25 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 761/13805/23
Провадження № 51-5596 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_4 , з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою про перегляд зазначеного судового рішення та з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що 11 грудня 2024 року ним було подано касаційну скаргу за вих. № 14/1-101307вих-24 від 11.12.2024 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року шляхом її направлення поштовим зв'язком через АТ «Укрпошта» до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
На підтвердження того, що касаційна скарга була подана поштою саме 11.12.2024 прокурор долучає роздруківку з трекінгу поштового відправлення листа з штрихкодовим ідентифікатором № 0407040130708 та фіскальний чек АТ «Укрпошта» з тим же ідентифікатором та з указаною датою.
Вказує, що ця касаційна скарга 16.12.2024 помилково надійшла до Офісу Генерального прокурора та вочевидь не отримана Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, оскільки матеріали касаційної скарги були помилково скеровані не тому адресату, тобто матеріали скарги були помилково скеровані прокурором до Офісу генерального прокурора замість Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Інших причин пропуску строку на касаційне оскарження прокурор не вказує.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів убачає, що підстав для його задоволення немає з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Вказаний строк є достатньо тривалим для ефективної і добросовісної реалізації учасниками провадження свого права на касаційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
23 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшло поштове відправлення з касаційною скаргою прокурорана ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_4 , з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційна скарга датована 11 грудня 2024 року.
Згідно з даними на відтиску поштового штемпеля на конверті відправлення було здано на пошту 18 грудня 2024 року, що підтверджується і роздруківкою з трекінгу поштового відправлення листа зі штрихкодовим ідентифікатором № 0407040131780.
Отже, оскільки датою подання касаційної скарги є день, коли її було здано на пошту, тобто 18 грудня 2024 року; враховуючи, що строк на касаційне оскарження для прокурора в цьому випадку обчислюється за загальним правилом, й останнім днем цього строку з урахуванням положень ч. ч. 5, 7 ст. 115 КПК України було 16 грудня 2024 року (понеділок), вбачається, що прокурором строк на касаційне оскарження указаної вище ухвали апеляційного суду дійсно був пропущений.
При цьому єдиною причиною пропуску вказаного строку прокурор у клопотанні вказує те, що касаційна скарга була попередньо помилково спрямована прокурором 11 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку не тому адресату, а саме: замість Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вона була помилково спрямована до Офісу генерального прокурора.
На обґрунтування цього прокурор надає копію фіскального чеку АТ «Укрпошта», згідно з яким дійсно 11.12.2024 о 16:08:18 було здійснене поштове відправлення з ідентифікаційним номером 0407040130708, у якому отримувачем кореспонденції указаний Офіс Генерального прокурора.
Трекінг поштового відправлення цього листа зі штрихкодовим ідентифікатором № 0407040130708 також підтверджує, що вказане поштове відправлення було здійснене 11 грудня 2024 року адресату з індексом 01011, що відповідає поштовому індексу місця розташування Офісу генерального прокурора, і не відповідає індексу місця розташування Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Відправлення було отримане вказаним адресатом, тобто Офісом генерального прокурора, 13 грудня 2024 року.
Враховуючи зміст указаних документів, колегія суддів не ставить під сумнів доводи прокурора про те, що прокурором дійсно було помилково спрямовано указане вище поштове відправлення до Офісу генерального прокурора замість Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, однак вбачає, що така помилка не може вважатися поважною причиною пропуску прокурором строку на касаційне оскарження з огляду на таке.
Як вже вказувалося вище, відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ було здано до закінчення строку на пошту.
Колегія суддів вбачає, що зазначене у змісті цієї норми закону словосполучення «здано на пошту» потрібно розуміти як виконання скаржником дій, які є необхідними для того, щоб відповідна скарга чи інший документ могли бути доставлені відповідним оператором поштового зв'язку шляхом належного виконання ним своїх обов'язків належному адресату.
Невід'ємною частиною таких дій є правильне зазначення відправником назви та/або відповідних реквізитів адресата (отримувача), без чого неможливо обґрунтовано розраховувати на доставку кореспонденції оператором поштового зв'язку відповідному адресату.
Власне прокурор у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження й не стверджує, що касаційна скарга була належно ним подана в межах строку на касаційне оскарження, стверджуючи за контекстом загального змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, що указані обставини вказують на добросовісне виконання прокурором необхідних дій для подання касаційної скарги у передбачений законом строк, чому завадила певна необачність у зазначенні адресата поштової кореспонденції.
Однак, колегія суддів вбачає, що попереднє направлення скаржником поштової кореспонденції з матеріалами касаційної скарги іншому (неправильному) адресату, незалежно від причин зазначення скаржником у відповідних поштових документах неправильного адресата, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки не може вважатися об'єктивною непереборною обставиною, яка завадила скаржнику подати касаційну скаргу у передбачений законом строк.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження, і суд касаційної інстанції за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.
Тому, керуючись положеннями ст. 429 КПК України, Суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року, а касаційну скаргу повернути прокурору.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3