справа № 619/5308/24
провадження № 1-кп/619/363/24
іменем України
20 грудня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42023222130000256 від 10.11.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Унцешти Унгенського району Молдова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
встановив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222130000256 від 10.11.2023.
В судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 подав клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Клопотання мотивоване тим, що за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказував на недоведеність ризиків, просив скасувати запобіжний захід або визначити розмір застави. Посилався на те, що всі свідки вже допитані, інші переховуються. Після деокупації територій Харківської області ОСОБА_4 не втік, хоча мав можливість. Обвинувачений ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності. Кримінально-процесуальний кодекс на забороняє внесення застави у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтримав позицію захисника, просив скасувати запобіжний захід або визначити розмір застави. Посилається на ст. 62 Конституції України, зокрема, на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначає, що свідки дали неправдиві показання, його вину не доведено.
Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу стороною захисту доводи, з огляду на конкретні обставини в яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, суд дійшов висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.10.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 24.12.2024.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає встановленими існування та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст .177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Наявність ризику переховування, який за час тримання обвинуваченого під вартою не зменшився та не втратив своєї актуальності, враховуючи обставини встановлені судом та ту обставину, що на території України продовжено дію воєнного стану, виправдовує тримання останнього під вартою та свідчить про неможливість запобігання встановленому ризику шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб на свідків, з огляду на стадію судового розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, обвинувачений може мати можливість підтримувати зв'язки з особами, які перебувають на окупованій території України, передавати їм дані, що може мати негативні наслідки та становити новий склад кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів під час дії воєнного стану є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 лютого 2025 року.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, а також полягають у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків та прийнятих рішень у справі.
Крім того, підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що стороною захисту під час розгляду клопотання доведено не було.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив визначити розмір зпстави.
Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Положеннями ст. 183 КПК України передбачено право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час дії воєнного стану, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, керуючись ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що дає право суду не застосовувати до обвинуваченого інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.
Керуючись ст. 176-178, 184, 193, 194, 196-198, 331, 350, 369-372 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про визначення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 16 лютого 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено - 20.12.2024 року о 15 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1