24 грудня 2024 року м.Суми
Справа №585/119/24
Номер провадження 22-ц/816/1327/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2024 року, у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Суми,
10 січня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 24 жовтня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1103-9332. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 12300 грн, зі строком кредитування 300 днів, зі зниженою процентною ставкою 2,50% в день, стандартною процентною ставкою 3% в день. На виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 (позичальнику) було надано одноразовий ідентифікатор А677 для підписання кредитного договору № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором, шляхом прийняття виконання зобов'язань, оскільки отримавши кредитні кошти не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, в тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.
У порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 22 грудня 2023 року становить 122077,50 грн, з яких: 12300 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 109777,50 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Посилаючись на вказані обставини, застосувавши до позичальника програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у спосіб часткового списання заборгованості за нарахованими процентами, просило суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року в розмірі 61500 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом позовної заяви.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2024 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1103-9332 від 24.10.2022 року в розмірі 61500 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване та безпідставне.
Доводить необґрунтованість позовних вимог про перерахування йому кредитних коштів у сумі 12300 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 , оскільки такої карти у нього не має, жодні SMS-повідомлення на належний йому номер телефону не надходили. Вказує про відсутність доказів зарахування на його карткові рахунки відповідної суми коштів, не надання суду документів ідентифікуючих його особу (паспорт, ідентифікаційний код).
Вказує, що довідка-розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, являє собою односторонній арифметичний розрахунок стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення однієї сторони - банку, а тому не може бути належним доказом існування боргу.
Зазначає, що під час дії в країні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що кредитний договір № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про електронну комерцію». Клієнт самостійно створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника кредитора, проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID, отримує рішення про можливість надання кредиту та доступ до «особистого кабінету». Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської карти, на яку бажає отримати кредит. Шляхом підписання одноразовим ідентрифікатором кредитного договору № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року разом із Правилами надання споживчих кредитів та Паспортом споживчого кредиту, відповідач прийняв усвідомлене рішення про укладення такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2022 року о 18 год. 08 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1103-9332 у формі електронного документу з використанням електронного підпису А677 на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 12300 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі стандартної процентної ставки - 2,50 % в день, стандартна процентна ставка - 3 % в день, строком на 300 календарних днів до 20 серпня 2023 року (а.с. 8зв.-13).
Згідно з п. 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://creditkasa.com.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Пунктом 11.3, 11.3.1. договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав'язування її придбання.
Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначив інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердив своє ознайомлення, погодження і зобов'язання неухильно дотримуватися Правил.
На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, позивачем надано копію довідки про перерахування суми кредиту № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року, здійсненого через систему платежів LiqPay на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с. 1зв.), а також копію інформаційної довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 25 грудня 2023 року про перерахування суми 12300,00 грн по договору 1056-9781 від 24 жовтня 2024 року на рахунок « НОМЕР_1 » (а.с. 24-27).
Із довідки про укладений договір відповідно до якого надана фінансована послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 22.12.2023 року, встановлено що за кредитним договором № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року сума наданого кредиту становила 12300,00 грн, загальна кількість користування кредитом: 300 (днів), з них 15 днів - кількість днів користування ставкою 2,5%, основний борг - 12300,00 грн, залишок відсотків - 109777,50 грн, залишок штрафів, комісій - відсутній, всього - 122077,50 грн (а.с. 27зв.-29).
В матеріалах справи міститься копія правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) з викладеними умовами та положеннями, що підписані позичальником 24 жовтня 2022 року електронним підписом ідентифікатором (одноразовим паролем): А677 (а.с. 14-20), а також Паспорт споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в сумі 12300,00 грн строком на 300 днів для особистих потреб, шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, стандартна ставка 1095% (3 % в день), тип процентної ставки фіксований, комісія за видачу кредиту - не застосовується, дата надання інформації 24 жовтня 2022 року, строк дії інформації та її актуальність визначена до 20 серпня 2023 року (а.с. 21-22).
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом, яка станом на 22 грудня 2023 року становить 61500,00 грн, з яких 12300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 49200,00 грн - проценти за користування кредитом.
Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що цей правочин укладений у спосіб визначений чинним законодавством з повним дотриманням вимог, із зазначенням умов, які відповідають ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідач не повернув в добровільному порядку отримані кредитні кошти, а тому права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання позичальника повернути суму фактично отриманих коштів та нарахованих відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Підставами позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору про відкриття кредитної лінії № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року, який було укладено в електронній формі за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такий висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення кредитного договору № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року.
Судом правильно встановлено обставини укладення між сторонами кредитного договору № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року, а саме, що кредитний договір між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено у формі електронного документу, із застосуванням одноразового паролю-ідентифікатора А677, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Підписавши електронний договір № 1103-9332 від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, зокрема, погодився і з обумовленою у п. 4.10 договору орієнтованою загальною вартістю кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) - 123000,00 грн, що включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом - 110700,00 грн.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитом.
Відповідачем розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом, наданий позивачем, не спростований.
Вказуючи про порушення позивачем прав споживача, заперечуючи факт свого ознайомлення з умовами кредитування, відповідач не надав суду доказів своєї відмови від кредитного договору на підставі та на мовах п. 6.9 цього договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору.
Також, договір чи його окремі умови в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі не незаконність нарахування заборгованості по кредиту з посиланням на п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (який було виключено на підставі ЗУ №3498-ІХ від 22.11.2023), що передбачав звільняння споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у разі прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування
Зазначеним положенням Закону передбачалося звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, а саме: від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором, однак позивачем не здійснювалося нарахування будь-яких штрафних санкції за порушення умов договору та не ставилося питання про стягнення неустойки, а заявлялися вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованими відсотками у передбаченому договором розмірі.
Відповідачем помилково ототожнено, що проценти за користування кредитом (правове регулювання ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України), згідно п. 4.6 Договору, що нараховуються протягом строку дії договору (п. 4.9 Договору), є неустойкою (пенею) за невиконання боржником зобов'язань за договором.
Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина