24 грудня 2024 року
м. Київ
справа №420/25522/23
адміністративне провадження № К/990/45044/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року
у справі №420/25522/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 28 вересня 2018 року по 28 серпня 2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 вересня 2018 року по 28 серпня 2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29 серпня 2023 року за весь час затримки виплати.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 вересня 2018 року по 28 серпня 2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у сумі 24433,19 грн (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять три гривні дев'ятнадцять копійок).
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29 серпня 2023 року за весь час затримки виплати.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №420/25522/23.
Верховний Суду ухвалою від 02 грудня 2024 року відмовив ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Скаржник повторно звертається до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2024 року у цій справі, якою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом з тим, станом на день постановлення цієї ухвали від скаржника не надходило жодних документів, як-то уточненої касаційної скарги, касаційної скарги в новій редакції в частині недоліків визначених в ухвалі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року щодо обґрунтування наявності передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд
1. У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №420/25522/23 - повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко