Справа № 522/21403/24-Е
Провадження № 2/522/8509/24
25 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сиротком Михайлом Володимировичем до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Так, перевіряючи підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
При зверненні до Приморського районного суду м. Одеси із цим позовом позивачкою не обґрунтовано підсудність.
У позовній заяві зазначена адреса позивачки: АДРЕСА_1 , та адреса відповідача: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначено в позовній заяві спільних дітей сторони не мають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншого суду.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськаза зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Керуючись ст. ст. 27, 31 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - передати за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (вулиця Новоселівська, 9, м. Дніпро, Дніпропетровська область).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Юлія КОВТУН