Номер провадження: 22-ц/813/3238/24
Справа № 509/2094/22
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.
Доповідач Карташов О. Ю.
19.09.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05.10.2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради, Овідіопольського району Одеської області, посилаючись на те, що з відповідачкою у справі він перебував у шлюбі, зареєстрованому 29 квітня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №30.
В період шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня 2022 року шлюб між ними розірваний.
Вказував, що з відповідачкою вони проживають окремо, дитина проживає разом з матір'ю.
Зазначав, що з моменту окремого проживання, у них з відповідачкою почались непорозуміння щодо прийняття його участі у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її відвідуванні, оскільки остання повністю позбавила його законного права на спілкування та виховання доньки. Крім того, він не може навіть побачити свою дитину.
Спроби добровільно вирішити з відповідачкою питання щодо його участі у вихованні та спілкуванні з донькою залишилися без результату.
Всі ці обставини стали причиною його звернення до суду з даним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з донькою, шляхом визначення способів його участі у її вихованні та спілкуванні.
Посилаючись на порушення своїх прав та прав дитини, позивач просив суд зобов'язати відповідачку усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити порядок його спілкування з малолітньою донькою, а саме: дві доби на тиждень з відвідуванням дитиною місця проживання батька без присутності матері.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2023 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - залишити без задоволення.
Рішення вмотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та не виконує рішення органу опіки і піклування, оскільки таке рішення відсутнє.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2023 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити порядок спілкування ОСОБА_1 з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дві доби на тиждень з відвідуванням дитиною місця проживання батька без присутності матері.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що на сьогоднішній день відповідачка повністю позбавила ОСОБА_1 законного права на спілкування та виховання доньки, він не може навіть побачити свою дитину. На думку апелянта наведені дії відповідачки являються незаконними і такими, що порушують Конституцію України та основні засади Сімейного кодексу України.
В скарзі наголошується, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що процедура на яку посилається суд першої інстанції, а саме звернення до органу опіки і піклування з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, не передбачена чинним законодавством і не хто не може бути позбавлений права на звернення до суду на підставі неіснуючої процедури, а тим більше це не може бути підставою для відмови у позові.
Підсумовуючи викладене, у скарзі зазначив, що підстав для повного позбавлення позивача права бачитися із своєю донькою являється грубим порушенням норм Сімейного кодексу України та фактичним позбавленням батьківських прав, хоча позивач не вчиняв ні чого протизаконного проти своєї колишньої дружини та дитини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у судове засідання не з'явися, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Адвокат Мандриченко Ж.В., представник відповідачки ОСОБА_3 ,у судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Представники органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
На апеляційну скаргу від відповідачки ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Мандриченко Ж.В. надійшов відзив.
В якому відповідачка просить в задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 відмовити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2023 року залишити без змін.
Також у відзиві просять стягнути з ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу адвоката Мандриченко Ж.В., що складає - 5700 (п'ять тисяч сімсот гривень).
Відповідачка вважає, що при поданні ОСОБА_1 позовної заяви взагалі не було надано доказів на підтвердження сформованих позовних вимог.
Також у відзиві наголошується, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , змушені були виїхати до Іспанії, щоб вона мала можливість працювати, забезпечувати дитину всім необхідним та вберегти її від війни. Окрім того, дочка має проблеми зі здоров'ям, що підтверджується виписками з амбулаторної та медичної карток, що містяться в матеріалах справи, що і стало однією з причин виїзду за кордон. Відповідачка інформуємо суд, що наразі ОСОБА_1 перебуває закордоном, а саме в Нідерландах, де офіційно працевлаштований (на умовах трудового контракту), про що він особисто повідомив її під час особистої зустрічі в Іспанії. Позивач приїздив до ОСОБА_3 в Іспанію на її день народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебував близько двох тижнів. За цей час він неодноразово бачився з донькою, проводив з нею час, ходив на прогулянки, організовував різноманітне дозвілля для дитини. У відповідачки наявні фото з таких зустрічей та скріншоти листування з мобільних застосунків між нею та ОСОБА_1 .
У відзиві акцентується увага суду на тому, що позивач перебуває закордоном, працевлаштований та має власний дохід для того, щоб у будь-який час мати змогу відвідувати доньку та проводити з нею час. ОСОБА_3 на час вирішення спору проживає разом з матір?ю в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 перебуває в Нідерландах. Час польоту з Іспанії до Нідерландів становить приблизно три години. А враховуючи той факт, що ОСОБА_3 є малолітньою, то згідно з правилами перевізників під час польоту остання має бути в супроводі дорослого. Тому, позовна вимога ОСОБА_1 щодо встановлення порядку спілкування з донькою, ОСОБА_3 , дві доби на тиждень з відвідуванням дитиною місця проживання батька без присутності матері є технічно неможливою та позбавленою сенсу.
Також, звертається увага суду, що ОСОБА_1 під час розгляду справи жодного разу не з'явився в судове засідання як до Овідіопольського районного суду Одеської області, так і до Малиновського районного суду м. Одеси після передачі справи за підсудністю. При цьому в обох випадках позивач подав до судів першої інстанції заяву про розгляд справи без його участі. Після того, як Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу і заяву про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта. На думку відповідачки та її захисника позивач порушує вимоги статті 44 ЦПК України, яка передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Підсумовуючи викладене, у відзиві зазначено, оскільки ОСОБА_1 наразі перебуває закордоном, має можливість бачитися та спілкуватися з донькою, приїжджає до неї, що підтверджено долученими до відзиву доказами, є всі підстави стверджувати, що позов та апеляційна скарга мають очевидно штучний характер і є зловживанням процесуальними правами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 29 квітня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №30.
В період шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 січня 2022 року шлюб між сторонами розірваний.
Встановлено, що сторони проживають окремо, дитина проживає разом з матір'ю.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.
Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно частини першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Відповідно до часини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (частини перша, друга статті 141 СК України).
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частини першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після припинення шлюбних відносин малолітня дитина залишилася проживати з матір'ю.
Як зазначив позивач у позовній заяві, з моменту окремого проживання, у них з відповідачкою почались непорозуміння, щодо прийняття його участі у вихованні доньки ОСОБА_4 , її відвідування, оскільки відповідачка повністю позбавила його законного права на спілкування та виховання доньки. Крім того, він не може навіть побачити свою дитину.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, свій висновок мотивував тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованню.
Суд вважав, що оскільки позивач ні до Служби у справах дітей Одеської міської ради, ні до органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною після подачі позову до суду, не звертався, висновок органу опіки та піклування з цього питання не отримував, то вказані обставини свідчить про те, що останній не зацікавлений в розгляді даного питання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв'язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.
Також, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 756/12509/21, у якій міститься посилання на правовий висновок, висловлений у постанові ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, вказано, що «органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини, і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується з урахуванням досвіду у певній сфері, у межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій із боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду, оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень».
Отже, суди при вирішенні спорів, участь органів опіки та піклування в яких є обов'язковою, у разі відсутності висновку органу опіки та піклування враховують процесуальну поведінку сторін, зокрема, які заходи вживалися сторонами для отримання відповідного висновку, вчинення сторонами дій, що перешкоджали здійсненню органами опіки та піклування своїх повноважень, а також зібрані у справі інші докази.
Проте, позивачем не надано до суду доказів його звернення до відповідного органу опіки та піклування, та наявності відповіді щодо неможливості надання такого висновку, зокрема, у зв'язку із перебуванням дитини за межами країни
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на порушення прав позивача, а тому підстави для задоволення позову - відсутні, з чим погоджується й апеляційний суд.
Судовому захисту, що передбачає застосування міри державного примусу, підлягають лише порушені права, а не можливість їх порушення у майбутньому.
Відповідач ОСОБА_2 не чинила і не чинить перешкод у спілкуванні та не заперечує проти зустрічей батька з донькою, і такі зустрічі відбуваються.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, внаслідок чого по суті ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05.10.2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова