09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 466/2002/24
провадження № 61-13561ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Львова від 05 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (далі - ТОВ «БІК «Рубікон Груп») про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження
у справі з призначенням підготовчого судового засідання.
01 березня 2024 року адвокат Винниченко М. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, заяву про забезпечення позову повернуто особі, яка її подала,
та роз'яснено, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою після усунення умов, що стали підставою для її повернення.
Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що така заява не містить пропозиції зустрічного забезпечення, а відтак не відповідає вимогам статті
151 ЦПК України щодо форми і змісту заяви, тому підлягає поверненню.
09 жовтня 2024 року адвокат Винниченко М. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року,
яка зареєстрована за вх. № 32129/0/220/24 від 10 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано надати докази сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2024 року представник заявниці надіслав на адресу суду матеріали на усунення недоліків.
Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявниці усунуто.
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами дійсно виник майновий спір
та беручи до уваги інтереси та права як позивача, так і відповідача, представник заявниці вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ставить під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачем спірне майно може бути відчужене. Після задоволення позовної заяви відповідач може зняти кошти, які знаходяться в банківських установах, що в свою чергу може утруднити або взагалі унеможливити виконання судового рішення у цій справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги Верховний Суд встановив, що зазначена скарга
є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень, виходячи
з наступного.
Судами встановлено, що 01 березня 2024 року адвокат Винниченко М. П., який
діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, заяву про забезпечення позову повернуто особі, яка її подала, з підстав її невідповідності вимогам статті 151 ЦПК України.
Частиною першою статті 151 ЦПК України передбачені вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову, яка подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти
(за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною десятою статті 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши,
що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку, що, приймаючи постанову, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України є підставою для її повернення заявнику.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Винниченко М. П.,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року
є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Оскільки оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, постановленим із додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Винниченко М. П., на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року колегія суддів відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Винниченко Михайло Петрович,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2024 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська