Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/117/24
номер провадження 2/695/587/24
24 грудня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Золотоніська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Золотоніська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проживає та зареєстрований із 2007 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією ж адресою проживають та зареєстровані його дружина та діти.
Вказаний будинок на підставі Договору купівлі-продажу від 12.10.1990 року належав ОСОБА_2 . 1 1998 році відповідач виїхав до родичів у м. Ленвногорськ в Республіці Татарстан РФ і залишився там на постійне місце проживання. У 2007 році коли ОСОБА_2 приїхав в Україну, то сторони домовились про купівлю-продаж будинку і позивач передав відповідачу за домовленістю кошти відповідно до письмової розписки від 15.10.2007 року.
Позивач наполягає, що починаючи з 2007 року (часу фактичного придбання частини будинку) і до часу звернення до суду із даним позовом він відкрито та безперервно користується усім будинком, а ОСОБА_2 після раптового від'їзду у кінці 2007 року до Республіки Татарстан так і не повернувся, щоби належним чином оформити договір купівлі-продажу будинку. Таким чином позивач, як повноправний власник із 2007 року відкрито та на законних підставах користується цілим будинком, а тому вважає, що він набув права власності за набувальною давністю і з метою захисту своїх прав звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати на ним право власності за набувальною давністю на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Розгляд даної справи здійснюється у порядку загального позовного провадження відповідно до ухвали суду від 15.01.2024 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій повністю підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином.
Представник Золотоніської міської ради до суду не прибув, направивши до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника міськради, не заперечує проти задоволення позовної заяви.
Суд, враховуючи наявність клопотань про розгляд справи без учасників справи, та беручи до уваги, що відповідач жодного разу не прибув до суду, проводить судовий розгляд за відсутності учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом із сім'єю починаючи із 03.11.2007 року проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дана обставина стверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого Золотоніським РВ УДМС в Черкаській області 25.07.2014 року, та інформацією будинкової книги для приписки громадян, що проживаютьу будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з Договором купівлі-продажу від 12.10.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Чорнобаївської нотаріальної контори Залізняк Н.Е. за реєстровим № 3845, ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , придбав жилий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з даних Технічного паспорта на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , будинок має лише один вхід і побудований для однієї сім'ї.
Відповідно до розписки, датованої 15.10.2007 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_1 3500.00 (три тисячі п'ятсот) доларів США в рахунок оплати за продаж будинку по АДРЕСА_1 . Документи на будинок і ключі від будинку ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 та зобов'язується найближчим часом переоформити будинок у нотаріуса договором купівлі-продажу.
Як вбачається з типового договору № 1724 від 13.05.2014 року та квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 користується та сплачує кошти за комунальні послуги зо об'єктом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є сусідами позивача, ОСОБА_1 починаючи з 2007 року вільно, відкрито та безперервно користується цілим будинком, проживає у ньому зі своєю сім'єю, утримує весь будинок, опалює будинок у холодну пору року, сплачує комунальні послуги, провів капітальний ремонт будинку. Сторона ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_1 не проживає із 1998 року, одного разу приїздив у 2007 році, щоб продати будинок, бо постійно проживає у Татарстані.
Враховуючи вік відповідача позивач звертався до відповідних установ з метою встановити місце проживання ОСОБА_2 та отримав повідомлення № 2389 від 29.07.2014 року від Управління записів цивільного стану Кабінету міністрів Республіки Татарстан про відсутність запису про смерть ОСОБА_2 .
Як вбачається з Довідки, виданої головою квартального комітету № 26 м. Золотоноші Головань Л.Б. від 08.01.2024 року за вих. № 4, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає із 2007 року разом із своєю сім'єю: дружиною ОСОБА_6 та доньками ОСОБА_7 . І Стороною Софією Віталіївною.
Нормами ст. 12 та ст. 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з нормами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014р.:
- Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним;
володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності(п.9);
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ (п.11);
Ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13)
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")(п.14).
Відповідно висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, та систематизованих у Листі Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013р., Розділ Набувальна давність (ст. 344 ЦК):
«У ЦК набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.
Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).
По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.
По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).
Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Оскільки позивач добросовісно володіє, користується та утримує будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрито і безперервно володіє і користується зазначеним майном більше 10 років, то суд вважає, що позивач набув права власності на нього за набувальною давністю.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 344 ЦК України,
ст.ст. 76, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Золотоніська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Головуючий: Середа Л.В.