Справа № 168/886/24
Провадження № 2/168/343/24
19 грудня 2024 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
розглянувши в сел. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», в якій представник позивача Тараненко А.І. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 00-7593923 в розмірі 17 626,45 гривень.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 17.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-7593923 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 4567,50 грн. на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Згідно з умовами договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4567,50 грн.
Позивач вказує, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 30.10.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 17 626, 45 грн., яка складається з: 4567,50 грн. - заборгованість за кредитом, 13058,95 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
30.10.2023 ТОВ «Качай гроші» та позивач уклали договір факторингу № 30102023, у відповідності до умов якого TOB «Качай гроші» відступило TOB «Фінансова компанія «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а TOB «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні TOB «Качай гроші» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 .
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-7593923 від 17.04.2023 у розмірі 17626,45 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позиція учасників провадження.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 06.09.2024 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - Тараненко А.І. в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, в той же час позивачем не надано підтвердження сплати первісному кредитору коштів за Договором факторингу, як того вимагає Закон.
Також вважає надані позивачем кредитний договір, договір факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості, неналежними доказами, оскільки дані докази доводять перехід прав від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів.
Також зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього.
Крім цього відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом підтвердження заборгованості. Розрахунки заборгованості не є первинними документами, а нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач вважає суму коштів у розмірі 6000 грн завищеною, неспівмірною із складністю справи.
Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно з якою не погоджується про відсутність належних та достовірних доказів передачі права вимоги до позивача. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Таким чином оплата договору факторингу є обов'язковою умовою для укладання даного виду договорів, а не переходу права вимоги за ним.
Відповідач вважає, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом підтвердження заборгованості. На думку Позивача ним надано всі належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження заборгованості Відповідача.
Шодо нарахування процентів зазначає, що відповідно до п.3.4 Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку Кредиту визначеного Договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розмінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Згідно із п. 3.6. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, з дня видачі Кредиту до дати фактичного повного повернення Кредиту, протягом строку визначеного Договором. Відповідачем належним чином не виконано своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме не повернуто всієї суми заборгованості. всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 17.04.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 00-7593923, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 4567,50 грн. строком на 120 днів. Договором передбачений порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 15.08.2023 року або достроково (п. 1.3). Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 07 травня 2023 протягом дії Кредитної лінії. Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти на кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,25 (один цілих 25 сотих)% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п. 1.4.1). Стандартна процентна ставка складає 2,50% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування Кредитом, починаючи з 21 дня користування Кредитом, по день повернення Кредиту (п.1.4.2). Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору складає 16530,00 грн (п. 1.7). (а.с. 13-15).
Договір підписано одноразовим ідентифікатором 1886F що підтверджується Довідкою про ідентифікацію (а.с.33).
Згідно із Додатком № 1 до Кредитного договору № 00-7593923 від 17.04.2023 року Графіку платежів, загальна вартість кредиту складає 16530,00 грн, сума кредиту за договором 4350,00 грн; проценти за користування кредитом 16530,00 грн; комісія за надання кредиту 217,50 грн. (а.с. 16).
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомлення від 10.11.2023 (а. с. 36 - 37).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-7593923 від 17.04.2023 року, який складений ТОВ «Качай гроші» встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором № 00-7593923 належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 17626,45 грн., яка складається з: 4567,50 грн. - заборгованість за кредитом, 13058,95 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с. 52).
30.10.2023 між TOB «Фінансова компанія «Ейс» та TOB «Качай гроші» було укладено договір факторингу № 30102023 (а.с. 45- 47). Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року TOB «Качай гроші» передало TOB «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги, а TOB «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні TOB «Качай гроші» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 42).
Згідно з реєстром боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-7593923 в розмірі 17626,45 грн., з яких: 4567,50 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 13058,95 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 43 - 44).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-7593923 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» станом на 05.08.2024 року складає 17626,45 грн., з яких: 4567,50 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 13058,95 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 51).
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 п. 1 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту - кредитна лінія.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким,що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону), електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір № 00-7593923 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.
Також в судовому засіданні досліджена виписка за поточними картковими рахунками відповідача за період з 17.04.2023 року по 20.04.2023 року, надана АТ «Державним ощадним банком України», з якої вбачається, що ОСОБА_1 на поточний рахунок було зараховано кошти в сумі 4350, 00 грн.
Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів та факт невиконання зобов'язання щодо їх повернення позивачу.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 00-7593923 позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості. Також встановлено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-7593923 на підставі Договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023року.
Також судом враховано, що відповідач у своїх письмових запереченнях не спростовує факту отримання кредитних коштів.
Крім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором та по тепер не виконує взяті на себе зобов'язання і заборгованість не погашає, доказів зворотнього суду ним не подано. Відповідач наведені розрахунки заперечив, однак доказів їх неправильності суду не надав, власних розрахунків не провів.
При цьому, не надав до суду власного розрахунку заборгованості, яким було б спростовано суму заборгованості, нараховану позивачем.
З огляду на зазначене, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 частково заперечує суму витрат на правничу допомогу, зазначена представником позивача через її не співмірність з наданням послуг.
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024 про надання правової допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с. 54-55), додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17 червня 2024 року (а.с. 56 - 62), акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 53). Зміст вказаних документів не суперечить вимогам законодавства до їх оформлення.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а також результат розгляду справи, ціна позову - 17 626,45 грн., а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг в конкретному регіоні.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Також Пунктом 3.02. Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Як убачається з матеріалів справи, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6 000 грн не відповідають обсягу виконаних робіт, не є співмірними з предметом позову, ціною позову та складністю справи.
Очевидно, що перелічені в договорі та акті виконаних робіт дії адвоката не вимагали від нього витрат часу у зазначеному ним обсязі, а заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, а тому суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 3 000 грн. Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривні. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а тому відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) суму заборгованості: за кредитним договором № 00-75939238 від 17.04.2023 року у розмірі 17 626,45 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 45 коп.), яка складається з:
- 4567,50 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень 50 коп.) - заборгованість за кредитом,
- 13 058,95 (тринадцять тисяч п'ятдесят вісім ) гривень - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956;
Відповідач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Старовижівського районного суду
Волинської області Ю.О. Сухоручко