Справа № 296/9429/23
2/296/953/24
25 листопада 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, -
встановив:
Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 62 405 грн 99 коп, та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, споживачем яких є ОСОБА_1 .
Вказує, що в період з 01 червня 2014 року по 01 серпня 2023 року відповідач не в повному обсязі сплачує кошти за надані послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка становить 62 405,99 грн.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09.11.2023 на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить застосувати строк позовної давності.
Крім того, у клопотанні від 28.02.2024 вказав, що квитанції про оплату послуг позивач надсилав власнику особового рахунку ОСОБА_2 , а не йому, а тому спростованим є твердження про наявність заборгованості у ОСОБА_1 .
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 15 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області наступні документи: витяг зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу до майна ОСОБА_2 , яка померла у 2005 році; належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна померлої у 2005 році ОСОБА_2 ; інформацію щодо заповітів, спадкових договорів, складених ОСОБА_2 .
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 02 квітня 2024 року зобов'язано Житомирський обласний державний нотаріальний архів надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи №566/2005, заведеної до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , яка забезпечується послугами з централізованого опалення, постачання теплової енергії, належить на праві приватної спільної сумісної ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362806577 від 23.01.2024.
У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори Кулінічем Р.В., №2-693 від 23.11.2005, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували по 1/3 частині 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що належала померлій ОСОБА_2 .
Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 червня 2014 року по 01 серпня 2023 року становить 62 405,99 грн.
Згідно довідки про склад сім'ї від 19.09.2023, особовий рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) оформлено на ОСОБА_1 .
У відповідності до відповіді на запит суду ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області №1888/12491 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22 грудня 2012 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII).
Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово - комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово -комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2189-VIII, ціни (тарифи) на житлово -комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 21 Закону №2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 4 статті 319 Цивільного кодексу України закріплене правило про те, що власність зобов'язує.
Частиною 1 статті 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до положень статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).
Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_2 , власником 2/3 якої є ОСОБА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, які надає КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, а доказів протилежного суду не надано, натомість відповідач порушував свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог комунального підприємства.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності.
Статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім цього, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято 11.03.2020 постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено із 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово продовжував карантин на території України та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 такий відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Також, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжено Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом за період з червня 2014 року по лютий 2017 року включно, відтак задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за період з 01.03.2017 по 01.08.2023, яка згідно із виписки по особовому рахунку становить 49 191,97 грн ((62 405,99 грн - 13 214,02 грн (заборгованість з червня 2014 року по лютий 2017 року)).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі відповідно до його 2/3 частки у праві власності на квартиру, а саме в сумі 32 794,65 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки власниками іншої 1/3 частки квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 410,45 грн (32 794,65 грн /62 405,99 грн х 2 684 грн).
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
ухвалив:
Цивільний позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 березня 2017 року по 01 серпня 2023 року в розмірі 32 794,65 грн (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто чотири грн 65 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 1 410,45 грн (одна тисяча чотириста десять грн 45 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25.11.2024.
Суддя М. В. Петровська