Єдиний унікальний номер 645/4430/23
Номер провадження 22-ц/818/1645/24
24 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2024 року в складі судді Федорової О.В. у справі № 645/4430/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 01 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 був укладено Договір № 4092682 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20000 грн строком до 31 травня 2021 року.
Вказаний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
За умовами Кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 4092682 про надання споживчого кредиту від 01 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 67600,73 грн, з яких: 65600,00 грн сума боргу, 1714,97 грн інфляційні втрати та 285,76 грн - три відсотки річних.
25 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», було укладено Договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого останньому відступлено права грошової вимоги за Кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 4092682 про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 67600,73 грн, з яких: 65600,00 грн - сума заборгованості, 1714,97 грн - інфляційні витрати та 285,76 грн - три відсотки річних, а також судові витрати.
16 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав відзив, в якому просив позовні вимоги «Авентус Україна» залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів укладання договору позики між сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також реєстрації позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» та відповідно, фактичного отримання позичальником коштів.
Вказував, що Лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 06 червня 2022 року не є належним і достовірним доказом надання йому позики.
Заперечував щодо проведеного позивачем розрахунку заборгованості, оскільки розмір відсотків є неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для нього, а також порушує принципи добросовісності та розумності.
Вказував, що відсотки за користування кредитними коштами можуть нараховуватися тільки у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 31 травня 2021 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому дії позивача щодо продовження застосування відсоткової ставки до суми боргу є неправомірними.
Вважав, що наявні підстави для зменшення розміру нарахованих відсотків, оскільки вони в 2,5 рази перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року позовні вимоги ТОВ «Фінтраст Україна» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за Договором № 4092682 про надання споживчого кредиту від 01 травня 2021 року в загальному розмірі 67600,73 грн, з яких: 65600,00 грн - сума заборгованості, 1714,97 грн - інфляційні витрати та 285,76 грн- три відсотки річних, а також судовий збір в розмірі 2147,20 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги товариства про стягнення судових витрат, які мають бути компенсовані відповідачем позивачу.
28 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов Товариства залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не доведено факт укладання кредитного договору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Вказував, що оскільки Товариством в порушення вимог статі 1050 ЦК України відсотки нараховано поза межами строку дії кредитного договору. Оскільки договір укладено до 31 травня 2021 року, за весь строк кредитування проценти становлять 380,00 х 30 днів =11400,00 грн.
Крім того, окрім процентів, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за один й то же період нараховано 3 % річних в сумі 3202,72 грн, чим на нього покладено подвійну відповідальність, що суперечить статті 61 Конституції України.
Також, вказував, що на підставі о пункту 18 Перехідних положень ЦК України 3% річних та інфляцію за період після 24 лютого 2022 року нарахуванню та, відповідно, стягненню не підлягають.
Щодо витрат на правничу допомогу зазначав, що заявлені позивачем судові витрати є неспівнірними та необґрунтованими. Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною, позовна заява складається з декількох аркушів та є типовою. Позивачем не надано акт виконаних робіт, а звіт про надання правової допомоги не містить даних по якій справі надавалася допомога.
06 травня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду залишити без змін, а також стягнути 8000 грн витрат на правничу допомогу.
Відзив мотивовано тим, що кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, між сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору.
Відповідач, оформлюючи кредитний договір, зареєструвався на Веб-сайті ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua та створив електронний кабінет, в якому йому надійшов текст Кредитного договору та де він мав змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо.
Кредитні кошти перераховано за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору, а саме - на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Крім того, відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено часткову оплату боргу на рахунок Кредитора.
Розмір заборгованості за Договором № 4092682 від 01 травня 2021 року у сумі 89204,32 грн розрахований у відповідності до умов договору. Проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, та у межах періоду автопролонгації.
31 травня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5700 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Також, кошти на рахунок позикодавця були внесені ОСОБА_1 30 червня 2021 року, 30 липня 2021 року та 02 вересня 2021 року, у зв'язку з чим дію договору було продовжено.
02 жовтня 2021 року Відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, на підставі пунктами 4.3. Кредитного договору строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Вказував, що нарахування 3% річних та процентів за договором не свідчить про покладення подвійної відповідальності за порушення зобов'язань. Проценти мають іншу правову природу та не є штрафними санкціями, оскільки нараховані в межах строку кредиту за правомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до умов договору.
Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідно до висновків, викладений у постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а тому суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України у повній мірі.
Судом встановлено, що 01 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4092682 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 20000 грн строком до 31 травня 2021 року.
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору; Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
За п. 1.5.1 Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується:
- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору Знижена процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (том 1, а.с.24-28)
За положеннями п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1.-4.3.4.) Договору.
Згідно з п. 4.2.1. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.2.2. Договору.
За п. 4.2.2. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Відповідно до п. 4.3.1 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно п. 4.3.2 споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.
На виконання вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» перераховано 20000 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 (том 1, а.с. 46-47).
Відповідно до іформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» платіжна картка № НОМЕР_1 відкрита на ім'я ОСОБА_1 , 01 травня 2021 року на вказану картку було зараховано грошові кошти в сумі 20000,00 грн (том 1, а.с.174).
Станом на 18 серпня 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором № 4092682 про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 65600,73 грн, з яких: 20000 грн - сума кредиту, 45600 грн - проценти за користування кредитом (том 1, а.с.10-19).
05 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25-05/2022, відповідно до вимог якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 (том 1, а.с. 50,58-66).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать, що укладення договору про надання споживчого кредиту № 4092682 від 01 травня 2021 року відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна». Для укладення цього договору позивач ідентифікувався в системі, зазначив свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти.
Підписанням договору позивач підтвердив, що перед укладенням договору йому була надана вся необхідна інформація, він ознайомлений з умовами правил надання коштів у позику, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Таким чином, установивши, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Доводи відповідача, що ним не було укладено спірним кредитний договір, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Доказів, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій та його персональні дані у особистому кабінеті були введені не ним особисто матеріали справи не містять.
Заперечення ОСОБА_1 , що позивачем проценти були нараховані поза межами кредитування обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції та не приймаються судом апеляційної інстанції. Колегія суддів зауважує, що у вказаному договорі сторонами погоджено порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація тощо. Відповідачем не спростовано, що ним вносились кошти на погашення заборгованості, тобто вчинено дії щодо продовження строку дії договору, а тому відсутні підстави вважати, що товариством порушено умови договору.
Щодо доводів відповідача про те, що умови договору є несправелдливими, то суд керується таким.
У відповідності до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
За частино 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
На час укладання кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з його умовами, а тому, у разі якщо він вважав їх для себе неприйнятними та несправедливими, мав можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин з іншим контрагентом на інших умовах.
Також, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, цивільним законодавством передбачено можливість зменшення штрафних санкцій, які нараховані саме у зв'язку з порушенням зобов'язання. Зважаючи, що проценти за користування кредитом мають іншу правову природу - тобто є платою за правомірне користування кредитними коштами, судова колегія відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості на підставі статті 551 ЦК України.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.
Матеріали справи свідчать, що 10 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 (том 1, а.с.30-31).
Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 17 серпня 2023 року адвокатом надано такі послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подання до суду позовної заяви; кількість витрачений годин - 10 год, вартість - 10000,00 грн (том 1, а.с.45).
Вказана сума була сплачена 17 серпня 2023 року (том 1, а. с. 9).
07 липня 2022 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 з адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною (том 2, а.с.57-60).
На підставі вказаного договору Товариству надані такі послуги вартістю 8000 грн - Правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справi про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ; подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, про що 06 травня 2024 року складено Звіт про надання правової допомоги згідно з Договором про надання правової допомоги №а07/07-2022 (том 2, а.с. 61).
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість компенсувати позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
Між тим, враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом судова колегія погоджується з доводами відповідача та вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин , що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу з 10000 грн до 2000 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія враховує тотожність обґрунтувань позову та доводів відзиву на апеляційну скаргу, що не відповідає критеріям розумності та необхідності, оскільки в суді апеляційної інстанції правова позиція позивача здебільшого вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребує такого значного проміжку часу та зусиль адвоката, не надано, а тому вважає, що відшкодуванню підлягає 1000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Зважаючи, що рішення суду підлягає зміни лише в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, судова колегія не вбачає підстав для перерозподілу судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року у частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу змінити.
Зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які були стягнуті з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з 10000,00 грн до 2000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина