25 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 539/5421/23
провадження № 61-16428ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков Володимир Анатолійович, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко Інна Вікторівна, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування,
17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І. В., про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року залишено без змін.
09 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков В. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у відповідних правовідносинах.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков В. А., не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, необґрунтованість судових рішень та формально посилається, як на підставу касаційного оскарження на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України без вмотивованих обґрунтувань.
Також, необхідно зазначити, що необхідність відступу від висновку, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення певних питань, зміна суспільних відносин, необхідність забезпечення єдності судової практики у застосуванні норм права тощо.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков В. А., заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги чи відстрочення його сплати з посиланням на скрутний майновий стан. Заявницею надано довідку про доходи у вигляді пенсії за 2023 рік.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
При вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, суд повинен врахувати обставини, які б указували на можливість виконання особою, якою заявлено таке клопотання до ухвалення судового рішення, процесуального обов'язку щодо сплати судового збору у певний строк.
Порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, заявник повинен надати суду показники матеріальних, фінансових ресурсів з усіх джерел станом на момент звернення до суду з відповідним клопотанням.
Довідка про доходи № 1420314524643424 від 03 грудня 2024 року, на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, не може вважатися доказом, що у повній мірі свідчить про майновий стан ОСОБА_1 .
У відкритих джерелах міститься інформація про те, що ОСОБА_1 є однією із засновників СФГ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС». Отже заявницею не надано достовірних доказів, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
На підставі зазначеного, оцінивши доводи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що вказані заявницею відомості повно не характеризують її майновий стан та не свідчать про відсутність у неї інших, достатніх для сплати судового збору доходів, а отже у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги чи відстрочення його сплати необхідно відмовити.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у жовтні 2023 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2023 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2 684 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
1 073,60 грн (2 684 грн*0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 13 420 грн (2 684 грн*5); ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 073,60 грн (2 684 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно із частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Отже, враховуючи характер спору та зміст касаційної скарги, заявниці необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у такому розмірі: за вимогу немайнового характеру (встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини) у розмірі 2 147,20 грн (1 073,60 грн х 200%); за вимогу майнового характеру (визнання права власності у порядку спадкування на 3/4 частини житлового будинку А1 (квартира АДРЕСА_1 ), погребу з шийкою - «під Б», гаражу - «Б»), за відсутності на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження відомостей про вартість майна, у розмірі 2 147,20 грн (1 073,60 грн х 200%), щоіз застосуванням коефіцієнту 0,8 складає 3 435,52 грн ((2 147,20 грн + 2 147,20 грн) х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 435,52 грн особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліку.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков Володимир Анатолійович,про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги чи його відстрочення відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петраков Володимир Анатолійович, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 08 січня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников