Справа № 308/9563/23
Іменем України
10 грудня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Джуга С.Д., Собослой Г.Г.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове повернення сплачених коштів, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди
встановив:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів сплачених за договором оренди, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Позов мотивує тим, що 10 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 уклала договір оренди квартири АДРЕСА_1 . За згодою сторін встановлена плата за оренду квартири у розмірі еквівалентному 300 доларів США на місяць, а також комунальні послуги. При укладенні договору позивач оплатила оренду квартири на 2 місяці (за перший та останній місяць) - 300 доларів США та 12 200 гривень. Про що зазначено в договорі.
26 квітня 2023 року відповідач без попередження проник до квартири з вимогою до позивача про негайне звільнення квартири. На відмову позивача звільнити квартиру відповідач викликав наряд поліції, в присутності якого написав розписку, у якій зобов'язується відшкодувати позивачу заплачені кошти за орендну плату (10 діб - 100 доларів США).
Того ж дня позивачка змушена була тимчасово заселитися зі своєю сім'єю в готель «Інтурист-Закарпаття», де провели 4 доби до моменту поки не знайшли собі нове житло. Позивач, особа похилого віку, пенсіонерка. Чоловік позивачки має хронічні серцево-судинні захворювання. У зв'язку з тим, що позивачка та її сім'я перенесли душевні страждання під час проникнення до орендованої ним квартири та примусово без попередження були виселені, просить відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Майнова вимога позивачки полягає у відшкодуванні їй 400 доларів США, а також 3 520 грн коштів, які позивачка змушена була сплатити за проживання в готелі, тобто загалом - 19 720 гривень матеріальних збитків.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 720 грн матеріальних збитків.
У решті позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, договором оренди сторони прямо передбачили та домовились про те, що оренда за один місяць складає 300 доларів США, в розписці відповідач визнав заборгованість в 100 доларів США та зобов'язується повернути вказані кошти. Тобто, в матеріалах справи є достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 400 доларів США та 3 520 грн, які позивачка змушена була сплатити за проживання в готелі, тобто загалом - 19 720 гривень матеріальних збитків, які підлягають стягненню на користь позивача.
Щодо відшкодування моральних збитків, то суд дійшов до висновку щодо недоведеності позовних вимог в цій частині.
Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучеренко В.О., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. В решті задоволених вимог рішення просить залишити без змін.
Вважає, що суд першої інстанції прийняв заочне рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В своїх доводах посилається на те, що судом не враховано тих душевних страждань, які перенесла позивачка та її сім'я у зв'язку з примусовим виселенням без попередження. Внаслідок цього вони опинилися на вулиці та були змушені тимчасово підшукати собі житло в готелі. Примусове виселення супроводжувалось лайкою, образами, викликом наряду поліції, чим були принижені честь та гідність позивача та її родини.
Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Я.Ю., також подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На його переконання, заочне рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В своїх доводах посилається на те, що позивачка не надала доказів факту подвійної сплати коштів за орендну плату відповідачу.
Вказує, що зазначене позивачем виселення в примусовому порядку без причини не відповідає дійсності, оскільки, відповідачу стало відомо, що в квартирі, яку орендує позивачка відбулось пошкодження теплотраси. Після того, як відповідач з майстром приїхав до квартири для усунення пошкоджень їх було не допущено до квартири, внаслідок чого відповідач був змушений звернутися до поліції. Заради недопущення такої ситуації відповідач запропонував покинути квартиру позивачці та її сім'ї, що і було нею зроблено.
Щодо сплати 3 520 грн за винаймання номеру в готелі зазначає, що квитанція наявна в матеріалах справи не підтверджує цього факту, оскільки квитанція немає ідентифікації.
У відмові судом першої інстанції щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн погоджується повністю.
Просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь понесені ним судові витрати у сумі 14 122,40 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучеренко В.О., зазначає, що відповідач не заперечує, що договір оренди було укладено строком на 6 місяців, між ними було погоджено орендну плату та позивачка сплачувала 300 доларів США на місяць та комунальні послуги. Відповідач не оспорює факт подовження договору оренди на два місяці.
Зазначає, що відповідач не заперечує, що позивач повідомила його про витікання води з труб, однак останній не довів вину позивачки, що теплотраса була пошкоджена саме нею.
Вважає, що відповідач спотворює факти, а саме ті, які стосуються написаної розписки. У розписці відповідач зазначив, що взяв на себе зобов'язання повернути 100 доларів США за 10 днів, однак такий розрахунок був неправдивим, оскільки позивачку було виселено майже за пів місяця до закінчення договору оренди, тобто відповідач мав зазначити в розписці плату в сумі 150 доларів США за 15 діб, а не 10, як було зазначено ним у розписці.
Зазначена нею сума 50 000 гривень морального відшкодування на її думку є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом. Так само і судові витрати понесені нею під час розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, тоді як апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статей ст.ст. 76,77,78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
При цьому, згідно висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло домоволодіння АДРЕСА_2 , належить на праві особистої власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №113 від 29.06.2000 та записано в реєстрову книгу за №16828.
10.09.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення строком на 6 місяців, квартиру загальною площею 44,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Пунктом 1.2 Договору передбачено орендну плату в сумі 300 доларів США на місяць. Також зазначено, що окремо від орендної плати позивач зобов'язаний сплачуваний комунальні послуги. Крім цього, ОСОБА_1 здійснено оплату оренди квартири ОСОБА_2 за перший і останній (шостий) місяці у сумі 300,00 доларів США та 12 000,00 грн.
Оплата за оренду квартири здійснюється до 10 числа кожного місяця(пункт 2.2.4 Договору).
Даний Договір може бути розірваний із ініціативи кожної зі сторін при наявності умов і в порядку, передбаченому житловим законодавством(пункт 5.1 Договору).
Згідно наявних в матеріалах справи скріншотів переписок між позивачем та відповідачем з 10.10.2022 по 10.04.2023 кожен місяць відповідач здійснював позивачеві розрахунок з плати комунальних послуг та 300 доларів США за щомісячну орендну плату(а.с. 11-14).
26.04.2023 ОСОБА_1 написала розписку в якій взяла на себе обов'язок виселитись з квартири та не перешкоджати майстру усувати недоліки (а.с. 102).
У свою чергу ОСОБА_2 в розписці від 26.04.2023 взяв на себе зобов'язання відшкодувати позивачці орендну плату за 10 діб, тобто 100 доларів США (а.с.15).
Квитанцією від 02.05.2023 виданою на ім'я ОСОБА_4 підтверджено сплату 3 520 грн за 4 доби (880 грн на добу) в готелі «Інтурист-Закарпаття».
Перевіряючи законність та обґрунтованість апеляційних скарг в межах їх доводів, апеляційний суд зазначає наступне.
Ствердженою і такою, що не заперечується сторонами є та обставина, що між сторонами було врегульовано договірні відносини з оренди житлового приміщення на 6-ть місяців.
У ході апеляційного розгляду представниками сторін визнана та обставини, що починаючи з 10 березня 2023 року до 10 травня 2023 року фактично було продовжено без укладення нового договору договірні відносини з приводу оренди житла.
Проте, 26.04.2023 року між сторонами виникли непорозуміння з приводу усунення наслідків пошкодження опалювальної системи та внаслідок чого було викликано наряд поліції та ОСОБА_2 у зв'язку із цим було запропоновано ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю покинути орендоване житлове приміщення в цей же день, що нею і було вчинено.
У зв'язку з передчасним виселенням ОСОБА_1 з сім'єю з орендованого житла, ОСОБА_2 26.04.2023 написав розписку в якій взяв на себе зобов'язання відшкодувати позивачці орендну плату за 10 діб, тобто 100 доларів США.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 заперечує вимогу ОСОБА_1 по стягненню з нього суми у розмірі 100,00 доларів США, мотивуючи тим, що не було сплачено комунальні послуги, витрати на придбання деталей і запчастин та здійснення оплати за послуги майстра, колегія суддів вважає такі безпідставними. Бо у п. 1.2. Договору оренди житлового приміщення сторонами обумовлено, що до складу орендної плати включено платежі зокрема за повне відновлення будинку, втрати на обслуговування й ремонт будинку і квартири. Тож понесені ОСОБА_2 витрати на ремонт опалювальної системи квартири, компенсовані останньому орендарем, шляхом сплати орендної плати, тому не можуть бути додатково компенсовані.
За наведеної обставини, вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми у розмірі 100,00 доларів США є підставною та підлягає до задоволення.
Стосовно твердження ОСОБА_1 відносно тієї обставини, що окрім того, що нею було одразу при укладенні договору оренди сплачено ОСОБА_2 10.09.2022 року за останній шостий місяць оренди грошові кошти у сумі 12 000,00 грн., та те, що вона ще раз сплатила орендну плату за цей місяць не знайшло свого підтвердження за матеріалами справи. Водночас і сам ОСОБА_2 заперечує цю обставину з подвійної оплати орендної плати за 6-й місяць, тим більше, що відсутній про це належний та допустимий доказ. А долучення позивачкою до матеріалів справи скріншотів переписки не являється тим належним та допустимим доказом на підтвердження подвійної оплати орендної плати за 6-й місяць, оскільки в таких про це не йдеться. Тим більше, що така між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не велась.
Тому, колегія суддів вважає позовну вимогу щодо стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 12 000,00 грн. як подвійно оплаченої за 6-й місяць оренди житла такою, що не знайшла свого підтвердження, відтак не підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 3 520,00 грн.
Зазначену вимогу позивачка обґрунтовує тим, що коли вона з чоловіком і дочкою 26.04.2023 року виселилась передчасно з орендованої квартири то вимушені були винайняти номер в готелі «Інтурист-Закарпаття» на чотири доби.
На підтвердження даної вимоги ОСОБА_1 надала суду рахунок від 26.04.2023 р. за № 1028 та чек від 02.05.2023 р. за № 961518576 на суму 3 520,00 грн.
Як слідує з рахунку № 1028 від 26.04.2023 р., такий виписано на ОСОБА_4 . У судовому засіданні представник позивача пояснив колегії суддів, що ОСОБА_4 є сином позивачки, який після повернення з плавання приїхав у м. Ужгород, а тому і оплатив за проживання позивачки.
Однак, ОСОБА_4 не являється стороною у справі та не проживав разом з ОСОБА_1 в орендованому житлі, тому даний доказ не є належним і таким, що може бути взятий судом на підтвердження зазначеної позовної вимоги.
А доданий чек за № 961518576 від 02.05.2023 р. на суму 3 520,00 грн. не містить посилання на те, що такий стосується ОСОБА_1 , тому також не може бути взятим до уваги на підтвердження заявленої позовної вимоги.
Відтак, позовна вимога про стягнення суми 3 520,00 грн. не підлягає задоволенню через те, що є недоведеною.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини на підставі договору оренди житлового приміщення. З аналізу змісту даного договору не передбачається наявність підстав для відшкодування моральної шкоди внаслідок оренди житлового приміщення.
Відповідно до приписів пунктів 2, 4 частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За обставинами справи, ОСОБА_1 пов'язує відшкодування моральної шкоди тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 вона, її чоловік та їх дочка зазнали моральних втрат, через примусове їх виселення без попередження з орендованого житла. Внаслідок чого вони опинились на вулиці та повинні були тимчасово винайняти житло в готелі.
Згідно копії розписки від 26.04.2023 р., яка долучена ОСОБА_2 до заяви про перегляд заочного рішення від 26.10.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язалась виселитись із квартири 30.04.2023 р. (до кінця дня) та не перешкоджати майстру усувати неполадки, а.с. 102.
Зазначеним стверджується той факт, що ОСОБА_1 самостійно виселилась із орендованого житла, у зв'язку із чим відсутнє підтвердження протиправної поведінки з боку ОСОБА_2 відносно неї самої, чи членів її сім'ї.
Інших доказів на підтвердження того, що було принижено її честь та гідність з боку ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.
Відтак, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не знайшла свого підтвердження, тому така не підлягає задоволенню. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні такої вимоги.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що задоволені судом першої інстанції позовні вимоги є тільки частково слушними, що являється підставою для часткового задоволення таких позовних вимог.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволеної позовної вимоги, та постановленням з такої у справі нового судового рішення про часткове задоволення майнової вимоги. А звідси, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Позаяк доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, тому в задоволенні такої слід відмовити.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.
Згідно положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем надано: Договір №02/21 від 21.02.2024 про надання правової допомоги, Додаткову угоду №1 від 21.02.2024, рахунок №02/21 від 21.02.2024, платіжну інструкцію №0.0.3488721263.1, рахунок №03/22-02 від 22.03.2024, платіжна інструкції №0.0.3548172747.1.
З Додаткової угоди №1 та №2 слідує, що оплата послуг адвоката становить 11 700 грн.
Зазначена сума не може бути стягнутою на користь відповідача у зв'язку із тим, що є надмірною.
А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Оскільки майнова вимога із суми 19720,00 грн. задоволена апеляційним судом тільки на в розмірі 4090,00 грн., то це становить тільки 20,74% (4090х100:19720) від заявленої суми. За дану майнову вимогу сплачено позивачем судовий збір у сумі 1073,60 грн. з якої 20,74% становить суму у розмірі 222,66 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись нормами статей 12, 81, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2023 року скасувати в частині задоволеної позовної вимоги та постановити з такої у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 4090,00 гривень у відшкодування матеріальних збитків, та судові витрати у розмірі 222,66 гривень, судового збору за подання позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 2000,00 гривень за надання правничої допомоги.
У задоволенні решти розміру позовних вимог, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 23 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: