справа № 619/2268/23
провадження № 1-кп/619/60/24
іменем України
25 грудня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в залі суду м. Дергачі, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000002253 від 06.07.2022, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 111-1 КК України відносно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,-
24 лютого 2022 року о 05.00 годині, за наказом президента російської федерації володимира путіна російська федерація незаконно вторглася на території України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф та та федеральну службу військ національної гвардії російської федерації.
24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ, дію якого продовжено по теперішній час.
У період з кінця лютого по середину вересня 2022 року територія Козачої Лопані, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області була окупована підрозділами держави-агресора. З початку військової агресії рф, на територіях, які опинилися в окупації, зокрема на території смт Козача Лопань Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області, представники держави-агресора створили незаконні органи влади, які поширювали, встановлювали та закріплювали владу російської федерації на місцях.
Так, після незаконного вторгнення на територію України збройних сил Російської Федерації, тобто після 24.02.2022, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник прямий умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме в тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області.
У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи на території смт. Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області, не пізніше 05.07.2022, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій прямий умисел, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації РФ на призначення його на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території смт. Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області.
Крім того, 05.07.2022 відповідно до наказу № УГ-27/22, головою тимчасової цивільної адміністрації ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_5 призначено на посаду в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області з дислокацією голови у смт Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області.
На вказаній посаді ОСОБА_5 здійснював організаційно-розпорядчі функції у незаконних органах влади, всебічно співпрацюючи з окупаційною адміністрацією.
Відповідно до наказу № УГ-78/22 від 02.09.2022, головою військово- цивільної адміністрації ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_5 звільнено з посади в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області.
Отже, в період часу з 05.07.2022 по 02.09.2022, ОСОБА_5 виконував організаційно-розпорядчі функції, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме перебував на посаді в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області з дислокацією голови у смт. Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області.
Своїми діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Відповідно до ухвали від 08 серпня 2023 року відносно обвинуваченого здійснюється спеціальне судове провадження (т.1, а/с 243-251).
Будь-яких відомостей щодо позиції обвинуваченого щодо пред'явленого йому обвинувачення суду не надано.
Захисник повідомив, що йому невідома позиція обвинуваченого щодо пред'явленого йому обвинувачення, однак зауважень щодо судового розгляду за процедурою спеціального судового провадження не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.
Щодо обґрунтування здійснення стороною обвинувачення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Як встановлено судом, ухвалою від 06 квітня 2023 року (т.1, а/с 243-251) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого.
У подальшому, ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року у межах цієї судової справи було постановлено про розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за його відсутності (in absentia) шляхом здійснення спеціального судового провадження.
При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що судовий розгляд за відсутності обвинуваченого відповідає стандартам міжнародного законодавства, зокрема Рекомендаціям Комітету міністрів Ради Європи №6 R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції Комітету Ради Європи від 19 січня 1973 року 75 (11) про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого.
Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, тобто здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження (наприклад, рішення у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року) [6].
У цьому кримінальному провадженні рішенню про спеціальне судове провадження передували неодноразові неявки обвинуваченого на судові засідання, проведення яких було призначено на 14 червня та 08 серпня 2023 року і про причини своєї неявки обвинувачений суду не повідомляв.
Суд також враховує, що обвинувачений виїхав на територію рф у період активного збройного конфлікту між Україною та російською федерацією, що ускладнювало використання органом досудового розслідування механізму міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях між вказаними державами, особливо щодо обвинуваченого, який співпрацював з рф та обіймав адміністративну посаду на окупованій території.
Однак незважаючи на наявність складнощів у реалізації міжнародно-правової допомоги між Україною та рф, стороною обвинувачення належним чином здійснювалися спроби належного повідомлення обвинуваченого про пред'явлене йому обвинувачення, виклик обвинуваченого, який здійснювався як шляхом публікації оголошень на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора так і у ЗМІ загальнодержавної сфери «Урядовий Кур'єр».
У ході судового розгляду, стороною обвинувачення було використано всі надані законом можливості для дотримання прав обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя).
Стороні захисту було надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист обвинуваченого, судовий розгляд відбувався тривалий час, протягом якого обвинувачений у встановленому порядку викликався до суду.
Права та інтереси захищалися адвокатом ОСОБА_4 , який діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення захисту за призначенням, та який брав участь на всіх стадіях судового розгляду.
Захисником було сформульовано та оголошено в судових дебатах позицію захисту, яка полягає у наступному.
Обвинувачений ОСОБА_5 не приймав реальних рішень, а лише виконував ті рішення, які приймались російським керівництвом.
Будь-якої реальної шкоди внаслідок його дій заподіяно не було.
Обвинувачений діяв під примусом в розумінні ст. 40 КК України, оскільки випадки розправи над цивільними особами з боку військових рф є численними та загальновідомими.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку з чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України: повістки про виклик публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Дергачівського районного суду Харківської області.
Крім того, судом додатково вживались заходи для належного повідомлення обвинуваченого.
Так, він повідомлявся про наявність кримінального провадження та про місце, дати та час судових засідань за допомогою месенджера Telegram. Як вбачається з роздруківок на а.с. , обвинуваченим було отримано та прочитано частину таких повідомлень, що свідчить про його обізнаність про наявність цього провадження.
Судом також направлялись судові повістки на останню відому адресу обвинуваченого на території України.
У зв'язку з вказаним суд доходить висновку, що стороною обвинувачення було вчинено достатньо та максимально можливих заходів щодо дотримання прав обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 повинен був знати про розгляд кримінального провадження, та відмовився від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо в такому суді, що також свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб та шляхом повідомлень у месенджері Телеграм, однак у судове засідання не з'явився.
Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.
Наказом №УГ-27/22 від 05.07.2022 голови військово-цивільної адміністрації Харківської області ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_5 призначено на посаду в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області з дислокацією голови у смт Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади, Харківського району, Харківської області.
Наказом №УГ-78/22 від 02.09.2022 голови військово-цивільної адміністрації Харківської області ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_5 звільнено з посади в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області.
Відповідно до протоколу огляду від 06.07.2022, переглянутим відеозаписом, встановлено, що в мережі в месенджері «Telegram» на каналі «Х.Z.» який налічує 10 653 підписників у стрічці «Відео» було знайдено відеоролик з назвою «На должность и.о. главы ВГА Харьковского района назначен ОСОБА_7 . Соответствующий указ подписал глава ВГА Харьковской области ОСОБА_8 . ОСОБА_7 рассказал об обстановке в Харьковском районе. ВСУ не прекращают обстрелы ОСОБА_9 . В прошедшие сутки в поселке зафиксировали 16 прилетов». Вказаний ролик тривалістю 20 сек. розміщено на вказаному каналі о 16 год 15 хв. 30.06.2022.
При відкритті цього відеоролику на ньому зображено особу з підписом « ОСОБА_7 главы ВГА Харьковского района». Вказана особа розповідає, що 29.06.2022 по селищу Козача Лопань нанесено артилерійський та ракетний удар ВСУ під час якого постраждали приватні будинки та нежитлові приміщення.
Слідчими органами цей відеофайл було записано на цифровий носій - диск та додано до матеріалів справи. Також зроблено скріншоти відеозапису у вигяді фототаблиці та додано до матеріалів справи.
Згідно з висновком судової технічної експертизи №СЕ-19/121-23/3036-ДД від 20.02.2023, у наданих на дослідження документах «Указ глави тимчасової цивільної адміністрації Харківської області» від 05.07.2022 № УГ-27/22 на 1 арк.; «Указ голови тимчасової цивільної адміністрації Харківської області» від 02.09.2022 № УГ-78/22 на 1 арк., ознак, що вказують на зміни первинного змісту, не виявлено.
З протоколу огляду від 31.03.2022 вбачається, що було оглянуто сторінки веб ресурсів застосовуючи додаток VPN:
- сторінку веб-ресурсу: vbankcenter.ru/contragent/1143123032403, яка відображає профіль юридичної особи, зареєстрованої на території держави визнаною ВР України державою-агресором, а саме російської федерації, Назва вказаної юридичної особи «ООО «Ледлидлайф», дата заснування: 25.12.2014, ИНН: 3123233480, КПП 312301001, ОГРН 1143123932403 в профілі зазначено керівника ОСОБА_10 , який є керівником з 26.01.2023. директора Никифорова. Крім того, у профілі зазначено баланс та прибуток станом на 2021 рік. у графі: Події, зазначено видалення керівника вказаної юридичної особи ОСОБА_5 датований 25.01.2023 року, крім того зміни юридичної адреси вказаної організації датовані березнем місяцем 2023 року;
- сторінка веб-ресурсу за посиланням org.com/company/1379240, зазначений профіль юридичної особи, зареєстрованої на території держави визнаною ВР України державою- агресором - рф. Назва вказаної юридичної особи «ООО «Ледлидлайф»», дата заснування: 25.12.2014, ИНН: 3123233480, КРР 312301001, керівником вказаної юридичної особи згідно з профілем зазначено: ОСОБА_5 , як одноосібного керівника. Статус юридичної особи дійсний.
Окрім цього, з веб-ресурсу за посиланням egrul.nalog.ru/, при введенні у пошуковому полі на вказаному ресурсі номер 3123233480, який належить юридичній особі «ООО «Ледлидлайф»» сайт видає наступну інформацію щодо юридичної особи, зареєстрованої на території держави визнаною ВР України державою-агресором - рф: назва вказаної юридичної особи «ООО «Ледлидлайф»», адреса реєстрації: адреса реєстрації: 308009, Белгородская область, город Белгород, проспект Гражданский, д. 18, оф. 11, ОГРН 1143123932403 дата присвоєння ОРГН: 25.12.2014, ИНН: 3123233480, КПП 312301001; директор - ОСОБА_11 , директор - ОСОБА_5 .
При перевірки особи ОСОБА_12 за допомогою відкритих джерей інформації у було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було присвоєне державою визнаною ВР України державою агресором, а саме російською федерацією, ИНН 312345478269;
-при огляді веб-ресурсу за посиланням rusprofile/ru/person/telyatnikov-iv-312345478269, при вводі у пошукове поле ІНН 312345478269, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сайт видає профіль в якому зазначено, що ОСОБА_5 є керівником юридичної особи «ООО «Ледлидлайф»» яка зареєстрована у державі визнаної ВР України державою-агресором - рф. У вказаному профілі зазначено дохід компанії у рублях за 2021 рік, тобто вказана юридична особа, керівником якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробляла грошові кошти та сплачувала податки на користь держави-агресора РФ.
Під час огляду поданих веб-ресурсів застосовувалася фотозйомка.
Вказані документи долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження та оглянуті судом під час судового розгляду (т. 1 а.с. 159-567).
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що вона є мешканкою селища Козача Лопань Харківського району Харківської області. Вказала, що ОСОБА_5 під час окупації селища був головою окупаційної влади. Перший раз побачила ОСОБА_5 приблизно 13-14 червня 2022 року у приміщенні Козачо-Лопанської селищної ради. До ОСОБА_5 цю посаду обіймав ОСОБА_14 . Раніше свідок ОСОБА_5 ніколи не бачила. Свідок зверталася до окупаційної влади для отримання дозволу на вивіз хворої сестри. Дозвіл було надано лише сестрі, ОСОБА_13 у виїзді було відмовлено. 16 липня 2022 року після того як на подвір'я свідка впала вибухівка, вона пішла до Козачолопанської селищної ради просити ОСОБА_5 надати їй з чоловіком дозвіл на виїзд з селища. Перепустки на пересування по селищу Козача Лопань надавалися за підписом ОСОБА_5 . Кому підпорядкувувалося житлово-комунальне підприємство на території селища свідку не відомо.
На документах на видачу гуманітарної допомоги стояла резолюція ОСОБА_5 . ОСОБА_5 проводив зібрання тільки з вуличкомами, з цивільним населенням ніяких зібрань не проводилося. На зібраннях з вуличкомами ОСОБА_5 ставив питання щодо паспортизації населення, пояснював, що буде проведено референдум. На території селища працювала лікарня, якою керував ОСОБА_5 . Хто і коли поставив ОСОБА_5 на посаду голови окупаційної влади с-ща Козача Лопань Харківського району Харківської області свідку не відомо. Свідок вказала, що після 20 липня 2022 року свідок почула, що ОСОБА_5 будуть міняти на іншого голову. Коли було звільнено ОСОБА_5 і з яких підстав свідку не відомо, як і не відомо куди той подівся в подальшому. Свідок зазначила, що ОСОБА_5 на якихось зборах сказав, що він колись був депутатом Харківської міської ради. Які саме організаційно-розпорядчі функції мав ОСОБА_5 свідку не відомо.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає в селі Нова Козача Харківського району Харківської області, отримувала на складі у ОСОБА_16 гуманітарну допомогу та розвозила її мешканцям села Нова Козача Харківського району Харківської області (там було 180 чоловік) з кінця березня 2022 до 8 вересня 2022 року. На документах складених на російській мові які видавалися для видачі гуманітарної допомоги (акти прийому-передачі) був підпис ОСОБА_5 , як голови ОСОБА_17 .
Про те, що ОСОБА_5 отримав певну посаду у тимчасових органах влади рф, свідок в якості волонтера дізналася влітку 2022 року на зборах, які влаштовувалися окупаційною владою для населення. ОСОБА_5 особисто зайшов до зали у приміщенні Козачолопанської селищної ради та вказав, що він тепер тут «головний». Свідку не відомо у який спосіб були розподілені обов'язки у тимчасовій окупаційній владі селища і чи виконував ОСОБА_5 організаційно-розпорядчі функції у с-щі ОСОБА_18 також. Пропуска до підконтрольного на той час селища Козача Лопань видавалися за підписом ОСОБА_5 . Свідок вказала, що на території ОСОБА_17 на той час працювало якесь комунальне підприємство, яке здійснювало прибирання вулиць селища, яке саме і хто керував ним їй не відомо. Після того як ОСОБА_5 склав свої повноваження їй не відомо куди саме він подівся. Чи був ОСОБА_5 офіційно призначений головним у ОСОБА_16 свідку не відомо, але вона впевнена, що на цю посаду він потрапив добровільно. На зборах ОСОБА_5 обіцяв організувати навчання дітей у школах у м. Куп'янську або у с. Стрілеча (в понеділок будуть забирати дітей, а у п'ятницю - привозити додому).
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона під час окупації проживала в с-щі Козача Лопань Харківського району Харківської області. Приблизно в червні місяці 2022 року замість Губіна керувати окупаційною владою до селища прибув ОСОБА_5 . Для вільного переміщення по селищу Козача Лопань необхідно було отримати пропуск, до селища привозили газети під назвою «Харків-Z», в якій була публікація де ОСОБА_5 закликав людей приходити на роботу до селищної ради також закликав відновлювати школи. Телятніков при владі у ОСОБА_16 перебував приблизно з кінця травня -червня і до деокупації населеного пункту - вересня місяця 2022. Свідок особисто мала зустріч з ОСОБА_5 коли звернулася до селищної ради для отримання пропуска. Під час зустрічі ОСОБА_5 пояснив, що пропуск надається лише тим мешканцям у кого зруйнований будинок, і так, як у неї будинок постраждав після обстрілів - вона дозвіл на виїзд отримала. Посвдіки на пересування по селищу Козача Лопань були оформлені за підписом ОСОБА_5 . Про те, що в центрі селища відбувалися збори чула від сусідів, особисто участі у них не приймала. Місце знаходження ОСОБА_5 після деокупації ОСОБА_17 свідку не відомо. На території селища видавалася гуманітарна допомога, якою займалися відповідальні особи - мешканці з вулиці, хто підписував дозвіл на видачу гуманітарних наборів для населення свідку не відомо.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав, у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
За таких обставин, оцінивши наведені вище докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме добровільному зайняттю громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, доведена поза розумним сумнівом.
Доводи захисника про те, що обвинувачений не приймав реальних рішень та займався лише розподілом гуманітарної допомоги, суд не приймає, оскільки судом встановлено, що обвинувачений активно співпрацював з державою-агресором та виконував організаційно-розпорядчі функції.
Щодо доводів захисника про те, що обвинувачений діяв під примусом, слід зазначити наступне.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого із зайняття посади у незаконному органі влади вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість та динаміка розвитку, адже він не лише очолив незаконний орган влади, а ще й агітував інших осіб на співпрацю з окупаційною владою. ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території, не вживав.
Суд не приймає заперечення захисника про те, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_5 добровільно надав свою згоду на зайняття посади та добровільно зайняв посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території смт Козача Лопань Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області.
Суд зазначає, що обставин не добровільного зайняття ОСОБА_5 посади в окупаційній адміністрації під час розгляду справи не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Ніяких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу у період окупації смт. Козача Лопань, Дергачівської територіальної громади Харківського району, Харківської області, внаслідок застосування якого він виконував покладені окупаційною владою обов'язки незаконного органу влади, суду не надано.
Натомість, в судовому засіданні свідки зазначили, що він приблизно з червня і до вересня 2022 року займався підтримкою життєдіяльності населення селища Козача Лопань Харківського району Харківської області, тобто під час усього часу окупації селища ніяких військових з автоматами, які супроводжували ОСОБА_5 не було. Люди могли потрапити до нього на прийом з певних питань, а з головами вуличних комітетів, зі слів свідка ОСОБА_13 він проводив загальні зібрання на яких обговорювалися, зокрема питання паспортизації та проведення референдума у селищі.
Тобто ніякого тиску з боку окупаційних військ ОСОБА_5 не мав та співпрацював з окупаційною владою за добровільним бажанням.
Щодо нібито відсутності шкоди внаслідок дій обвинуваченого суд доходить наступного.
Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із посад пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України, адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
Суд не встановив під час судового розгляду наявність збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин обвинуваченого ОСОБА_5 , а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто колабораційній діяльності у виді добровільного зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд ураховує також роз'яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання, відсутні.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, відсутні.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином проти основ національної безпеки України - такі злочини є найбільш суспільно небезпечними посяганнями, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення в період окупації території смт. Козача Лопань Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який є громадянином України.
Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, що відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як обов'язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
Оскільки ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2023 (справа №953/2403/23) в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, то вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного його затримання.
Відповідно до ст. ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого судові витрати за проведення почеркознавчих експертиз в розмірі 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 24 копійки на користь держави.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави, та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язані з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 12 (дванадцять) років.
ОСОБА_5 початок строку відбування покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня фактичного його затримання.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у виді тримання під вартою після затримання, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи №СЕ-19/121-23/3036-ДД від 20.02.2023 у розмірі 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 24 копійки.
Речові докази:накази №УГ-27/22 від 05.07.2022 та №УГ-78/22 від 02.09.2022 про призначення та звільнення ОСОБА_5 з посади в.о. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківського району Харківської області з дислокацією голови у смт Козача Лопань Дергачівської територіальної громади, Харківського району Харківської області, диски з відеозаписом до протоколу огляду від 06.07.2022 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1