімітренка В.Є. про виклик свідків.
Позивачі та їх представник адвокат Дімітренко В.Є. у судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити. Строк був пропущений через те, що тітка померла у січні 2008 року, була одна все життя, була тільки рідна сестра, і сестра після її смерті зверталась до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, однак нотаріус пояснив, що вони мають різні прізвища та необхідно встановити факт родинних відносин і мати позивачів, сестра померлої, займалась цим питанням. Діти заяв не писали, бо цим питанням займалась мати, вважали, що мати спадщину прийняла. Вже після смерті матері дізнались про те, що мати не прийняла спадщину після смерті сестри. Після смерті матері спадщину прийняв батько, але після тітки він не може прийняти спадщину.
Представник відповідача, Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, в матеріалах справи мається заява про проведення розгляду справи за відсутності представника.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що коли ОСОБА_8 померла, поховали, отримала документи ОСОБА_9 , і через 6 місяців поїхала в м. Татарбунари оформлювати спадщину. Земля в оренді фермера ОСОБА_10 . Оренду отримувала жінка, а потім він. Пішов оформлювати спадщину в с.Сарата до нотаріуса, а йому повідомили, що він чоловік сестри та сказали, що його дочки мають право прийняти спадщину. Варвара їздила в м.Татарбунари, хотіла прийняти спадщину, але нотаріус відмовив та сказав, що не співпадають прізвища. Також підтвердив, що йому достовірно відомо, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , були рідними сестрами.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знає, вони є сестри, жили поряд. Коли померла ОСОБА_13 , ОСОБА_8 говорила, що зверталась до нотаріуса щодо оформлення спадщини, однак виникли питання із прізвищем. Батьки були одні, спільні, ОСОБА_13 була одинока жінка, жили по одній вулиці.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_8 працювали на молочній фермі у неї. Писали їх під прізвищем ОСОБА_15 , вона знає, що це рідні сестри. І все село знає. Їхні батьки були баба ОСОБА_16 та дід ОСОБА_17 . Дітей не було, так вона сама була. Варвара говорила, що їде в м.Татарбунари оформлювати землю Оксани (Аксенії). Вона не раз їздила, щось з документами не те було, просто так розмовляли, що не вдається і що їздила.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Згідно копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого 09 серпня 2002 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_1 - народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Білолісся Татарбунарського району Одеської області.
Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 виданого 09 червня 2020 року органом 5146 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Зарічне Татарбунарського району Одеської області.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05 березня 1981 року, ОСОБА_18 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 26 березня 1996 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась в родині ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого 05 грудня 2001 року ОСОБА_19 зареєстрував шлюб із ОСОБА_18 , після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_20 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого 21 січня 2008 року, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_7 , виданого Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 виданого 22 жовтня 1972 року, ОСОБА_7 зареєстрував шлюб із ОСОБА_21 , після реєстрації прізвище дружини ОСОБА_22 .
За життя ОСОБА_5 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД №086504 на земельну ділянку площею 5,64 га розташовану на території Трапівської сільської ради, на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Татарбунарського району Одеської області від 16 квітня 2004 року №181/А-2004.
Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області від 02 листопада 2023 року №759/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Трапівської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, належної спадкодавцю на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії IV-ОД №086504. Виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 вересня 2004 року.
Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області від 02 листопада 2023 року №758/02-31, відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Трапівської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, належної спадкодавцю на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії IV-ОД №086504, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 вересня 2004 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась в родині ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Відповідно до запису про народження №8 за грудень 1948 року ОСОБА_25 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у родині ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Судом досліджена відповідь Татарбунарського відділу державної реєстрації акті цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 19 вересня 2023 року №9/24.6-112, відповідно до якої роз'яснено ОСОБА_1 порядок вирішення питань про встановлення факту родинних відносин.
Відповідно до довідки №269 від 12 вересня 2023 року ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявними даними у книзі погосподарського обліку була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї у будинку зареєстровані особи відсутні.
Заповіту ОСОБА_5 не залишила, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи 272/2023.
Відповідно до відповіді від 10 грудня 2024 року ФГ «БАГРАМ» після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , орендну плату за її земельну ділянку площею 5,6404 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-ОД №086504, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 вересня 2004 року, щорічно отримувала її рідна сестра ОСОБА_6 , яка була її єдиною спадкоємицею до своєї смерті. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 і після її смерті орендну плату за вищевказану земельну ділянку отримують її діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Таким чином, ОСОБА_6 не відмовлялась від спадкової ділянки своєї сестри ОСОБА_5 тому, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_5 ) по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , щорічно отримувала орендну плату за спадкову земельну ділянку.
Відповідно до довідки від 23 грудня 2024 року №17 Юридичної Консультації Татарбунарського району Одеської обласної колегії адвокатів Міністерства юстиції України виданої ОСОБА_1 та Бриль Тетяні Іванівні в тому, що їхня матір ОСОБА_6 дійсно зверталась у березні 2008 року до адвоката Татарбунарської ЮК Одеської області Загороднього Григорія Степановича з питання звернення до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин з померлою сестрою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Цей факт їй було необхідно встановити для отримання у спадок земельної ділянки після смерті сестри ОСОБА_5 , але чому заява не була оформлена та направлена до Татарбунарського районного суду Одеської області, даних не збереглося.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, які визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Частинами 1, 3 ст.1268, 1 ст. 1262 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Предметом спору є встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки останні будучи спадкоємцями за законом, пропустили строк для прийняття спадщини.
У ході розгляду справи встановлено та підтверджено письмовими доказами факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із чим вимога позивачів про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем підлягає задоволенню.
Сторони відповідно до частини перша статті 1265 ЦК України належать до спадкоємців п'ятої черги за законом.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/1510/21 визначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (постанова Верховного Суду від 27 червня 2024 року справа № 545/480/21).
У постанові по справі № 398/3651/19 від 14 грудня 2021 року Верховний Суд зауважив, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Як встановлено у даній справі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в межах 6 місячного строку після відкриття спадщини після смерті сестри вчиняла активні дії щодо прийняття спадщини, від спадщини не відмовлялась, але мала перешкоди у оформленні спадщини після смерті сестри через розбіжності у написанні прізвища. Також, як встановлено судом позивачам не було відомо про те, що ОСОБА_4 юридично не прийняла спадщину, оскільки протягом тривалого часу вона отримувала після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , орендну плату за її земельну ділянку площею 5,6404 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ОД № 086504, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 вересня 2004 року, та дані обставини стали відомі лише після смерті ОСОБА_4 , що стало перешкодую у своєчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК строк.
Враховуючи викладене, суд вважає, що причину пропуску позивачами встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, можна визнати поважною, оскільки наведені позивачами причини є об'єктивними та істотними труднощами, у зв'язку з чим позивачі вчасно не звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд, вважає що строк для прийняття спадщини позивачами пропущений з поважної причини.
Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне визначити позивачам додатковий строк три місяці для подачі ними заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вони пропустили вказаний строк з поважних причини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 1220, частини 2 статті 1223, частини 3 статті 1272 ЦК України, статтями 4, 5, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Встановити факт того, що народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , були рідними сестрами.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , додатковий строк три місяці, з дня набрання чинності наявного рішення суду, для подачі ними заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25 грудня 2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачка: ОСОБА_2 , рнокпп - НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивачів: Дімітренко Валерій Євстафійович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 29 травня 2003 року №378.
Відповідач: Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04379404, адреса місцезнаходження: вул. Героїв України, буд. 47-А, с.Лиман, Білгород-Дністровський район, Одеська область.
Суддя К. Ю. Рязанова