ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
20 грудня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримали потерпілий і його представники. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики не доведені та просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Враховуючи відсутність в судовому засіданні потерпілого та його представників, суд в цьому засіданні вирішує лише клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , як невідкладне.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК України (далі - КПК), якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він до затримання не мав постійного місця роботи, раніше неодноразово судимий.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду, який є доведеними прокурором.
Також, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінального провадженні ще не завершений, відповідно до засади безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитаний обвинувачений, потерпілий та свідки, отже існують підстави вважати, що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків, тобто свідчить про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із цим, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, та обставина, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання ставати на шлях виправлення, та дає підстави вважати про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати, зокрема обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно вливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Судом наголошується те, що зазначені ризики не дають підстав для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення). Захистом також не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували у сукупності об'єктивність доводів щодо підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не завершений та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а саме заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 лютого 2025 року.
Строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до обвинуваченого становить до 17 лютого 2025 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
20.12.2024
Єдиний унікальний номер справи: №522/18181/23
Номер провадження № 1-кп/ 522/2468/24
Головуючий суддя - ОСОБА_1