Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3923/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30; код ЄДРПОУ: 14360570)
до Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
05.11.20241 Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича, в якій просить суд стягнути Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича заборгованість за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022, в загальному розмірі 302 370,38 грн., з яких 270 737,11 грн. заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту), 31 633,27 грн. заборгованості за процентами, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. Відповідачем зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконані, станом на 29.10.2024 заборгованість за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 становить 302 370,38 грн та складається з:
270 737,11 грн - заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту);
31 633,27 грн - заборгованості за процентами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3923/24. Вирішено розгляд справи №922/3923/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України). Роз'яснено відповідачу, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу відповідного строку та в межах строків, встановлених статтею 248 ГПК України.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/3923/24 від 08.11.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Також документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 08.11.2024 по справі №922/3923/24 було надіслано 08.11.2024 одержувачу Фізична особа - підприємець Соловйов Віталій Дмитрович на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Документ доставлено до електронної скриньки: 08.11.2024. Зазначене зафіксовано у довідці про доставку електронного листа, складену секретарем судового засідання Стеріоні В.С.
Задля належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території фізичної особи Соловйова Віталія Дмитровича.
06.12.2024 електронною поштою (вх.№30706 від 06.12.2024) та 09.12.2024 через канцелярію суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист (вх.№30840 від 09.12.2024) на виконання ухвали суду від 19.11.2024, відповідно до якого відомості про фізичну особу Соловйова Віталія Дмитровича станом на 02.12.2024 відсутні у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
20.11.2024 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/3923/24 від 08.11.2024 було повторно направлено на адресу Соловйова Віталія Дмитровича: АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 25.12.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
05.01.2022 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТКБ "Приватбанк", Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Соловйовим Віталієм Дмитровичем (далі - ФОП Соловйов В.Д., Відповідач) було укладено кредитний договір №2928217372-КД-1 (далі за текстом - Кредитний договір) (а.с.8 т.1), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 500 000,00 грн. (п.А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.01.2025 (пп. А.3).
Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 між позивачем та ОСОБА_1 05.01.2022 укладений договір поруки №2928217372-ДП-1/1 (а.с.25 т.1).
Також 05.01.2022 між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода) (а.с.17 т.1), відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3 Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п.2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,41% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;
але не більше Індекс UIRD (3міс) + 7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п.2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень,
де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_2 (п.А.4. Кредитного договору).
Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
10.01.2022 на поточний рахунок Відповідача НОМЕР_3 було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_3 (а.с.50 т.1) та платіжним дорученням №DN190B0157 від 10.01.2022 (а.с.32 т.1).
01.07.2022 між Позивачем та Відповідачем укладений договір про внесення змін до Кредитного договору №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 року (а.с.21 т.1), відповідно до якого сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за Кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 на наступних умовах:
1). Позичальник підтверджує свої зобов'язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з:
суми неповернутого кредиту - 458 222,22 грн;
суми нарахованих до 30.06.2022 та не сплачених Позичальником процентів за користування кредитом - 0.00 грн.
2). Погашення Позичальником заборгованості за Договором, розмір якої визначено згідно п.п.1).п.1. цього Договору про внесення змін, здійснюється наступним чином:
повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованим та несплаченим процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни, встановлені в Графіку погашення заборгованості, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (що є Додатком №1 до Договору, з урахуванням змін внесених цим Договором про внесення змін).
01.07.2022 між позивачем та ОСОБА_1 укладений Договір про внесення змін до договору поруки №2928217372-ДП-1/1 від 05.01.2022 (а.с.30 т.1), відповідно до якого поручитель надав свою згоду на внесення змін до Кредитного договору №2928217372-КД-1 від 05.01.2022, укладеного між Фізичною особою підприємцем Соловйов Віталій Дмитрович та Кредитором, відповідно до договору про внесення змін від 01.07.2022 до Кредитного договору, та підтверджує надану Поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно Договору поруки №2928217372-ДП-1/1 від 05.01.2022, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору про внесення змін від 01.07.2022 до Кредитного договору.
В свою чергу, відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
Позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення-вимогу від 09.08.2024 №20105HAFSS0R3 (а.с.68 т.1), в якому зазначалося, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 09.09.2024 - строк (01.01.2025), що узгоджений п. А.3.кредитного договору №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 буде вважатися таким, що настав 09.09.2024.
Як зазначає Позивач, відповідачем зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконані, станом на 29.10.2024 заборгованість за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 становить 302 370,38 грн та складається з:
270 737,11 грн - заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту);
31 633.27 грн - заборгованості за процентами.
Зазначена заборгованість підтверджується також виписками по рахунках НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та розрахунком заборгованості.
На момент пред'явлення цього позову вищевказана заборгованість за кредитним договором Відповідачем добровільно не сплачена.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).
Відповідно до ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (п. 6.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі умов договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України (п. 50. постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012).
Як було встановлено судом, 05.01.2022 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Фізичною особою - підприємцем Соловйовим Віталієм Дмитровичем було укладено кредитний договір №2928217372-КД-1, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 500 000,00 грн. (п.А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.01.2025 (пп. А.3). 10.01.2022 на поточний рахунок Відповідача НОМЕР_3 було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_3 та платіжним дорученням №DN190B0157 від 10.01.2022.
Згідно із п.2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,41% річних.
Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, у зв'язку з чим Позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення-вимогу від 09.08.2024 №20105HAFSS0R3, в якому зазначалося, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 09.09.2024 - строк (01.01.2025), що узгоджений п. А.3.кредитного договору №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 буде вважатися таким, що настав 09.09.2024.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як свідчать матеріали справи, ані у встановлений договором строк, ані станом на час прийняття цього рішення по справі відповідач свій обов'язок щодо повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконав, що підтверджується виписками по рахунках 20687015901811, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , 80324035901202, 81635035900140, 81636015900095 та розрахунком заборгованості.
Як вбачається з вказаних виписок та розрахунку заборгованості, перевіреного судом, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 в загальному розмірі 302 370,38 грн., з яких 270 737,11 грн. заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту), 31 633,27 грн. заборгованості за процентами.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до вимог ст.13, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних чи допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по своєчасному та у повному обсязі поверненню кредиту.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022, в загальному розмірі 302 370,38 грн., з яких 270 737,11 грн. заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту), 31 633,27 грн. заборгованості за процентами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соловйова Віталія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість кредитним договором №2928217372-КД-1 від 05.01.2022 (тiлом кредиту) у розмірі 270 737 (двісті сімдесят тисяч сімсот тридцять сім) грн. 11 коп., заборгованість за процентами у розмірі 31 633 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 27 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 44 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "25" грудня 2024 р.
Суддя Т.О. Пономаренко