Єдиний унікальний номер 953/4918/24
Номер провадження 22-ц/818/3343/24
24 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року в складі судді Єфіменко Н.В. у справі № 953/4918/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 27 травня 2021 року між сторонами укладено кредитний Договір № б/н, на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
На підставі вказаного договору ОСОБА_1 , видано платіжну карту, встановлено кредитний ліміт у розмірі 6500 грн, який в подальшому було зменшено до 6 200 грн.
Шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, і правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з порушеннями ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 19 травня 2024 року за ним обліковується заборгованість за кредитом у розмірі 6194.30 грн та по відсоткам 4329.04 грн, яку АТ «А-Банк» просило стягнути з відповідача разом з судовими витратами.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково,
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 301 грн. 81 коп. та 374 грн. 58 коп. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів погодження між сторонами розміру процентів за користування кредитом та порядку їх стягнення, що виключає обов'язок відповідача їх сплачувати. Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» є підтвердженням виконання позивачем переддоговірного обов'язку, оскільки Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 27 травня 2021 року не містить посилання на Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена». Однак, оскільки ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього тіла кредиту за вирахуванням з нього безпідставно нарахованих відсотків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 01 серпня 2024 року представник АТ «А-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, а тому відсутні підстави для його звільнення від сплати заборгованості за кредитом та відсотки по ньому.
Також Банк посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, відповідно до яких підписання паспорту споживчого кредиту є належним повідомленням про умови кредитування.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем подано не було.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше, ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до умов якої він погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, і правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають договір про надання банківських послуг (а.с. 7).
В цей же день відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», який містить інформацію й, зокрема, про основні умови кредитування з урахуванням потреб споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Також, відповідно до вказаного паспорту (а. с. 8-9).
Згідно з довідки за карткою, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до липня місяця 2027 року (а.с.13).
Відповідно до довідки за лімітами 27 травня 2021 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 6500 грн, який в подальшому було змінено: - 26 червня 2023 року зменшено до 6194,30, 21; - липня 2023 року збільшено до 6200 грн (а.с. 14)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 травня 2021 року станом на 19 травня 2024 року становить 10 523, 34 грн., з яких: 6 194, 30 грн. - заборгованість за кредитом, 4 329, 04 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 6).
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 ст. 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частині 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг передбачає можливість встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила були надані відповідачу для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні Анкети-заяви.
У самій заяві відсутня інформація про вид банківської послуги, яку відповідач мав намір отримати, тип кредитної картки, кредитний ліміт, строк кредитування та відсоткову ставку.
Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 03 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок та умови надання кредитних коштів та відсоткову ставку, долучені до матеріалів справи Умови та правила не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Надані позивачем Умови та правила, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді кредитний ліміт, строк кредитування та процентну ставку.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Обґрунтовуючи розмір і порядок нарахування відсотків АТ «А-Банк» вказувало, що їх нарахування передбачено Тарифами банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які є невід'ємною частою спірного договору, а також паспортом споживчого кредиту.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «А - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «А - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
Спірний документ не підписано відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 27 травня 2021 року.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Щодо Паспорту споживчого кредиту, то він не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відділенні банку отримав кредитну картку, регулярно користувався нею, проводив нею розрахунки, знімав кошти та поповнював картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту ним не подавалось.
Проте, відповідно до виписки по картці, позивач нараховував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких позивач не довів перед судом, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за Договором складає лише різницю між фактично отриманими коштами та загальну суму фактично внесених коштів на рахунок.
З виписки по картці вбачається, що за період з 27 травня 2021 року по 19 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було внесено 45218 грн, витрачено 55547,47 грн, сума комісій 268,78 грн. Між тих відповідно до вказаної виписки впродовж користування карткою Банком нараховано та списано 4892,49 грн. відсотків, а тому вказана сума разом з комісією підлягає вирахуванню з вищевказаних витрат за картковим рахунком .
Отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь Банку становить 5168,20 грн (55547,47 - 45218 -268,78 - 4892,49).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення розміру забооргованності, що підлягає стягненню з 1301,58 грн до 5168,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено 3 028,00 грн (а.с. 34), апеляційною скаргою - 4 542,00 грн (а.с. 52).
Зважаючи, що позовні вимоги задоволено частково (5168,20/10523,34*100% = 49,11%), судовий збір, що підлягає стягненню у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 1487,05 грн.
Оскільки Банк оскаржував рішення суду частково, а саме - щодо незадоволених вимог у розмірі 10523,34 - 1301,81 = 9221,53 грн, судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної сплати мав становити ((9221,53 х 3028) : 10523,34) х 150% = 3980,12 грн.
З урахуванням частики задоволених позовних вимог АТ «А Банк» має бути компенсований судовий збір за подану апеляційну скаргу у сумі 1954,63 грн (3980,12 х 49,11%).
Отже, загальний розмір судових витрат становить 1487,05 + 1954,63 = 3441,68 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року змінити.
Збільшити розмір заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 травня 2021 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з 1301,58 грн до 5168 (п'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн 20 коп., а також судового збору з 374,58 до 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн 68 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина