Справа № 577/3495/24
Провадження № 2/577/1002/24
18 грудня 2024 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на автомобіль,
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду та просить в рахунок розподілу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частки автомобіля SKODA RAPID, 2013 року випуску, у розмірі встановленому висновком судової автотехнічної експертизи та судові витрати по справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.10.2018 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Конотопським міськрайонним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області за актовим записом № 388. У листопаді 2020 року вони за сумісні кошти придбали автомобіль марки SKODA RAPID, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Автомобіль було придбано за договором купівлі-продажу за сумісні кошти подружжя та оформлено на відповідача. У позивача відсутні правовстановлюючі документи на зазначений автомобіль, оскільки автомобіль знаходиться в фактичному розпорядженні відповідача. 07.11.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення шлюбних відносин позивач звернулася до відповідача з проханням розділити сумісно нажите майно мирним шляхом, однак останній ігнорує її звернення, у зв'язку із чим вона вимушена звернутися за захистом свого права до суду.
В свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом та просить визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на блендер «TEFAL» НОМЕР_2 , гриль Grunheil G2107, насадку для томатів Gorenje ММС-ТJ, кондиціонер Соореr Нunter СН-S09F1ХF2-NG, телевізор «LG», холодильник «Аtlant», меблі у прихожу ( тумба та вішалка), робот-пилосос, стілець 2шт., комплект постільного, смартфон iPhone 14 рrо 128gb, плиту комбіновану Наnsa FСМХ8582958; стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки майна (на блендер «TEFAL» НВ643538, гриль Grunheil G2107, насадку для томатів Gorenje ММС-ТJ, кондиціонер Соореr Нunter СН-S09F1ХF2-NG, телевізор «LG», холодильник «Аtlant», меблі у прихожу ( тумба та вішалка), робот-пилосос, стілець 2шт., комплект постільного, смартфон iPhone 14 рrо 128gb, плиту комбіновану Наnsa FСМХ8582958 в сумі 78475 грн. та визнати його приватною власністю автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 150 тис. грн., та стягнути на його користь судові витрати по справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що дійсно з ОСОБА_1 перебував у шлюбі з 18.10.2018 року по 07.11.2023 рік. 05.12.2020 року за кошти, які йому належали особисто, він придбав автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобіль був придбаний за 250 тис.грн. Ці кошти ОСОБА_2 відклав зі своєї зарплати ще до укладення шлюбу. Оскільки ОСОБА_2 мав погані навички водіння, то спочатку 09.04.2019 року за кошти, які належали йому особисто, він придбав автомобіль ВАЗ 111940, 2010 року випуску, за 40 тис.грн., який продав у 2020 році та купив SKODA RAPID, 2013 року. На даний час через поганий технічний стан та фізичний знос автомобіля, унаслідок погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, зниження міцності, довговічності та непридатності до експлуатації окремих елементів складових його частин, вартість автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 складає 150 тис.грн. Фінансова можливість накопичити кошти до 01.10.2018 року для придбання автомобіля, підтверджується деклараціями та довідкою про доходи за місцем роботи. Тому, автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, не може рахуватися спільною власністю подружжя, оскільки він був придбаний за кошти, які належали йому особисто. За час перебування у шлюбі за спільні кошти придбали наступне майно: блендер «TEFAL» НВ643538, вартістю 1400 грн; гриль Grunheil G2107, вартістю 4400 грн; насадку для томатів Gorenje ММС-ТJ, вартістю 800 грн.; кондиціонер Соореr Нunter СН-S09F1ХF2-NG, вартістю 19600 грн.; телевізор «LG», вартістю 8000 грн.; холодильник «Аtlant», вартістю 25000 грн.; меблі у прихожу ( тумба та вішалка), вартістю 20000 грн.; робот - пилосос , вартістю 15000 грн.; стілець 2шт., вартістю 1500 грн.; комплект постільної білизни, вартістю 5000 грн; смартфон iPhone 14 рrо 128gb, вартістю 47000грн.; плиту комбіновану Наnsa FСМХ8582958, вартістю 9250 грн. Всього на суму 156 950 грн. 00 коп. Щодо поділу вказаного майна, набутого ними за час перебування в шлюбі за спільні кошти, вони з ОСОБА_1 не досягли згоди. Доступу до майна, набутого в шлюбі, він не має, оскільки майно перебуває у одноосібному користуванні ОСОБА_1 . Просить стягнути на його користь грошову компенсацію вартості ? частки майна у розмірі 78 475 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримують є в повному обсязі, просять задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечують в повному обсязі (а.с. 134).
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Вимоги зустрічних позовних вимог підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Ст. 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від21.12.2007№11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільногомайна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Разом з тим, правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в ст. 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Таким чином, вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що позивач та її представник довели свої позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , 18.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб в Конотопському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 388 (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 07.11.2023 року (а.с. 8).
З витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, ОСОБА_2 є власником автомобіля SKODA RAPID, 2013 року випуску (а.с. 9-10).
Згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2024 року ОСОБА_2 продав автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуск, ОСОБА_6 за 155000 грн. 00 коп. (а.с. 70-71).
З висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи вбачається, що вартість автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, складає 364 080 грн. 78 коп. (а.с. 102-112).
Доводи відповідача, що спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому є неспроможними.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними. Враховуючи, що наразі спірний автомобіль проданий відповідачем іншій особі, на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості ? частки автомобіля SKODA RAPID, 2013 року випуску, у розмірі 182 040 грн. 39 коп.
Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до фіскальних чеків встановлено, що під час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: блендер «TEFAL» НВ643538, вартістю 1400 грн; гриль Grunheil G2107, вартістю 4400 грн; насадку для томатів Gorenje ММС-ТJ, вартістю 800 грн.; кондиціонер Соореr Нunter СН-S09F1ХF2-NG, вартістю 19600 грн.; телевізор «LG», вартістю 8000 грн.; холодильник «Аtlant», вартістю 25000 грн.; меблі у прихожу ( тумба та вішалка), вартістю 20000 грн.; робот - пилосос , вартістю 15000 грн.; стілець 2шт., вартістю 1500 грн.; комплект постільної білизни, вартістю 5000 грн; смартфон iPhone 14 рrо 128gb, вартістю 47000грн.; плиту комбіновану Наnsa FСМХ8582958, вартістю 9250 грн. Всього на суму 156 950 грн. 00 коп. (а.с.33-35).
Водночас, суд критично відноситься до доводів позивача та її представника за первісним позовом щодо невизнання факту купівлі за сумісні кошти переліченого у зустрічній позовній заяві рухомого майна, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту суду надано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищевказане рухоме майно відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти залишення у власності позивача спірного майна з присудженням йому компенсації половини вартості.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
П. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 20 000,00 грн. є завищеним і не співмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, щодо розподілу судового збору слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 УПК України, судові витрати, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Шляхом арифметичного підрахунку відсотків задоволених вимог з ОСОБА_1 слід стягнути 784 грн. 75 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 , а з ОСОБА_2 - 1523 грн. 63 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 .
Окрім того, згідно ч.12 ст. 256 ЦПК України, встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Так, з урахуванням вище викладеного, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.
Керуючись ст. ст. 60-71 Сімейного Кодексу України, ст. 364, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 133,
137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію вартості ? частки автомобіля SKODA RAPID, 2013 року випуску, у розмірі 182 040 грн. 39 коп., 1523 грн. 63 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а загалом 191 564 грн. 02 коп.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на блендер «TEFAL» НВ643538, гриль Grunheil G2107, насадку для томатів Gorenje ММС-ТJ, кондиціонер Соореr Нunter СН-S09F1ХF2-NG, телевізор «LG», холодильник «Аtlant», меблі у прихожу ( тумбу та вішалку), робот-пилосос, стільці 2шт., комплект постільної білизни, смартфон iPhone 14 рrо 128gb, плиту комбіновану Наnsa FСМХ8582958.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію вартості ? частки майна у розмірі 78 475 грн., 784 грн. 75 коп. судового збору, сплаченого при подачі зустрічної позовної заяви, а загалом 79 259 грн. 75 коп.
В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.
В порядку ч. 12 ст. 265 ЦПК України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 112 304 грн. 27 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Буток Т. А.