24.12.2024
Справа №642/7748/24
Провадження №1-кс/642/4162/24
24 грудня 2024 року
м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024226260000444 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
09.12.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024226260000444 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, в якому прокурор просить накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE», д.н.з НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , один ключ від автомобіля та на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код
НОМЕР_3 , та який перебуває на майданчику тимчасового
утримання транспортних засобів центру забезпечення ГУНП в Харківській області,
розташований за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 107.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 04.12.2024 до чергової частини ВП № 2 ХРУП № З ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення оператора «102» про те, що 04.12.2024 близько 23-20 год. за адресою: м. Харків, вул. Алуштинська, 28 у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підробки.
04.12.2024 близько 23-20 год. за адресою: м.Харків, вул.Алуштинська, 28
працівниками патрульної поліції УПП в Харківській області було зупинено
автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» сірого кольору д.н.з. «
НОМЕР_1 » VIN НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , який при перевірці документів надав працівнику патрульної поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вищевказаний автомобіль серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , в якому вказано VIN НОМЕР_4 . При порівнянні VIN-кодів вказаних на автомобілі та вказаному у свідоцтві
про реєстрацію транспортного засобу було встановлено, що вони не співпадають.
При перевірці за базами ІПНП ГУМВС України було встановлено, що
автомобілі з VIN НОМЕР_5 та VIN НОМЕР_6 не значаться.
Держаний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » не зареєстрований за жодним
транспортним засобом.
Під час проведення огляду місця події від 05.12.2024 за адресою: м.Харків,
вул. Алуштинська, 28 було виявлено та вилучено автомобіль марки «MERSEDES-
BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 на кузові якого вказано WIN-код
НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 , WIN-код НОМЕР_6 та один ключ від автомобілю.
Вилучений автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код НОМЕР_3 поміщено на
майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП в Харківській області
за адресою м. Харків, вул. Пушкінська,107.
Вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2
на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , WIN-
код НОМЕР_4 та один ключ від автомобілю знаходяться в матеріалах
кримінального провадження.
05.12.2024 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 . WIN-код НОМЕР_6 , автомобіль марки MERSEDES-BENS 300 SE
д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код НОМЕР_3 та один
ключ від автомобілю було визнано речовими доказами у кримінальному
провадженні.
Прокурор вказує, що у вказаній події вбачаються ознаки кримінального
правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, тобто використання
завідомо підробленого документа.
За таких обставин на даний час виникла необхідність у арешті предметів, а саме
свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль
марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , WIN-код
НОМЕР_4 , автомобіля марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE»
д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код НОМЕР_3 та одного
ключа від автомобілю, шляхом надання можливості дізнавачу та прокурору зберігати
вказаний автомобіль на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів центру забезпечення ГУНП в Харківській області.
В судове засідання прокурор не з'явилась, разом із клопотанням подала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала, просила задовольнити.
В судове засідання особа, щодо майна якої розглядається клопотання (користувач майна) - ОСОБА_5 не з'явився, про дату та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За змістом п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України), у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Доводи клопотання повинні бути належним чином обґрунтовані і підтверджені доданими до нього оригіналами або копіями матеріалів кримінального провадження, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджує факт подання клопотання в рамках конкретного провадження.
Як встановлено під час розгляду клопотання, згідно витягу з ЄРДР, в провадженні ВП № 2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024226260000444 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Під час проведення огляду місця події від 05.12.2024 за адресою: м.Харків,
вул. Алуштинська, 28 було виявлено та вилучено автомобіль марки «MERSEDES-
BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код
НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 , WIN-код НОМЕР_6 та один ключ від автомобілю.
Вилучений автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код НОМЕР_3 , поміщено на
майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП в Харківській області
за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська,107.
Вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2
на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , WIN-
код НОМЕР_4 та один ключ від автомобілю знаходяться в матеріалах
кримінального провадження.
Постановою дізнавача ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 від 05.12.2024 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 . WIN-код НОМЕР_6 , автомобіль марки MERSEDES-BENS 300 SE
д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код НОМЕР_3 та один
ключ від автомобілю було визнано речовими доказами у кримінальному
провадженні.
Разом із цим, вказана постанова дізнавача від 05.12.2024 про визнання та приєднання предметів як речових доказів у кримінальному провадженні взагалі не містить будь-якого обґрунтування, що вилучені під час обшуку предмети відповідають критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, а також, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Постанова дізнавача жодним чином не обґрунтована, не містить посилання на докази, на підставі яких слідчий дійшов висновку, що вилучені під час обшуку предмети відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Таким чином, постанова дізнавача від 05.12.2024 не відповідає вимогам ст. ст. 98, 110 КПК України, оскільки взагалі не містить мотивів прийняття цієї постанови та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна.
В клопотанні про арешт майна взагалі не вказано даних власника майна, що з урахуванням визначеного ст.172 КПК України стислого строку розгляду клопотання, виключає надіслання повідомлення поштою, фактично позбавляє слідчого суддю можливості дотримання вимог ст.22, 24-28, 172 КПК України.
До матеріалів кримінального провадження долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль
марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , WIN-код
НОМЕР_4 , де власником вказана ОСОБА_4 , але у зв'язку з тим, що прокурор не зазначив даних власника майна, слідчий суддя фактично позбавлений можливості дотримання вимог ст.22, 24-28, 172 КПК України.
Згідно пояснень ОСОБА_5 , який керував автомобілем
марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з НОМЕР_1 , даний транспортний засіб він придбав без укладання договору чи довіреності. Таким чином не зрозуміло, хто є власником майна.
У разі наявності спору щодо належності зазначеного майна певній особі, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема арешту майна, в межах порушеного кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09.12.2024 року клопотання прокурора про арешт майна вже поверталось прокурору для усунення недоліків, встановлено строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали.
Разом із цим, в повторно заявленому клопотанні про арешт майна від 12.12.2024 року прокурором не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, та має значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
В ч. 5 ст. 132 КПК України зазначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
В поданому клопотанні прокурором не доведено необхідність арешту цього майна, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, що є підставою для відмови у задоволенні цього клопотання відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України.
В пунктах 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Надані до суду матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Стороною обвинувачення, в межах заявленого клопотання не доведено, що вказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні прокурора, не доведено їх значення для встановлення обставин у вищевказаному кримінальному провадженні, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах, а тому клопотання про арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, задоволенню не підлягає.
Отже, всупереч ч.ч. 3,4,5 ст.132, ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в даному клопотанні, оскільки правові підстави для арешту майна відсутні.
Таким чином, оскільки в клопотанні прокурора не доведено необхідність арешту майна, не доведено, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 167, 169, 170 - 173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024226260000444 від 05.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - відмовити.
Майно, вилучене під час огляду місця події від 05.12.2024 за адресою: м.Харків,
вул.Алуштинська, 28, а саме: автомобіль марки «MERSEDES -
BENS» моделі «300 SE», д.н.з НОМЕР_1 , на кузові якого вказано WIN-код
НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «MERSEDES-BENS» моделі «300 SE» д.н.з
НОМЕР_1 , WIN-код НОМЕР_6 та один ключ від автомобілю - повернути ОСОБА_5 як особі, у якої було вилучено вказане майно.
Відповідно до ч.3 ст.169 КПК України слідчий та прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 24.12.2024
Слідчий суддя ОСОБА_7