24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 378/590/23
провадження № 61-8023ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчука Дмитра Володимировича на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, про зобов'язання не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з онуком, визначення способу участі у вихованні онука шляхом встановлення з ним побачень та
31 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук Д. В. через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 жовтня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
17 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Заявнику детально роз'яснено, в чому полягають недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.
Копії ухвали направлено ОСОБА_1 та її адвокату Матвійчуку Д. В. до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
18 червня 2024 року до електронних кабінетів ОСОБА_1 та її адвоката Матвійчука Д. В. в системі «Електронний суд» направлено копію ухвали Верховного Суду від 17 червня 2024 року.
У постанові від 03 липня 2023 року в справі № 761/2006/20 Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, зі свого боку, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі
№ 454/1883/22 суд виснував, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», зокрема шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (далі - ЄСІТС) у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук Д. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 жовтня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.
ОСОБА_1 також має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Тому направлення їм копії ухвали від 17 червня 2024 року до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд» вважається належним способом повідомлення про ухвалене судом процесуальне рішення.
14 жовтня 2024 року Верховним Судом повторно направлено копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху засобами поштового зв'язку.
04 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду повернулося поштове відправлення, адресоване адвокату Матвійчуку Д. В., яке направлялося йому за поштовою адресою, вказаною в касаційній скарзі, з відміткою про причину повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про отриману кореспонденцію. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштового відправлення.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах: від 09 серпня 2019 року в справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.
Отже, відправлення 14 жовтня 2024 року копії ухвали Верховного Суду
від 17 червня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, яке повернулось до суду з відміткою про причини невручення на поштовому відправленні «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається врученим Матвійчуку М. В. в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання, вказаним у касаційній скарзі.
05 листопада 2024 року до Верховного Суду повернулося повідомлення про вручення 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 копії ухвали Верховного суду
від 17 червня 2024 року.
Станом на 24 грудня 2024 року вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконано.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду від 17 червня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, ні ОСОБА_1 ні її представник - адвокат
Матвійчук Д. В. не виконали у відведений судом строк вимог ухвали, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчука Дмитра Володимировича на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області, про зобов'язання не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з онуком, визначення способу участі у вихованні онука шляхом встановлення з ним побачень вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська