Справа № 521/11690/24
Провадження № 2-з/521/234/24
19 грудня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
18.12.2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав до суду заяву про забезпечення позову та просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , де б воно не знаходилось та в чому воно б не виражалось.
Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Заявником достатньо не обґрунтовано необхідності забезпечення позову, не надано жодного доказу на підтвердження того, що у разі, якщо позов не буде забезпечено, то це порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і унеможливити виконання рішення суду без посилання на відповідні докази та без належного обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, заявником не доведено, яким чином заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно відповідача пов'язані з предметом заявленого позову поверненням заборгованості і які є підстави вважати, що відповідач має намір відчужити все належне йому майно, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 у п. 4 роз'яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, вищезазначене позбавляє дійти висновку про необхідність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 8, 149-153, 353 ЦПК України, суддя
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.А.Мазун