Провадження № 11-кп/821/83/24 Справа № 691/622/22 Категорія: ч. 4 ст. 186 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 грудня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він 06.06.2022 близько 21.00 год., під час дії воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 та неодноразово продовженого, зокрема Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, перебуваючи на польовій дорозі неподалік приміщення колишньої «земської школи», по вул. Молодіжна, с. Мліїв Мліївської ОТГ Черкаського району Черкаської області, здійснив поштовх руками в область грудної клітки ОСОБА_9 , від чого вона впала на землю. Після чого відкрито, силоміць вирвавши з її рук, незаконно заволодів належним їй майном, сумкою вартістю 96,67грн.; мобільним телефоном марки "ХІАОМІ Redmi Note 8Т" вартістю 3850 грн.; карткою пам'яті формату «micro SD» вартістю 68,33 грн.; захисним чохлом - книжкою марки «Gelius» до мобільного телефону марки «ХІАОМІ Redmi Note 8Т», вартістю 103,33 грн., чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4 118,33 грн., викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК.
Вважає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 є незаконним і підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч.1 ст.409 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що докази, надані прокурором у судовому засіданні, суд дослідив формально та упереджено, а при їх дослідженні в більшій мірі покладався на внутрішнє переконання ніж на всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, оскільки ряд доказів повинні були бути визнані недопустимими.
Вказує на неналежність протоколів огляду місця події від 06.06.2022, 07.06.2022 та протоколу проведення слідчого експерименту від 14.07.2022, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 104 КПК, зокрема, звертає увагу на відсутність характеристик технічного засобу, за допомогою якого фіксувалась слідча дія, та підписів учасників про те, що вони ознайомлені про фіксацію слідчої дії технічними засобами та їх характеристиками, не зазначено, чи здійснювалась фіксація слідчої дії взагалі.
Окрім цього, судом безпідставно покладено в основу обвинувачення висновок експерта №05-11-01/62 від 08.06.2022, яким встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_9 , оскільки у кваліфікації кримінального правопорушення, що інкриміновано ОСОБА_8 , відсутня кваліфікуюча ознака "поєднаний з насильством".
З урахуванням обставин справи, показань потерпілої та обвинуваченого, захисник вважає, що суд першої інстанції при винесенні вироку зробив хибні висновки з приводу мети заволодіння речами потерпілої. Тобто фактично, суд першої інстанції, не зважаючи на показання потерпілої та обвинуваченого, самостійно вирішив, що у ОСОБА_8 був умисел саме на заволодіння майном ОСОБА_9 з метою власного збагачення.
Утім в ході судового розгляду навпаки встановлено намагання ОСОБА_8 діяти не з метою викрадення телефону та інших речей потерпілої, а з особистих інтересів, зокрема, встановлення кола спілкування своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 та змушування її прийти до нього додому, та за відсутності при цьому будь-якого корисливого мотиву в розумінні ст. 186 КК.
Також захисник вказує на порушення права на захист обвинуваченого під час його затримання в порядку ст. 208 КПК, оскільки затримання ОСОБА_8 та складання протоколу відбулось без участі захисника. Звертає увагу на відсутність у матеріалах кримінального провадження робочої та архівної копії технічного запису судових засідань, які відбулись 20.03.2023, під час якого відбувся допит свідка ОСОБА_10 , потерпілої та обвинуваченого, а також дослідження письмових доказів та 10.04.2023, під час якого відбулись судові дебати та оголошення вироку, що відповідно до п.7 ч.2 ст.412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому захисник вказав на неякісний запис судових засідань під час допиту свідків, потерпілої та судових дебатів.
Окрім вказаного, захисник посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК, оскільки у ОСОБА_8 був відсутній корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та захисник, які змінили вимоги апеляційної скарги захисника, посилаючись на відсутність корисливого мотиву, просили призначити покарання із застосуванням ст.ст.69,75 КК.
- прокурор та потерпіла, які не заперечували щодо зміни вироку в частині пом'якшення покарання, потерпіла просила не визначати обвинуваченому покарання до реального його відбування.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника та прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
За змістом ст.ст. 409, 414 КПК підставою для зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто такого покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 186 КК є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими та перевіреним під час судового розгляду.
У суді першої інстанції обвинувачений заперечував, що мав намір заволодіти речами потерпілої. Пояснив, що деякий час проживав з потерпілою у незареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина. Між ними виникали сварки, тому проживали окремо. 06.06.2022 він зустрівся із потерпілою ОСОБА_9 для з'ясування стосунків. Під час зустрічі між ними виникла сварка, в ході якої потерпіла кинула в нього барсетку. Відбулась штовханина, після чого він забрав барсетку. Бачив, що там був телефон потерпілої. З вказаними речами поїхав до матері. На наступний день телефон і барсетку, які належали потерпілій ОСОБА_9 , добровільно видав працівникам поліції.
Потерпіла ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснила, що протягом 5 років перебувала у незареєстрованому шлюбі та проживала з обвинуваченим. Періодично між ними виникали сварки, після яких вони проживали окремо. До події, яка мала місце 06.06.2022, разом не проживали близько півтора року. ОСОБА_8 батьком дитини не записаний, дитину виховує, як мати одиначка, та отримує соціальну допомогу, як малозабезпечена сім'я, через небажання обвинуваченого визнати батьківство стосовно дитини. Про зустріч з обвинуваченим не домовлялася. Того дня, коли вона поверталась додому, обвинувачений її перестрів, хотів поговорити. Проте вона не мала бажання з ним спілкуватись. ОСОБА_8 кинув мопед, почав її зупиняти. При ній був телефон марки «ХІАОМІ Redmi Note 8Т», барсетка та пакет з продуктами. Між ними відбулась сварки і штовханина, під час якої обвинувачений вирвав барсетку. Після цього сів на мопед і поїхав, сказавши, щоб прийшла забрала речі. Поїхав він на мопеді з її барсеткою і телефоном. Належні потерпілій телефон і барсетку вона отримала від працівників поліції, які виявили їх у обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснила, що потерпіла ОСОБА_9 є її дочкою. 06.06.2022 близько 21.30 год. до неї додому, забігла ОСОБА_9 та пояснила, що вона ішла з магазину, її наздогнав на скутері ОСОБА_12 , вони билися. Потім ОСОБА_12 забрав телефон і барсетку. Надавши ОСОБА_9 допомогу, вони викликати працівників поліції. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не було, але остання була в шоковому стані та переживала, що ОСОБА_8 заволодів її банківською карточкою, телефоном, сумкою.
Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції пояснила, що потерпіла ОСОБА_9 є її онукою, 06.06.2022 близько 18.00 год. попросила онуку сходити в магазин. Цього ж вечора, близько 22.00 год., в будинок зайшла ОСОБА_9 з невісткою ОСОБА_11 . Потерпіла ОСОБА_9 була в шоковому стані. Від них вона дізналась про подію. Разом вирішили звернутись до поліції.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснила, що обвинувачений ОСОБА_12 є її сином. 06.06.2022 о 17.15 год. син приїхав з роботи, а після дзвінка поїхав кудись на скутері. О 24.00 год. до неї прийшли працівники поліції, запитали ОСОБА_12 , якого вдома не було. Після чого залишили номер телефону, просили повідомити коли він з'явиться. Син приїхав о 03.00 год. ночі, на мопеді було розбите скло. Заніс у хату коричневу барсетку, яку не відкривали. О 05.00 год. ранку вона зателефонувала на номер, який залишили працівники поліції. З пояснень ОСОБА_12 зрозуміла, що було непорозуміння із ОСОБА_9 і вона кинула по ньому барсеткою.
Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції пояснила, що з обвинуваченим разом працюють. Була разом із ОСОБА_10 в якості понятої під час слідчої дії за місцем проживання обвинуваченого, під час якої останній видав працівникам поліції коричневу барсетку, в якій були документи, цигарки, ключі від мотоцикла, телефон.
Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції пояснила, що знає обвинуваченого ОСОБА_12 , як односельця. 07.06.2022 була понятою під час добровільної видачі обвинуваченим речей: ключів, мобільного телефону, цигарок і чеку. Під час слідчої дії обвинувачений щиро говорив, каявся. Речі, які видав обвинувачений ОСОБА_8 , належали його співмешканці ОСОБА_9 .
Також вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами.
Згідно з даними витягу ЄРДР від 07.06.2022 №12022250380000146 вбачається, що 06.06.2022 до ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 , про те, що 06.06.2022 близько 21.00 год. на польовій дорозі в с.Мліїв Мліївської ОТГ Черкаського району Черкаської області, її колишній чоловік ОСОБА_8 , відкрито заволодів належним їй портмоне з мобільним телефоном «ХІАОМІ Redmi Note 8Т 4/64GB Starscape Blue» з чохлом та карткою пам'яті.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 06.06.2022, з фото таблицями, було оглянуто місце злочину - польову дорогу в с.Мліїв Мліївської ОТГ Черкаського району Черкаської області, частину дороги, яка має координати 49.339216, 31.528628.
Згідно з заявою обвинуваченого ОСОБА_8 від 07.06.2022, він добровільно, видав працівникам поліції мопед марки «Дельта» та барсетку коричневого кольору, яка належить ОСОБА_9 з її особистими речами: телефоном, ключами від автомобіля, ключами від дверних замків.
Згідно з протоколом огляду місця події від 07.06.2022 з фото таблицями до нього, здійснено огляд домоволодіння в АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , який із заявою про добровільну видачу, видав мопед синього кольору з ключем та талоном з реєстраційними даними, сумку із шкірозамінника коричневого кольору з мобільним телефоном марки "ХІАОМІ Redmi Note 8Т 4/64 Gb Starscape Blue", ІМЕІІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 у книжці-чохлі чорного кольору, сім - картою мобільного оператора «Київстар» та «Лайфселл», пачку з - під цигарок «Strong Royal 25» з цигарками в кількості 9 шт., електронний ключ від автомобіля фірми «Hyundai», зв'язку з 4 ключів, пом'ятий товарний чек магазину «Квіточка».
Відповідно до висновку експерта № 05-11-01/62 від 08.06.2022, на тілі ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця задньої поверхні шиї із припухлістю м'яких тканин навколо, які утворилися від дії тупого твердого предмету, не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в строк, вказаний потерпілою.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-22/5997-ТВ від 22.06.2022, ринкова вартість, бувшого у використанні мобільного телефону марки "ХІАОМІ Redmi Note 8Т 4/64 Gb Starscape Blue", станом на 06.06.2022 могла становити 3850грн. Ринкова вартість, бувшої у використанні карти пам'яті марки «Good Ram» формату «micro SD» об'ємом 8 Gb, станом на 06.06.2022 могла становити 68,33грн. Ринкова вартість, бувшого у використанні захисного чохла - книжки «Gelius» зі шкірозамінника чорного кольору до мобільного телефону марки «ХІАОМІ Redmi Note 8Т» станом на 06.06.2022 могла становити 103,33грн. Ринкова вартість, бувшої у використанні сумки зі шкірозамінника коричневого кольору станом на 06.06.2022 могла становити 96,67 грн.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 14.0.2022 з фото таблицями до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_9 , у присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , із застосуванням фотозйомки, відповідно до якого показала, як на польовій дорозі неподалік приміщення колишньої «земської школи», по вул. Молодіжна в с. Мліїв Мліївської ОТГ Черкаського району Черкаської області, її штовхнув в область грудної клітки ОСОБА_8 , від чого вона впала на землю, і який, силоміць вирвавши з її рук, відібрав сумку з особистими речами і телефоном.
Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції надав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України.
Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст.186 КК, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції в цій частині, колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів сторони захисту, про призначення обвинуваченому занадто суворого покарання, то вони є слушними, з огляду на таке.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.
Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст.75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, призначеного за певні види кримінальних правопорушень.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Разом з цим, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при обранні заходу примусу, що застосовується від імені держави, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, винну особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком. Це може відбутися за умови, якщо винувата особа вчинила кримінальне правопорушення, до якого може бути застосована вказана стаття закону України про кримінальну відповідальність, а суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, що вибачатиметься не тільки з тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння, особи винного, але й інших обставин провадження.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, обираючи ОСОБА_8 захід примусу у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції дав оцінку ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виходячи лише з визначених у ст.12 КК формальних критеріїв.
Апеляційний суд бере до уваги, що суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 КК, характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном і, як правило, корисливим мотивом. У кримінально-правовому розумінні корисливий мотив являє собою прагнення, спонукання особи до незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вчинення протиправних дій стосовно інших осіб, суспільства або держави.
Користь як мотив злочину визначається як прагнення задовольнити будь-яку індивідуальну життєву потребу шляхом свідомо протиправного, забороненого кримінальним законом, заволодіння чужим майном.
Встановлені судом першої інстанції обставини переконливо свідчать про відсутність в діях ОСОБА_8 корисливого мотиву з огляду на те, що дії обвинуваченого були направлені не прагнення, спонукання до незаконного збагачення (свого чи третіх осіб) за рахунок майна потерпілої, а на з'ясування стосунків із останньою, як колишньою співмешканкою.
Наведене не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8 складу цього кримінального правопорушення, адже за встановленою практикою Верховного Суду при кваліфікації дій особи мотив має кримінально - правове значення тільки у випадках, коли він безпосередньо вказаний в диспозиції кримінально-правової норми (постанова Верховного Суду у справі№ 751/7320/20, провадження № 51-555 км 22).
Утім наведене істотно впливає на призначення покарання обвинуваченому.
Колегія суддів дійшла висновку, що стороною захисту наведені аргументовані доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи всі обставини, які були встановлені безпосередньо під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , яке необхідно відбувати реально, не відповідає як принципу співмірності конкретного злочинного діяння з обраним покаранням, так й не узгоджується з принципами гуманізму і справедливості, виходячи з фактичних обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та заподіяної його діями майнової шкоди.
Апеляційний суд не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності обставин, що пом'якшують покарання.
Зокрема, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 щиро розкаявся, про що свідчить його відверте в повному обсязі визнання своєї винуватості у кримінальному правопорушенні, щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки, цілковите усвідомлення протиправності вчиненого ним діяння та зобов'язання в подальшому дотримуватися бездоганної поведінки. Водночас, вказане підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в суді першої інстанції вказала, що обвинувачений 07.06.2022 під час слідчої дії - добровільної видачі обвинуваченим речей, які належали потерпілій, висловлював каяття у вчиненому.
Майнова шкода, яку обвинувачений завдав потерпілій ОСОБА_9 , відшкодована у повному обсязі, шляхом повернення майна.
Вказані вище обставини потерпіла підтвердила в суді апеляційної інстанції, вказавши, що ОСОБА_8 просив у неї пробачення, повернув майно. Потерпіла просила не позбавляти обвинуваченого волі, будь-яких матеріальних претензій до нього не має. Вважає, що мотивом вчинення кримінального правопорушення було те, що вона покинула ОСОБА_8 , котрий бажав повернутися до неї.
Таким чином обвинувачений усунув заподіяну шкоду, що з урахуванням положень ч.1 ст.66 КК є обставиною, що пом'якшує покарання, та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Також до обставини, що пом'якшує покарання, на підставі ч. 2 ст. 66 КК, апеляційний суд відносить стан здоров'я обвинуваченого, котрий є інвалідом ІІІ групи безстроково з дитинства.
Зазначені обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК, свідчать про те, що призначення з урахуванням ч.1 ст. 69 КК покарання, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, забезпечить досягнення закріплених у ч.2 ст.50 КК цілей покарання, виходячи з принципу індивідуалізації покарання.
Крім цього, при сукупності вищенаведених обставин, на думку суду, є переконливими доводи сторони захисту щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його молодий вік, раніше не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення працював КП «Старе Село» Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно; позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка в суді апеляційної інстанції просила звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, претензій до нього не має, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначені обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
Разом з тим, зваживши на наведені обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи особу винного, обставини цього кримінального правопорушення, а також другорядну роль кари як мети покарання, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
На переконання колегії суддів, призначене обвинуваченим покарання з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин у кримінальному провадженні у їх сукупності та таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Таке покарання відповідатиме цілям та загальним засадам призначення покарання.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_8 покарання змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок суворості,не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
У зв'язку з викладеним апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення ОСОБА_8 покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409,414, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити, пом'якшивши призначене покарання.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.186 КК із застосуванням ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст.76 КК покласти на ОСОБА_8 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3