Справа № 711/9321/24
Номер провадження 3/711/2876/24
25 грудня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції в Черкаській області про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції в Черкаській області про притягнення притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне праворушення серії ВАВ № 024162 - 11.11.2024 близько 22.40 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в нецензурній лайці та погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за що передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Приписами ч.2 ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, однак справи щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП до таких не відносяться.
В судовому засіданні представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янко В.Т., на безпосередній часті свого довірителя не наполягав. Надав пояснення, що його довіритель вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає в повному обсязі. По суті справи пояснив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 024162 від 11.11.2024, який складений щодо ОСОБА_1 про те, що він 11.11.2024 о 22.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашню сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої лаявся на останню, погрожував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до чинного законодавства та судової практики національних судів та ЄСПЛ (зокрема Постанови Київського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року, справа №753/6806/23, та позиція ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації») по даній категорії справ обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої. Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Більше того, наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 024162 від 11.11.2024, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, додані докази, які не є достатніми для підтвердження події та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, більш того мають суттєві протиріччя. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелів проти Російської Федерації», захист приходить до висновку висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Також рапорт поліцейського не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч. 1 ст.251 КУпАП. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене вважає, що долучені до протоколу докази, у їх сукупності у поза розумний сумнів не доводять того факту, що 11.11.2024 о 22 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, просить суд провадження у справі №711/9321/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні допитана ОСОБА_2 , яка надала пояснення, що між нею та чоловіком ОСОБА_1 виникла словесна сварка. Під час вказаної перепалки вони не ображали один одного. ОСОБА_1 на її адресу не висловлював будь-яких погроз та не висловлювався нецензурною лайкою. Наголошує, що між нею та ОСОБА_1 була словесна перепалка. Будь якої шкоди, а саме моральної та фізичної діями ОСОБА_1 їй не завдано.
Заслухавши пояснення представника особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янко В.Т., Міщенко Л.І., дослідивши письмові матеріали провадження, приходжу до наступного:
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, згідно протоколу про адміністративне праворушення серії ВАВ № 024162 - ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 11.11.2024 близько 22.40 год. перебуваючи за адресою свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало в нецензурній лайці та погрожував фізичною розправою.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечила вказаний факт, зазначивши, що між нею та чоловіком, була словесна перепалка, та останній не ображав її і не застосовував фізичну силу. Будь-яких моральних чи фізичних страждань , нею не понесено.
З огляду на викладене, суд вважає, що викладені в протоколі обставини не підтверджуються належними доказами та не знайшли підтвердження під час судового розгляду.
В матеріалах справи відсутні дані, про конкретні докази, які б у свою чергу, давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 будь-якого насильства стосовно своєї дружини, в наслідок якого могла бути завдана шкода здоров'ю потерпілої особи.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Виходячи з викладеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та об'єктивні докази вчинення адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.23, 34, 35, 36, 40-1, 173-2, 247, 279, 284, 287, 283, 294, 307, 308 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір»,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник