24 грудня 2024 року
м. Київ
справа №160/10314/24
адміністративне провадження № К/990/45327/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №160/10314/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
22.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненадання відповіді на рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 звільнити мене, ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі поданого рапорту відповідно до підстав, зазначених в абзаці четвертому підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення військової частини НОМЕР_2 , оформлене листом від 24 травня 2024 року №2025, про відмову в звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, військова частина НОМЕР_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 22 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд".
Скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у цій справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 5 грудня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №160/10314/24 залишив без руху із наданням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також зазначення виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України; 2) докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
В межах наданого строку військова частина НОМЕР_1 надала уточнену касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №640/8596/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі №380/18997/21, у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі №727/8049/17 та у постанові Верховного Суду 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У цьому контексті Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, оскільки у цій справі предметом оскарження було виселення фізичної особи-підприємця в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.
Також суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №640/8596/21, оскільки спір у цій справі стосується скасування рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
У справі №380/18997/21 позивач просив скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
Так, у справі №803/1541/16 спірні правовідносини стосувалися визнання протиправною бездіяльності Державної служби геології та надр України щодо нерозгляду у встановлений законодавством строк заяви на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину, зобов'язання Державної служби геології та надр України укласти угоду про користування надрами та зобов'язання видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину.
У справі №727/8049/17 предметом спору був перерахунок пенсії.
З огляду на наведене, спірні правовідносини у вищевказаних справах не є подібними до обставин цієї справи.
Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п'ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункти "а", «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 5 грудня 2024 року про залишення її без руху у повному обсязі, а отже, касаційну скаргу належить повернути.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №160/10314/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду