Постанова від 25.12.2024 по справі 643/14036/24

Справа № 643/14036/24

Провадження № 3/643/4085/24

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря - Костенюк А.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката - Негодової О.П.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштовану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 о 16 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 по проспекту Ювілейний, 83, в м. Харкові, керувала транспортним засобом «ВАЗ 21113», номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість. В порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, відмовилась, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 в судовому засіданні провину не визнала, зазначила, що 07.11.2024 о 16 год. 50 хв. вона керувала транспортним засобом «ВАЗ 21113», номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Ювілейний, 83, в м. Харкові, де була зупинена працівниками поліції за те, що в неї не працює габарит. Вона їхала від батьків. Працівникам поліції вона повідомила, що інколи вживає ліки - валеріанку, на що працівник поліції їй зазначив, що внаслідок вжиття ліків, при огляді лікарем наркологом може бути позитивний результат. Зі скаргами на дії працівників поліції не зверталась.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Негодова О.П. в судовому засідання прохала відмовити у притягненні ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 168356 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_4 та закрити провадження у справі № 643/14036/24 стосовно останньої, посилаючись на обставини викладені у запереченнях.

Так, водій ОСОБА_5 о 16:50 год. їхала на автомобілі «ВАЗ 21113», державний номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Ювілейний у м. Харкові з непрацюючим лівим заднім габаритом, де її зупинив патрульний екіпаж поліції та майже 30 хвилин без залучення свідків, без відеозапису події на боді-камеру “спілкувалися» з водієм, а по факту група кремезних чоловіків чинили психологічний тиск на молоду дівчину, яка ввечері їхала додому з подругою та маленькою дитиною. З відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та розпочинається через 34 хвилини після зупинки водія, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. В матеріалах справи міститься 2 відеозаписи.

Перший відеозапис від 07.11.2024 триває 1 хвилину (з 16:49 до 16:50), з якого вбачається, що автомобіль ВАЗ 21113, д.р.н. НОМЕР_2 , по дорозі в темну пору доби з непрацюючим лівим заднім габаритом та зупиняється на вимогу поліцейського патруля. Другий відеозапис з боді-камер №473210 працівників поліції складається з трьох частин, які хронологічно продовжують події лише через 34 хвилини після зупинки водія. Наданий відеозапис з боді-камер № 473210 працівників поліції, вказано у Протоколі №ЕПР 1№ 168356, як єдиний пристрій, на який поліція вела відеозапис подій (при цьому свідкі не залучалися), а тому його не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки наданий відеозапис починається лише через 34 хвилини після фактичної зупинки поліцейським водія. Вказаний відеозапис не містить обставин, підтверджуючих правомірність дій поліції безпосередньо після зупинки водія, не можна виключити психологічний тиск на водія (молоду дівчину), введення в оману щодо реальних наслідків відмови від проходження нею огляду на стан наркотичного сп'яніння тощо. Протягом наданого відеозапису поліція весь час спілкується з водієм поза межами доступу боді-камери та щось “роз'яснює» водію та її родичам. У період з 17:24 до 18:04 направлення водію на проходження огляду на стан сп'яніння не вручалось, що підтверджується наданим відеозаписом. Відеозаписом спростовується сам факт написання даного направлення у зазначений час. Хоч поліція і надала відеозйомку за період часу з 17:24 до 18:04 07.11.24, але з неї неможливо встановити дійсні обставини справи та правомірність дій поліції. Оскільки працівниками поліції порушено положення ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

ОСОБА_2 була зупинена за непрацюючий задній лівий габарит. Проте, водій не в змозі контролювати справність габаритних вогнів під час руху. Перебуваючи за кермом автомобіля в дорозі, водій не може фізично бачити, що ззаду перестав "світити" габаритний вогонь, він також не може зупинятись через кожен кілометр і перевіряти справність всіх світлових приладів. ОСОБА_4 не погодилась з накладанням штрафу, адже їй не було відомо про несправність, відповідно вона не може нести відповідальності. При розмові з поліцією після зупинки та створення нервової атмосфери у зв'язку з її незгодою виписування їй протоколу за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП, приїхав другий екіпаж поліції, яким водій ОСОБА_2 повідомила, що після вище описаних подій можливо вона виглядає трохи знервованою, тому що живе у м. Харкові, куди постійно летять ворожі ракети, тому що перебуває у перманентному стані стресу, оскільки хвилюється не лише за своє життя та життя матері, з якою вони залишились удвох, а й постійно хвилюється за життя і здоров'я свого батька та свого чоловіка, які служать у лавах ЗСУ. Але вона тримається і час від часу (але не сьогодні) приймає-заспокійливі ліки, які відповідно до інструкції не чинять негативного впливу на здатність керувати автотранспортом та на здатність виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (Бафазол ІС). На ОСОБА_2 вже були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 21.03.2024, 11.06.2024 та 01.11.2024, оскільки потрапивши у поліцейську базу «потенційних наркоманів», поліція почала системно зупиняти мого довірителя та кожного разу «встановлювати стан наркотичного сп'яніння». 11.06.2024 водій не відмовилась від медогляду та пройшла його у КНП ХОР «ОКНЛ», отримавши негативний висновок №1646 від 12.06.2024.

Отже, протокол № ЕПР 1 №168356 складено з грубим порушенням положень діючого законодавства, тому він є недопустимим доказам. Доказів перебування водія з ознаками наркотичного сп'яніння, зазначених у оспорюваному протоколі, матеріали справи не містять. ОСОБА_2 сплатила штраф за непрацюючий габарит, постанову не оскаржувала, зі скаргами на дії працівників поліції не зверталась.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, відеозапис з місця події, дійшов до наступного висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно з Розділом 1 п.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом в закладі охорони здоров'я підтверджується наявними у матеріалах справи, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських подій, рапорті працівника поліції, направлення на огляд водія транспортного засобу від 07.11.2024.

Так, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських з місця події вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_2 причину зупинки транспортного засобу. Працівниками поліції зазначено про наявність ознак наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти медичне обстеження на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ». ОСОБА_2 спочатку зазначила, що їй необхідно подумати, дочекатись свого дядька, а потім вона вирішить чи слід їй проходити медичне обстеження. Після приїзду її родича остання декілька разів відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_2 були роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснені працівником поліції права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376).

Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення .зазначила, що не згодна та поставила підпис. Будь-яких інших зауважень протокол не містить.

Відомості про те, що ОСОБА_2 оскаржувала у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 168356 від 07.11.2024 відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.

Доводи сторони захисту про те, що відеозапис доданий до оспорюваного протоколу є фрагментарним та не відповідає вимогами чинного законодавства є необґрунтованим у зв'язку із наступним.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Таким чином відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відео фіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №168356 від 07.11.2024 року, так й у долучених до нього доказах та не порушують вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026.

Поряд з цим належить зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на те, що до нього додається відеозапис з бодікамер та реєстратора, що свідчить про належність виконання працівниками поліції своїх обов'язків щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення та направлення його до суду.

Водночас суд зауважує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що знайшло своє підтвердження у відомостях протоколу про адміністративне правопорушення та відомостях, наявних у матеріалах справи.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі як окремо, так і в сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.

Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 є належними, допустимими, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а тому суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.

Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов'язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.

Порушення формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Верховний Суд в постанові від 01.12.2020 у справі № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Суд застосовує в цій справі такий підхід, сформований Верховним Судом, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.

Тим самим, в сукупності підстави наведені захисником для визнання доказів недопустимими не є слушними, так як не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження та вказані недоліки не спростовують виявленого порушення вимог пункту 2.5. ПДР з боку ОСОБА_2 .

Позицію ОСОБА_2 та адвоката Негодової О.П. суд сприймає як обрану тактику захисту у суді та намагання уникнути ОСОБА_2 відповідальності за вчинене правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 168356 від 07.11.2024, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП ХОР «ОКНЛ» від 07.11.2024, рапортом працівника поліції, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події.

Керуючись ст. ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.

Обставин, що обтяжують або пом'якшують вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., які підлягають стягненню з правопорушника.

Керуючись ст. ст. 23, 30-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, 256, 266 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною та притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштовану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу належить сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач: ГУК Харківськобл/Харківобл/ 21081300 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до положень ст. ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя Т.В.Поліщук

Попередній документ
124040585
Наступний документ
124040587
Інформація про рішення:
№ рішення: 124040586
№ справи: 643/14036/24
Дата рішення: 25.12.2024
Дата публікації: 26.12.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (03.03.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 19.11.2024
Предмет позову: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Розклад засідань:
02.12.2024 15:00 Московський районний суд м.Харкова
25.12.2024 14:00 Московський районний суд м.Харкова
05.02.2025 11:15 Харківський апеляційний суд
03.03.2025 16:10 Харківський апеляційний суд
19.03.2025 13:30 Московський районний суд м.Харкова
03.04.2025 11:30 Московський районний суд м.Харкова