Справа № 712/15317/24
Провадження № 1-кс/712/6571/24
25 грудня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62024100140001425 від 23.12.2024 стосовно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривчунка Жашківського р-ну Черкаської обл., українця, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4. ст. 402 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62024100140001425 від 23.12.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Клопотання мотивовано наступним:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбаченого покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років;
-наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам;
-лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки тільки такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків;
-згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників у судовому засіданні
Прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити. Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення клопотання, мотивуючи це відсутністю ризиків, просили врахувати дані про особу підозрюваного (його вік, незадовільний стан здоров'я, позитивну характеристику з місця роботи, наявність стійких соціальних зв'язків).
Слідчий суддя, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.
Суть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа
Згідно пункту 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_7 № 372 від 23.12.2024, солдата ОСОБА_4 призвано за мобілізацією до команди військової частини НОМЕР_1 .
Згідно пункту 5 зазначеного наказу, з 23.12.2024 солдат ОСОБА_4 повинен вибути для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, з 23.12.2024 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу під час мобілізації.
Проте, солдат ОСОБА_4 , 23.12.2024, близько 09 год 30 хв, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, після того як офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , який у розумінні положень ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за військовим званням для військовослужбовців рядового складу, в тому числі по відношенню до солдата ОСОБА_4 , усно довів наказ начальника вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_7 від 23.12.2024 № 372, який у розумінні положень ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за військовим званням для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу, в тому числі по відношенню до солдата ОСОБА_4 , відповідно до якого, солдат ОСОБА_4 , повинен 23.12.2024 вибути для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що зазначений наказ не суперечив чинному законодавству, не був пов'язаним з порушенням прав та свобод солдата ОСОБА_4 , не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього, та був доведений до нього уповноваженою на те особою, встановленим порядком, за надуманими підставами, відкрито, усно відмовився виконувати вказаний наказ, що призвело до підриву дисципліни підрозділу та зниження рівня бойової готовності військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, 23.12.2024 о 16 год 00 хв ОСОБА_4 затримано в порядку, визначеному ст. 208 КПК України, та 24.12.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Щодо обґрунтованості підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Згідно з доводами, наведеними у клопотанні, та документами, наданими на їх підтвердження обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема: повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2024; наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.12.2024 № 372, показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими матеріалами.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також установлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Наявність ризиків та їх обґрунтованість
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчим заявлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку з цим є обґрунтовані підстави вважати, що він, усвідомлюючи ймовірність такого покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене вказує на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Зазначене вказує на існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий у клопотанні наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовує тим, що підозрюваний може створювати штучні докази та підбурювати осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
Водночас під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявності цього ризику, оскільки стороною обвинувачення не зазначено жодних об'єктивних обставин та не надано доказів, які б підтверджували існування заявленого ризику.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, тому у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, вчиненого в умовах воєнного стану).
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує встановлені ризики, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Щодо визначення розміру застави
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
У зв'язку з цим, слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 194, 196, 205, 309, 372 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 23.12.2024.
Строк дії ухвали - до 20.02.2025 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Слідчий суддя ОСОБА_1