25.12.2024
Справа №639/288/24
Провадження № 1-КП/639/207/24
25 грудня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/288/24 (в ЄРДР №12023221210000258 від 25.03.2023) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого - 30 жовтня 2024 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
потерпілий - ОСОБА_5 ,
представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_3 вчинив злочини проти власності у період воєнного стану, поширеного на території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні») за таких обставин:
Так, ОСОБА_3 , у середині березня 2022 року, у денну пору доби, більш точний час в ході досудового розслідування встановити виявилось не можливим, разом зі своїм товаришем - особою, матеріали відносно якої ухвалою суду від 18.01.2024 виділені в окреме провадження, перебували за місцем їх спільного тимчасового мешкання у приватному домоволодінні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з проведенням ними ремонтних робіт у вказаному будинку.
Саме в той час у ОСОБА_3 разом із особою, матеріали відносно якої ухвалою суду від 18.01.2024 виділені в окреме провадження, виник єдиний злочинний протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, належного ОСОБА_7 , а саме: морозильної напольної камери марки «UGUR» моделі UDD 400 SC, білого кольору, з наліпками зеленого кольору та червоного кольору написами, яка знаходилась в коридорі вищевказаного будинку.
Реалізуючи свій спільній з вказаною особою протиправний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливі мотиви, з метою наживи, усвідомлюючи протиправність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 , скориставшись тим, що власник домоволодіння відсутній, використовуючи ту обставину, що за їх діями ніхто не спостерігає та не може завадити доведенню спільного злочинного умислу до кінця, таємно, шляхом вільного доступу, ОСОБА_3 разом із особою, матеріали відносно якої ухвалою суду від 18.01.2024 виділені в окреме провадження, заволоділи морозильною напольною камерою марки «UGUR» моделі UDD 400 SC, білого кольору, з наліпками зеленого кольору та червоного кольору написами, вартістю 4533 грн. 34 коп, яка належала ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали відносно якої ухвалою суду від 18.01.2024 виділені в окреме провадження, помістили вказану морозильну камеру в мікроавтобус марки «Ford Transit», який у подальшому поїхав з території домоволодіння ОСОБА_5 у невідомому напрямку.
Таким чином ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої ухвалою суду від 18.01.2024 виділені в окреме провадження, виконали всі дії, які вважали за необхідне, спрямовані на заволодіння чужим майном та в подальшому розпорядились викраденим на власний розсуд.
В результаті протиправного діяння, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 4533 грн. 34 коп.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, як скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а також висновки судово-товарознавчої експертизи. Зокрема, ОСОБА_3 показав суду, що знайомий з потерпілим ОСОБА_5 , виконував ремонтні роботи у його будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_8 , у зв'язку з чим фактично мешкав у цьому будинку разом з останнім. За виконану роботу ОСОБА_5 платив їм кошти, інколи привозив продукти харчування. Після 24.02.2022 ОСОБА_5 не приїжджав, адже через повномасштабну збройну агресію РФ проти України виїхав за межі Харківської області, проте періодично телефонував їм, цікавився чи все гаразд, інколи перераховував незначні суми коштів на картку. Приблизно у середині березня 2022 року, через брак коштів, вони спільно з ОСОБА_8 , без відома ОСОБА_5 , продали куму ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , належну потерпілому морозильну камеру, яка знаходилась у вищезазначеному будинку. Кібукевич приїхав до будинку на мікроавтобусі червоного кольору, вони загрузили морозильну камеру в нього і той дав їм 300 грн., які вони витратили на цигарки та їжу.
Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, зазначив, що після повернення ОСОБА_5 до м. Харкова та виявлення ним зникнення речей з домоволодіння вони з потерпілим домовились, що він буде відшкодовувати спричинені збитки, шляхом відпрацювання, що він і робить.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 виконували будівельні роботи у його будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а він платив їм за це. З початком повномасштабної збройної агресії РФ проти України він виїхав до м. Львова, після чого здійснював спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за допомогою телефонного зв'язку, та вони домовились, що останні будуть проживати у будинку, але повинні були забезпечити схоронність наявного у ньому майна. При цьому в ході регулярних телефонних розмов ОСОБА_3 та ОСОБА_8 запевнювали його, що все гаразд. Періодично він перераховував їм незначні суми коштів, поповнював мобільні телефони ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .. Навесні 2023 року, коли він повернувся з м. Львова до м. Харкова, то виявив відсутність належного йому майна, зокрема і морозильної напольної камери та звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. В подальшому, через деякий час, вони домовились з ОСОБА_3 , що той буде відпрацьовувати завдані збитки, що той і робив протягом певного періоду часу, відпрацювавши приблизно 9000,00 грн.. Потерпілий не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_3 , вказуючи, що, на його переконання, вирішальна роль у вчиненні крадіжки його майна належить ОСОБА_8 , який до того ж, на відміну від ОСОБА_3 , не вжив заходів щодо відшкодування спричинених йому збитків.
Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.
Цю позицію також висловили прокурор, потерпілий та його представник.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілого, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 , а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних процесуальних витрат та речових доказів.
ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; неодружений, дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має; офіційно не працює; має місце реєстрації та постійне місце проживання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття. При цьому судом враховується, що ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а згідно показань потерпілого ОСОБА_5 обвинувачений вживав заходи щодо відшкодування спричинених збитків шляхом відпрацювання. Потім обвинувачений був призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності - один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини, розмір спричиненої шкоди; особу винного; обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Також судом враховується позиція потерпілого ОСОБА_5 , а також, що місцезнаходження викраденого майна - морозильної камери марки «UGUR» - було встановлено, що забезпечило його повернення потерпілому.
Разом з тим, згідно досудової доповіді, складеної Слобідським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_3 та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу імовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого є неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, яке буде достатнім та необхідним.
Підстав застосування положень статті 69 КК України, і тим більше статті 75 цього Кодексу, судом не встановлено.
Крім того, беручи до уваги, що ОСОБА_3 засуджений 30.10.2024 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, а злочини, що є предметом даного судового розгляду скоїв до ухвалення зазначеного вироку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, застосувати принцип часткового складання призначених покарань та зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком.
VІ. Підстави для задоволення цивільного позову.
По кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов про солідарне стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди суми у розмірі 6450,81 грн., яка складається з вартості викраденого майна (електричного двигуна від бетономішалки (в зборі) «agrimotor», 1000 Вт/220В - 1267 грн. 47 коп., болгарки (шліфувальної машини) 180 діаметру марки «Angle grinder WAG» - 650 грн. 00 коп. та напольної морозильної камери марки «UGUR» моделі UDD 400 SC - 4533 грн. 34 коп); а також моральної шкоди - 50 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.12.2024 цивільний позов ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди вартості викрадених електричного двигуна від бетономішалки (в зборі) «agrimotor», 1000 Вт/220В (1267 грн. 47 коп.) та болгарки (шліфувальної машини) 180 діаметру марки «Angle grinder WAG» (650 грн. 00 коп.) залишено без розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Потерпілий ОСОБА_5 у своїй позовній заяві не просили визначити відповідальність обвинувачених у частці відповідно до ступеня їхньої вини, а просив про солідарну відповідальність обвинувачених.
Разом з тим ухвалою суду від 16.04.2024 зупинено судове провадження по кримінальному провадженню № 12023221210000258 від 25.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з військової служби. Тому судом не вирішуються позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_8 .
Вирішуючи заявлені ОСОБА_5 до ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, з урахуванням ухвали суду від 24.12.2024, суд виходить з такого.
Потерпілий ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди (збитків), посилався на вартість напольної морозильної камери марки «UGUR» моделі UDD 400 SC, якою заволодів ОСОБА_3 , - 4533 грн. 34 коп.
Судовим розглядом встановлено, що вказана напольна морозильна камерабула повернута потерпілому органом досудового розслідування (а. 110 матеріалів д.р. №12023221210000258).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови від 31.03.89 №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» із подальшими змінами - при визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна.
Враховуючи, що відповідне майно, яке було предметом кримінального правопорушення, повернуто потерпілому ОСОБА_5 , суд не знаходить підстав для задоволення його позову в частині відшкодування матеріальної шкоди (збитків).
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, то за змістом роз'яснень, наведених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає доведеним, що потерпілий ОСОБА_5 зазнав переживань та моральних страждань через скоєння щодо нього кримінального правопорушення, протиправної поведінки відносно нього з боку осіб, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_3 , яким він довірив тимчасово проживати у належному йому домоволодінні під час повномасштабної збройної агресії проти України, а тому приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому спричинено моральну шкоду.
Водночас, виходячи з принципів розумності, справедливості та виваженості (ст. 3, ч. 3 ст. 23 ЦК України), враховуючи характер правопорушення та ступінь спричинених страждань, роль обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні, суд вважає, що вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме суд оцінює їх у розмірі 25 000,00 грн.
Отже, цивільний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
VІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
На підставі ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні (висновки №607М від 10.06.2023 та №683М від 24.06.2024) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дольовому порядку з урахуванням його ролі у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо вимог ОСОБА_5 про відшкодування 5000 грн. витрат на правову допомогу, то потерпілим та його представником не надано доказів на підтвердження вказаних витрат. Проте, з урахуванням висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 та Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 квітня 2021 року по справі №639/1879/19, потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного - 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_3 відбуває покарання у виді позбавлення волі у ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.10.2024, який набрав законної сили, судом не обирається обвинуваченому запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.10.2024, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення вироку - з 25.12.2024.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати ОСОБА_3 до строку остаточно визначеного покарання строк частково відбутого ним покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 у виді позбавлення волі - за період з 22.08.2024 по 24.12.2024 включно.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп). В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Речові докази по кримінальному провадженню: напольну морозильну камеру марки «UGUR» моделі UDD 400 SC, білого кольору, з наліпками зеленого кольору та червоного кольору написами - залишити в розпорядженні (вважати повернутою) власника ОСОБА_5 (а. 103, 104, 110 матеріалів д.р. №12023221210000258)
Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 716,94 грн. (сімсот шістнадцять грн. 94 коп.) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_10 (а. 59, 159 матеріалів д.р. №12023221210000258)
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілому.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1