Справа № 515/1806/24
Провадження № 1-кс/513/120/24
Саратський районний суд Одеської області
25 грудня 2024 року Слідчий суддя Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в смт Сарата Одеської області клопотання дізнавача СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене із прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12024168240000086 від 26 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Дізнавач СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на наступне тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , видане 03 травня 2024 року та дійсне до 03 травня 2026 року, категорії транспортних засобів «В1», «В», яке було поміщено до сейф-пакету №4479092.
У обґрунтування клопотання посилається на те, що 26 листопада 2024 року до відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 від поліцейського СРПП ВП№2 Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_6 про те, що 26 листопада 2024 року приблизно о 13 год 00 хв. на автодорозі М-15 Одеса-Рені, за порушення ПДР ним було зупинено легковий автомобіль марки "Мерседес-240", 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , та при перевірці документів у водія автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виникли сумніви, щодо справжності посвідчення водія, видане на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_1 , та можливість його підроблення. За даним фактом 26 листопада 2024 року внесені відомості до ЄРДР за №12024168240000086, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. 26 листопада 2024 року в період часу з 17 години 20 хвилин по 17 годину 45 хвилин протоколом тимчасового вилучення у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучено наступне майно: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 , видане 03 травня 2024 року та дійсне до 03 травня 2026 року, категорії транспортних засобів «В1», «В», яке було поміщено до сейф-пакету №4479092. Під час проведення дізнання було встановлено, що 26 листопада 2024 року о 13 годині 00 хвилин, працівниками сектору реагування патрульної поліції, сержантом поліції ОСОБА_6 та капітаном поліції ОСОБА_7 , які знаходились в добовому наряді, під час патрулювання території автодороги т-1610 Монаши-Базар'янка М-15, а саме: перебуваючи біля ковбасного заводу в м. Татарбунари, помітили легковий автомобіль марки "Мерседес-240", 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , водій якого порушив правила дорожнього руху. В подальшому, працівниками сектору реагування патрульної поліції, було встановлено що водієм вищевказаного автомобіля виявився громадянин на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надав працівникам поліції посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданим Сервісним центром МВС 1242 який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Праці №16 від 03 травня 2024 до 03 травня 2024 р. Далі під час перевірки вищевказаного посвідчення водія по базам "ІПНП" у правників сектору реагування патрульної поліції виникли сумніви щодо його справжності, так як будь-якої інформації щодо відкритих категорій водійського посвідчення не знайдено. 26 листопада 2024 року тимчасово вилучене майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні №12024168240000086, оскільки є предметом вчинення кримінального правопорушення. Беручи до уваги вищевикладене, з метою належного зберігання речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, забезпечення можливості проведення відповідних судових експертизи, враховуючи значимість вказаного майна, дізнавач просила накласти арешт на наступне тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , видане 03 травня 2024 року та дійсне до 03 травня 2026 року, категорії транспортних засобів «В1», «В».
Дізнавач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, з клопотанням згоден.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутністю осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд доходить до таких висновків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканність права власності.
За положеннями частини 1 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Пунктами 2, 4 частини 2 ст.40-1 КПК України встановлено, що дізнавач уповноважений, зокрема: проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Частинами 1, 2, 3 статті 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За положеннями ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя на підставі ч.2 ст.173 КПК України враховує: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання відділення поліції №2 Білгород- Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024168240000086, внесеному до ЄРДР 26 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
З протоколу тимчасового вилученого майна від 26 листопада 2024 року, вбачається, що у громадянина ОСОБА_5 було вилучено посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , видане 03 травня 2024 року та дійсне до 03 травня 2026 року, категорії транспортних засобів «В1», «В».
Постановою дізнавача СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про визнання речовими доказами від 26 листопада 2024 року тимчасово вилучене майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні №12024168240000086, оскільки є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
За положеннями п.3 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
За ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий суддя встановив, що в даному випадку правовою підставою для арешту майна є сукупність об'єктивних даних та розумних підозр, які свідчать про те, що вилучене майно є доказом у вказаному кримінальному провадженні, а також наявність обґрунтованих підстав вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що доведена необхідність арешту вказаного майна, оскільки воно є предметом кримінально протиправних дій та речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
У зв'язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання.
Керуючись ст. ст. 132, 170, 171-172, 167, 369- 372, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене із прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та надання дозволу на його реалізацію у кримінальному провадженні №12024168240000086 від 26 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на наступне тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , видане 03 травня 2024 року та дійсне до 03 травня 2026 року, категорії транспортних засобів «В1», «В».
Ухвала про арешт майна виконується негайно сектором дізнання відділення поліції №2 Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області з письмовим повідомленням заінтересованих осіб.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі її до Саратського районного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1