Дата документу 11.12.2024 Справа № 335/227/24
Єдиний унікальний № 335/227/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М.
Провадження № 22-ц/807/2029/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
11 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Камаловій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
У січні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мазур О.С. звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення на її користь в порядку спадкування за законом сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що належали її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 742 574,24 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.04.2024 року).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач є донькою і єдиним спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_2 , судді апеляційного суду Запорізької області у відставці. Мати позивача після звільнення у відставку отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (надалі - грошове утримання). За життя ОСОБА_2 двічі зверталась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовами до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та Головного управління Пенсійного фонду України про захист права на отримання грошового утримання відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1876/19 від 27.05.2019 позов ОСОБА_2 було задоволено:
зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за заявою позивача від 16.01.2019 року та довідкою Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2018 року № 07-48/190 без обмеження його граничного розміру, з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року, та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за заявою позивача від 30.01.2019 року та довідкою Апеляційного суду Запорізької області від 30.01.2019 року № 17-48/44 без обмеження його граничного розміру, з 01.01.2019 по 31.01.2019, та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат.
Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2019, на виконання видано виконавчі листи, на його виконання ГУ ПФУ у Запорізькій області (яке є правонаступником Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) нараховано заборгованість перед ОСОБА_2 в розмірі 12 044,35 грн.
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5378/20 від 30.10.2020 також було задоволено інший позов ОСОБА_2 :
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 07-36/91 від 26 березня 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом, починаючи з 19 лютого 2020 року і здійснити виплату заборгованості з урахуванням фактично сплачених сум та компенсації інфляційних втрат на час виплати сум перерахунку відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На вказане рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, не сплативши судовий збір, у зв'язку з чим Третім апеляційним адміністративним судом вона була залишена без руху.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційна скарга ГУ ПФУ в Запорізькій області на рішення суду від 30.10.2020 у справі № 280/5378/20 була повернута апелянту, у зв'язку з чим вказане рішення набрало законної сили, на його виконання було видано виконавчі листи.
Обидва рішення залишились не виконаними, оскільки за рішенням у справі № 280/1876/19 були донараховані суми грошового утримання ОСОБА_2 , але не були виплачені, а за рішенням у справі № 280/5378/20 ГУ ПФУ в Запорізькій області не здійснило відповідне донарахування і не виплатило донарахованих сум грошового утримання.
Позивач прийняла спадщину після ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
У заміні стягувача у виконавчих листах, виданих на виконання обох вказаних вище рішень суду, позивачу було відмовлено з посиланням на те, що це питання має вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення з позовом про захист спадкових прав позивача.
У зв'язку з цим позивач звернулась до суду за захистом своїх спадкових прав, що випливають зі ст. 1227 ЦК України.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 , поданий через представника - адвоката Мазур Олену Сергіївну, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманого спадкодавцем ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 742 574, 24 грн., в тому числі 12 044,35 грн. за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 року, 3 610,62 грн. за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 року та 726 919,27 грн. за період з 19.02.2020 по 03.01.2021 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 7 425,74 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Гавриленко А.О. подала апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, якимвідмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач має право на отримання грошових коштів у вигляді недоотриманого ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 742 574,24 грн., в тому числі 12 044,35 грн. за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 року, 3 610,62 грн. за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 року та 726 919,27 грн. за період з 19.02.2020 по 03.01.2021 року.
Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не надав належної оцінки тим обставинам, що діючим законодавством України функції держави щодо нарахування (обчислення) пенсій, в тому числі і довічного грошового утримання судді у відставці, покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Зауважує, що представником позивача самостійно розрахована сума недоотриманого довічного грошового утримання померлої судді у відставці та не надано до суду жодних обґрунтувань правильності розрахунку недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді недоотриманого довічного грошового утримання за рішенням суду № 280/5378/20 від 30.10.2020 зазначає наступне.
Предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а отже, виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 є особистими і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме, оскільки вони пов'язані із певною особою і її статусом.
Крім того, ОСОБА_2 померла до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 280/5378/20, а отже не набула право за життя на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 07-36/91 від 26.03.2020, виданої Запорізьким апеляційним судом відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 280/5378/20.
Щодо стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді недоотриманого довічного грошового утримання за рішенням суду № 280/1876/19 від 27.05.2019 зазначає наступне.
ОСОБА_1 не зверталась до відповідача із заявою про її виплату, свідоцтвом про право на спадщину за законом та іншими необхідним документами, отже позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої спадкодавцем ОСОБА_2 пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) у розмірі 15 654, 97 грн., є передчасними.
Звертає увагу, що в доданих до позову документах відсутнє свідоцтво про право на спадщину на суми, які нараховані за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 280/1876/19, тобто право на спадщину на суми нараховані за зазначеним рішенням позивач не набула, отже немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що не отримані ОСОБА_2 кошти, присуджені судовими рішеннями, входять до складу спадщини, а тому позивачка як спадкоємець першої черги має право на їх отримання. Також ОСОБА_2 за її життя, в період часу з 19.02.2020 і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , належали суми грошового утримання, що підлягали обчисленню у порядку і спосіб, викладені у рішенні адміністративного суду, однак не були нею одержані не з її вини, а внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20.02.1997 Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінської райадміністрації м. Запоріжжя, Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 19.03.2003 щодо реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.02.2006 щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 03.06.2006 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв'язку з чим ОСОБА_5 (дівоче прізвище - « ОСОБА_7 ») змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 04.01.2021 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
23.04.2021 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Чорненькій О.М. заяву про прийняття спадщини після померлої матері, ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом першої черги.
Інші спадкоємці за законом першої черги, чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , а також її батько - ОСОБА_10 , 23.04.2021 подали заяви про відмову від прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 за законом.
Заповіту ОСОБА_2 не залишила.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 22/2021, заведеної після смерті ОСОБА_2 , копія якої знаходиться в матеріалах справи.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 мала статус судді Апеляційного суду Запорізької області у відставці, перебувала на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (в подальшому і до дня смерті - у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області) та з вересня 2016 року отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому ОСОБА_2 тричі зверталась до відповідача із заявами про перерахунок призначеного їй грошового утримання у бік збільшення у зв'язку із змінами розміру суддівської винагороди, що застосовується для обчислення такого грошового утримання.
Так, 16.01.2019 ОСОБА_2 звернулась до об'єднаного управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку про суддівську винагороду від 22.12.2018 № 07-48/190, видану Апеляційним судом Запорізької області. Згідно вказаної довідки суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 04.12.2018 склала 46 516,80 грн., у тому числі посадовий оклад 29 073,00 грн. та доплата за вислугу років 17 433,80 грн.
30.01.2019 ОСОБА_2 звернулась до об'єднаного управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку про суддівську винагороду від 30.01.2019 № 17-48/44, видану Апеляційним судом Запорізької області. Згідно вказаної довідки суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці станом на 01.01.2019 склала 50 715,20 грн., у тому числі посадовий оклад 31 697,00 грн. та доплата за вислугу років 19 018,20 грн.
Розглянувши вказані заяви, відповідач двічі порушив встановлені законом правила перерахунку грошового утримання, що змусило ОСОБА_2 звернутись з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, рішенням його від 27.05.2019 у справі № 280/1876/19 такий позов було задоволено, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині не проведенні перерахунку ОСОБА_2 довічного грошового утримання з 04.12.2018 по 31.12.2018, відповідно до заяви від 16.01.2019 року та довідки Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2018 року № 07-48/190, та з 01.01.2019 по 31.01.2019, відповідно до заяви від 30.01.2019 року та довідки Апеляційного суду Запорізької області від 30.01.2019 року № 17-48/44;
зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за заявою позивача від 16.01.2019 року та довідкою Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2018 року № 07-48/190 без обмеження його граничного розміру, з 04.12.2018 по 31.12.2018, та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за заявою позивача від 30.01.2019 року та довідкою Апеляційного суду Запорізької області від 30.01.2019 року № 17-48/44 без обмеження його граничного розміру, з 01.01.2019 по 31.01.2019, та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат.
Обставини, встановлені вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 20.09.2019, відповідачем не оспорювались і не були спростовані, а тому суд першої інстанції підставно в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України вважав їх доведеними й такими, що не підлягають окремому доказуванню.
На виконання вказаного рішення суду було видано два виконавчих листа. За одним виконавчим листом було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 за період з 04.12.2018 по 31.12.2018. За результатами перерахунку донарахована сума у розмірі 12 044,35 грн. За другим виконавчим листом здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 по 31.01.2019. За результатами перерахунку донарахована сума у розмірі 3 610,62 грн.
Вказані обставини відповідач визнав, як визнав і той факт, що ці суми не були виплачені ОСОБА_2 за її життя. Відтак, суд першої інстанції в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України правильно вважав ці обставини доведеними й такими, що не підлягають окремому доказуванню.
Також судом встановлено, що 26.03.2020 Запорізьким апеляційним судом ОСОБА_2 видана довідка №07-36/91, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, складає 201 792,00 грн., у тому числі посадовий оклад 126 120,00 грн. та доплата за вислугу років 75 672,00 грн.
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки.
Рішенням відповідача від 08.04.2020 № 923260157302 ОСОБА_2 було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що змусило її знову звернутись до Запорізького окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 позов ОСОБА_2 було задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 923260157302 від 08 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_2 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07-36/91 від 26 березня 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07-36/91 від 26 березня 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом, починаючи з 19 лютого 2020 року і здійснити виплату заборгованості з урахуванням фактично сплачених сум та компенсації інфляційних втрат на час виплати сум перерахунку відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційна скарга ГУ ПФУ в Запорізькій області на рішення суду від 30.10.2020 у справі № 280/5378/20 було повернута апелянту через несплату судового збору за подання апеляційної скарги на вказане рішення суду, у зв'язку з чим воно набрало законної сили 22.03.2021.
В подальшому на виконання цього рішення Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи.
Відповідач не вчинив дій щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №07-36/91 від 26 березня 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом, обов'язок чого був покладений на нього вказаним рішенням суду.
Ця обставина сторонами не оспорювалась.
В подальшому ОСОБА_1 зверталась із заявами про заміну на неї стягувача у виконавчих листах, виданих на виконання рішень суду у справах № 280/1876/19 та № 280/5378/20, однак постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 та від 17.11.2022 у задоволенні таких заяв було відмовлено.
14.12.2023 представник позивача, адвокат Мазур О.С., звернулась до відповідача із запитом про надання інформації про розмір сум нарахованих ОСОБА_2 на підставі вказаних рішень суду.
Листом від 25.12.2023 відповідач надав відповідь щодо того, що заборгованість, нарахована на підставі рішення суду у справі № 280/1876/19, буде виплачена за умови покладення судом на відповідача такого обов'язку. Щодо нарахування заборгованості на підставі рішення суду у справі № 280/5378/20 відповідач жодної відповіді не надав.
Крім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надала апеляційному суду розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року по справі № 280/5378/20. Зазначає, що розмір суддівської винагороди станом на 12.02.2019 обчислено на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.03.2020 №07-36/91, виданої Запорізьким апеляційним судом. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складає: 201 792,00*56% = 113 003,52 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, спір між сторонами існує з приводу права позивача на отримання в порядку спадкування за законом сум грошового утримання, які належали ОСОБА_2 за її життя, але не були виплачені.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку правовідносини стосовно виплати щомісячного довічного грошового утримання є особистими і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме. Адже аналогічні висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, а також постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16.
Згідно з п. 2 р. V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, порядок виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Положеннями ч. 1 ст. 52 вказаного Закону визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
За приписами ч. 2 ст. 52 вказаного Закону члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 52 вказаного Закону у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Таким чином, зміст ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка з урахуванням п. 2 розділу V вищезазначеного Порядку, підлягає застосуванню у разі виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, узгоджується із змістом ст. 1227 ЦК України.
Зміст зазначених вище норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме із ч. 1 ст. 91, відповідно до якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
При цьому, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання платежів.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера - у даному випадку судді у відставці.
Тобто, суми пенсії, неодержані померлим за життя, передаються членам його сім'ї у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до складу спадщини.
Отже до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що належала матері позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивачка, прийнявши спадщину після матері, має право на отримання всієї суми недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання.
У даному випадку за життя ОСОБА_2 набула право на проведення відповідного перерахунку та виплату у зв'язку із цим певних сум щомісячного довічного грошового утримання на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №№ 280/1876/19 та № 280/5378/20, які за життя ОСОБА_2 не були виконані у повному обсязі ГУ ПФУ в Запорізькій області. Як встановлено судом, відповідач провів перерахунок лише за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 280/1876/19 та визначив суму, яка підлягає доплаті. Рішення вказаного суду від 30.10.2020 у справі № 280/5378/20 виконане відповідачем не було, сума, яка підлягала доплаті за період з 19.02.2020 по день смерті, відповідачем не визначена. На звернення позивачки ГУ ПФУ в Запорізькій області не надав відповіді щодо розміру цієї суми.
Зазначені обставини свідчать, що такі відомості і не могли бути надані нотаріусу, без чого той позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5 (із змінами та доповненнями), при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Крім того, саме позивачці видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно, а, отже, вона є такою, що прийняла спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
За таких обставин, суми недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання за життя ОСОБА_2 входять до складу спадщини.
ГУ ПФУ в Запорізькій області не надало жодних доказів того, що ОСОБА_2 не було проведено перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на законних підставах. ОСОБА_2 мала право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, встановлене рішеннями судів, які набрали законної сили. Законні підстави для невиконання належним чином вищевказаних рішень Запорізького окружного адміністративного суду представником відповідача не доведені.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має право на отримання грошових коштів у вигляді недоотриманого ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; неможливості здійснення самостійного розрахунку суму недоотриманого довічного грошового утримання померлої судді у відставці; що виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є особистими і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме, оскільки вони пов'язані із певною особою і її статусом; що ОСОБА_2 не набула право за життя на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 07-36/91 від 26.03.2020, виданої Запорізьким апеляційним судом відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 280/5378/20, - зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на правові висновки, викладені у наведених у скарзі постановах Верховного Суду, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко