справа № 361/9715/23
провадження № 1-кп/361/690/24
25.12.2024
25 грудня 224 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження № 12023111130003137 від 03.09.2023 та № 1202411130000140 від 15.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, дітей неповнолітніх на утриманні не маючого, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
01 вересня 2023 року, близько 22 години 45 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у кімнаті № 7 будинку АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_5 , звернув свою увагу на мобільний телефон марки «ОРРО A74», моделі СРН 2219, сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та бездротові Bluetooth навушники марки «Xiaomi Redmi AirDots 2 (BHR4272GL) Global Black», чорного кольору, належні ОСОБА_6 , які знаходилися в кишені куртки останнього, після чого унього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Надалі, 01 вересня 2023 року, близько 22 години 47 хвилин, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на всій території України до цього часу, з метою реалізації свого умислу, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна та подальшого обернення його на свою користь, скориставшись безпорадним станом потерпілого та відсутністю очевидців, перебуваючи за вказаною вище адресою таємно викрав мобільний телефон марки «ОРРО A74», моделі СРН 2219, сірого кольору, оперативною пам'яттю 4 ГБ, вбудованою пам'яттю 128 ГБ, оперативна система «Android», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 4342 грн. 75 коп. та бездротові Bluetooth навушники марки «Xiaomi Redmi AirDots 2 (BHR4272GL) Global Black», чорного кольору, вартістю 355 грн. 00 коп., які він витягнув своєю правою рукою з кишені куртки ОСОБА_6 та поклав їх до внутрішньої кишені своєї кофти, в яку був одягнений. Після вчинення крадіжки, разом із викраденим майном ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши своїми умисними протиправними діями майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 4697 гривень 75 копійок.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
До того ж, 11 січня 2024 року, близько 15 год. 20 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. В. Чорновола, біля буд. №2, звернув свою увагу на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_3 , з номером рахунку НОМЕР_4 , з безконтактним розрахунком «Рау Pass»,, належну ОСОБА_7 , яка знаходилась на вулиці, на асфальтовому покритті, після чого у ОСОБА_4 виник умисел на привласнення офіційних документів ОСОБА_7 . Надалі, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, незаконно привласнив банківську картку банку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_3 , з номером рахунку НОМЕР_4 , з безконтактним розрахунком «Рау Pass», належну ОСОБА_7 , яка знаходилась на вулиці, на асфальтовому покритті біля будинку № 2 по вул. В. Чорновола у м. Бровари Київської області та яка згідно ст.1 Закону України «Про інформацію», № 657 - ХП від 02.10.1992 п.п. 1.4, 1.14,1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 ІІІ від 05.04.2001, ч. 4 ст. 51 Закону України “Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07.12.2000, є документом, яким відповідно до даних норм визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо). Окрім того, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру , чи може бути використана як документ-докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноваженими (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно - правової форми.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані, як привласнення офіційного документу, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Потерпілі в судове засідання не прибули, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, цивільні позови не заявляли. Відтак, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілих.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю. Обвинувачений надав показання, що у вересні 2023 року він перебував у кімнаті №7 будинку
АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_5 , де розпивав алкогольні напої з компанією. ОСОБА_4 пояснив, що чітко не пам'ятає всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому що він був у стані алкогольного сп'яніння і минув тривалий час після цієї події, але зазначив, що таємно забрав за вказаною адресою чужий мобільний телефон, яким розпорядився на власний розсуд. Також ОСОБА_4 вказав, що на початку 2024 року знайшов банківську картку, яку привласнив і розраховувався нею в магазині за куплені товари.
За наведених обставин суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 , які полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а також привласнені офіційного документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Суд враховує, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах та що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження. Водночас судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Сторони кримінального провадження не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Роз'яснивши учасникам провадження положення цієї норми КПК України, зокрема, про те, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статей 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Суд враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, а за ч. 4 ст.185 КК України є тяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України.
Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.
Обставинами, які пом'якшують покарання згідно з ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведені обставини суд погоджується з думкою прокурора про можливість призначення покарання у виді пробаційного нагляду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та у виді позбавлення волі за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Відтак, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України слід застосувати покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки та за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України застосувати покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Остаточне покарання суд визначає із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, а саме: принцип поглинення менш суворого покарання у виді пробаційного нагляду більш суворим у виді позбавлення волі, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Отже, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, оскільки таке покарання буде достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, беручи до уваги критичне ставлення обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень, активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття, відсутність тяжких наслідків вчинених злочинів та обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому слід призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Отже, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю два роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Стосовно процесуальних витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Тому, витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 02.10.2023 за № СЕ-19/111-23/50537-ТВ, які становлять 717 грн. 00 коп та проведення судової товарознавчої експертизи від 04.10.2023 за № СЕ-19/111-23/51349-ТВ, які становлять 717 грн. 00 коп. (сплата судових витрат підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Цивільний позов у справі не заявлявся. Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком два роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 1434 (тисячі чотириста тридцяти чотирьох) гривень.
Речовий доказ у справі - мобільний телефон марки «ОРРО A74», моделі СРН 2219, сірого кольору, оперативна пам'ять, 4 ГБ, вбудована пам'ять, 128 ГБ, оперативна система: Android 11, розмір екрану 6,43 дюйми, фронтальна камера 16МР, основна камера 48МР+2МР+2 МР, ІМЕІ №1: НОМЕР_1 , ІМЕІ №2: НОМЕР_5 залишити у власності ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1