Дата документу 25.12.2024 Справа № 335/9202/24
Єдиний унікальний №335/9202/24 Головуючий у першій інстанції: Соболєва І.П. Провадження № 22-ц/807/2240/24
25 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
У серпні 2024 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником нежитлового приміщення № 2 за адресою: АДРЕСА_1 . На офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» 02.10.2021 опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. З 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72215541 про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. В період з 01.11.2021-31.05.2024 відповідачу надавалися послуги з постачання теплової енергії загальним розміром 46 105,32 грн. Вказані послуги відповідачем не оплачені.
У зв'язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 борг за вказані комунальні послуги у розмірі 46 105,32 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 включно у розмірі 46 105,32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задовленні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при вирішення спірних правовідносин не враховано, що в приміщенні, належне скаржниці, встановлено власний прилад обліку теплової енергії, у зв'язку з чим прміщення скаржниці є відокремленим від загально будинкової системи опалення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Концерном «МТМ» 01.02.2008 укладено індивідуальний договір №202851 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Концерном «МТМ» ОСОБА_1 надані технічні умови на встановлення приборів обліку теплової енергії на опалення і теплопостачання №6419/14 від 16.12.2010 та на реконструкцію, технічне переоснащення систем теплопостачання №6420/14 від 16.12.2010 за адресою: АДРЕСА_2 , прім.2, яким передбачено виконання проекту та робот по установці гребінки після елеватора житлового будинку.
В 2011 році розроблено технічну документацію розрахунку теплової потужності за адресою: АДРЕСА_3 .
10.08.2011 Концерном «МТМ» узгоджено технічну документацію комплексу робіт по реконструюванню системи опалення за адресою: АДРЕСА_3 .
15.09.2011 Концерном «МТМ» узгоджено технічну документацію комплексу робіт по встановленню приладу обліку теплової енергії на потреби опалення за адресою: АДРЕСА_3 .
24.10.2011 Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 складені акти приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, обстеження відокремленої системи опалення за адресою: АДРЕСА_3 .
13.04.2019 працівниками Концерну «Міські теплові мережі» був проведений технічний огляд вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №2.
Концерн «МТМ» в період з 01.11.2021-31.05.2024 надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 2 за адресою: АДРЕСА_1 загальну суму 46 105,32 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтовними, підтвердженими достатніми доказами та довденими.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання
послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Тому, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72215541 про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72215541встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Житловий будинок АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії.
Нежитлове приміщення відповідачки є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення.
Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Окрім цього, колегія суддів бере до уваги правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, провадження № 61-2572св22, відповідно до якого споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Колегія суддів не бере до уваги посилання заявниці на звіт про споживання гарячої води та тепла за період з березня 2022 року по березень 2023 року (а.с.86), оскільки зазначений акт складено відповідачкою самостійно, однобоко, не погоджено з теплопостачальною організацією, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо вимог доказування.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходяться приміщення відповідачки, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
У матеріалах справи немає доказів на спростування факту належного виконання Концерном «МТМ» своїх зобов'язань щодо послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що може бути підставою для зменшення (перерахунку) плати за спожиті послуги.
Проте, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2011 Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 складені акти приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, обстеження відокремленої системи опалення за адресою: АДРЕСА_3 .
13.04.2019 працівниками Концерну «Міські теплові мережі» був проведений технічний огляд вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №2.
Таким чином, нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, на думку суду, мають проводитись відповідно до показників приладу обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №2.
Позивачем разом з позовною заявою подано до суду розрахунок основного боргу за договором №72215541 (а.с.16), інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором №72215541 (а.с.18), інформацію по нарахувіанням споживача (а.с. 19).
Проте, з зазначених довідок не вбачається з якого саме приладу обліку знято показання обсягу отриманих послуг.
Окрім цього, колегія суддів, звертає увагу, що наведені в зазначених доказах розрахунки не відповідають одне одному.
У постанові від 23 січня 2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Позивачем не надано суду дані необхідні для перевірки наданого розрахунку, що унеможливлює встановлення розміру заборгованості за наданими послугами, яка підлягає стягненню з відповідачки.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Також, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на таке, відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, теплопостачальною організацією формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачц (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Матеріали справи не містять жодного рахунку на оплату спожитої послуги або доказів їх надсилання відповідачці.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висовку, що доводи апеляційної скарги зайшли своє часткове підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 25 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді: