Справа № 947/33757/24
Провадження № 1-кс/947/17409/24
20.12.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , поручителів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_8 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаусове-1 Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, з вищою світою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, майор поліції, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
І. Суть клопотання.
17.12.2024 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_8 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150020001787 від 30.09.2024року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення вказує, що 30.09.2024 року до ЄРДР за №62024150020001787 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Слідчий та прокурор зазначають, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а зокрема, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речові докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
25.10.2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.12.2024 року.
З метою виконання вимог ст.2 КПК України в органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку обраного стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як під час подальшого розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на перевірку обставин вказаного кримінального правопорушення.
Зазначені дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних причин, обумовлених складністю зазначеного кримінального провадження.
Результати проведених слідчих дій, а також висновки судових експертизи в сукупності з іншими доказами, мають важливе значення для закінчення досудового розслідування, подальшого судового розгляду та в цілому встановлення усіх обставин кримінального провадження.
На даний час ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зникли та не зменшились.
Просять продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 діб, з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням можливості внесення застави у розмірі 496розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ІІ. Позиція учасників судового засідання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання про продовження строку тримання під вартою та просив його задовольнити, вважаючи, що наявні на даному етапі ризики обумовлюють необхідність подальшого застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також прокурор просив долучити до матеріалів розсекречені матеріали НСРД, які підтверджують факт вчинення підозрюваним даного кримінального правопорушення.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на обставини та доводи викладені у наданих письмових запереченнях, зокрема зазначила, що із мотивуванням продовження застосування до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та твердженнями, на які в клопотанні посилається сторона обвинувачення, вона категорично не згодна у зв'язку з тим, що законних підстав до продовження застосування такого запобіжного заходу, якими є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, клопотанням та додатками до нього не підтверджено, в тому числі не наведені факти щодо неможливості застосування до її підзахисного будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Захисник посилається на відсутність в матеріалах клопотання (додатках) процесуальних документів, які б слугували підтвердженням наявності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 3 ст. 332 ККУ. На момент подання до суду даного клопотання як вперше, так і вдруге будь-якої інформації про «організовану групу» не має.
Адвокат посилається на те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та міцні соціальні зв'язки у вигляді зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_10 , має малолітню доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка станом на теперішній час потребує оперативного лікування. Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має 3 гр. інвалідності, а також сам підозрюваний має ряд захворювань.
Вважає, що заявлені в клопотанні ризики та відповідно клопотання про перебування мого Клієнта в умовах СІЗО сторона захисту оцінює як чергову форму тиску на підзахисного, залякування, спаплюження службової репутації, тощо.
На думку захисника, розмір застави є непомірним, непід'ємним, необґрунтованим та не виправданим в силу обставин кримінального правопорушення, фінансового стану підзахисного, відсутністю доказів в матеріалах кримінального провадження щодо причетності підзахисного до інкримінованого злочину та об'єктивно доведених збитків.
У зв'язку з викладеним просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого погодженого прокурором та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід з покладанням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також, у судовому засіданні ОСОБА_6 , який є командиром ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_7 , який є рідним братом підозрюваного та займає посаду начальника відділу цивільно-військового співробітництва ВЧ НОМЕР_1 , заявили клопотання про взяття ОСОБА_4 на особисту поруку з посиланням на те, що підозрюваний позитивно характеризується з їх боку. Також зазначили, що з правами та обов'язками поручителів вони ознайомлені та їх згода на поруку є добровільною та обдуманою.
Після оголошення заяв вказаних осіб про взяття підозрюваного ОСОБА_4 на поруки, слідчий суддя заслухав думку учасників процесу щодо даних заяв.
Прокурор заперечував проти обрання підозрюваному запобіжного у виді особистої поруки, вказуючи на те, що вказаний запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Підозрюваний та його захисник просили задовольнити заяви поручителів.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали які обґрунтовують доводи клопотання та матеріали надані стороною захисту, слідчий суддя прийшов до наступного.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Вирішуючи питання доцільності тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ході розгляду клопотання встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150020001787 від 30.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснює група прокурорів Одеської обласної прокуратури.
У ході досудового розслідування встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1393 о/с від 18.08.2024 майора поліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, в спеціальному службовому званні «майор поліції» є службовою особою правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності.
Згідно з ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, ст. 8 Закону передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також відповідно до ст. 18 Закону, поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; сприяє Державній прикордонній службі України у виявленні каналів незаконного перетинання державного кордону, переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та разом із відповідними правоохоронними органами ліквідовує такі канали.
У відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України 08 травня 2024 року № 3684-IX з 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, про який ОСОБА_4 достовірно обізнаний.
Водночас, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу - співробітником Національної поліції України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995, (із змінами від 13 жовтня 2023 року № 1081) виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється, всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою групою осіб, керуючись злочинним умислом з корисливих мотивів, спрямованих на незаконне збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий злочин, а саме: організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_4 разом з невстановленими на теперішній час особами, виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи, що для досягнення їх кінцевої мети, яка полягає в отримані грошових коштів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наприкінці вересня поточного року, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, при особистій зустрічі повідомив своєму знайомому ОСОБА_13 про те, що він може організувати переправляння через державний кордон України осіб, які є військовозобов'язаними, за грошову винагороду у розмірі 6500 доларів США.
Також, у ході вказаної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_13 про те, що у випадку, якщо такі особи знайдуться, то подальшу координацію дій таких осіб він та інші невстановлені слідством особи, будуть здійснювати через месенджер Telegram.
У свою чергу, ОСОБА_13 необхідно буде передати ОСОБА_4 нікнейм такої особи, для подальшого зв'язку.
Надалі, на виконання раніше укладених домовленостей, 18.10.2024 ОСОБА_13 приблизно о 13 год 40 хв скинув ОСОБА_4 у месенджері Whatsapp нікнейм « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
У той же час, ОСОБА_13 повідомив, що указаний нікнейм належить особі, що виявила бажання перетнути державний кордон України, а саме військовозобов'язаному - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Надалі, узгодивши час і місце зустрічі, продовжуючи свої злочинні дії направлені на отримання грошових коштів, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_13 у провулку Чорновола в м. Одесі приблизно о 14 год. 00 хв.
У ході вказаної зустрічі ОСОБА_13 передав за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 6500 доларів США, що станом на 18.10.2024 складало 268 028 гривень 15 копійок.
Після отримання грошових коштів, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_13 про те, що особі, яка буде виїжджати, необхідно буде мати з собою мінімум речей та закордонний паспорт.
Також, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_13 скинути йому на телефон ім'я людини, яка планує виїхати за кордон, та її номер телефону.
Діючи на виконання вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_13 надіслав останньому у месенджері Whatsapp дані, які останній просив, а саме ім'я ОСОБА_15 , та номер телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_14 .
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте протиправне збагачення, діючи за попередньою змовою з невстановленими на теперішній час особами, ОСОБА_4 переслав вказаним особам контактні дані ОСОБА_14 у месенджері Telegram, та розподілив отримані грошові кошти від ОСОБА_13 у розмірі 6500 доларів США між невстановленими на теперішній час учасниками протиправної схеми.
Діючи на виконання заздалегідь розробленого плану, направленого на особисте протиправне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду, невстановлені на теперішній час особи створили у месенджері Telegram аккаунт « ОСОБА_16 », який не був зареєстрований за номером мобільного телефону, з якого почали координувати дії військовозобов'язаних осіб, які сплатили грошові кошти та мали намір незаконного перетину державного кордону України.
Так, 22.10.2024 ОСОБА_14 отримав від контакту, записаного у месенджері Telegram як « ОСОБА_16 » на номер мобільного телефону, вказівку прибути до 18 год. 00 хв. 22.10.2024 до готелю «Стайні Багнатово», розташованого у с. Багнатово, Роздільнянського району Одеської області, та чекати подальших вказівок.
Надалі, виконуючи вказівки вказаного контакту, що діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_14 прибув до вказаного готелю, в якому вже перебували інші військовозобов'язані особи, які мали намір незаконного перетину державного кордону - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
У подальшому, на виконання отриманих у месенджері вказівок від контакту « ОСОБА_16 », ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , 23.10.2024 приблизно о 04 год. 00 хв. вийшли з готелю та сіли в автомобіль марки Деу Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням громадянина Республіка Вірменії ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та виїхали у бік державного кордону України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою.
Надалі, у межах контрольованого прикордонного району, а саме біля
с. Савчинське Роздільнянського району Одеської області автомобіль марки Деу Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 був зупинений працівниками правоохоронних органів, а намір ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо незаконного перетину державного кордону України поза меж пункту пропуску був припинений.
Надалі, 23.10.2024 ОСОБА_4 о 08 год. 16 хв. затримано у порядку
ст. 208 КК України, та у той же день, а саме 23.10.2024 о 20 год. 23 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
У подальшому, 23.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчинення дій порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 21.12.2024 року включно, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 501 888 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) гривень.
Вказаною ухвалою встановлено існування ризиків, передбачених ст.177КПК України, а зокрема, що ОСОБА_4 буде мати можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речові докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним даного злочину; особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подано слідчим з дотриманням строків, встановлених ч.1 ст.199 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:
По-перше: ймовірність та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується наданими прокурором письмовими доказами, зокрема:
- рапортом про виявлення ознак кримінального правопорушення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 26.09.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 30.09.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 02.10.2024;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 21.10.2024
- протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 24.10.2024;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_14 від 24.10.2024;
- протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 від 23.10.2024;
- протоколом обшуку автомобіля Деу Ланос від 23.10.2024;
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 23.10.2024;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 18.10.2024;
- відповіддю з ГУНП в Одеській області від 24.10.2024 з додатками;
- протоколом за результатами проведення НСРД у формі аудіо,- відеоконтролю відносно ОСОБА_4 ;
- протоколом за результатами проведення НСРД у формі аудіоконтролю відносно ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 29.10.2024;
- висновком службової перевірки проведеної УГІ ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_4
- розсекреченими матеріалами НСРД.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 62024150020001787 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
По-друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, та беручи до уваги те, що підозрюваному інкриміновано кримінальне правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, що передбачає в разі доведення вини у суді, призначення останньому покарання виключно у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя вважає доведеним прокурором продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Одночасно, слідчий суддя приймає до уваги те, що наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно-розшукових заходів, натомість підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема чорнові записи, засоби мобільного зв'язку, комп'ютерну техніку (ПЕОМ, нетбуки, ноутбуки, планшети), інші носії інформації, документи.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.
Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред'явленої йому підозри та які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Що стосується посилань сторони обвинувачення на існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість відповідних доводів сторони обвинувачення, оскільки стороною обвинувачення не було зазначено та документально підтверджено існування нових обставин, яким би не надавалася правова оцінка слідчим суддею при першочерговому вирішенні питання застосування міри запобіжного заходу відносно підозрюваної особи.
Прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме органу досудового розслідування необхідно:
- розсекретити у визначеному законодавством порядку матеріали, отримані за наслідками проведення негласних (слідчих) розшукових дій (матеріальних носіїв інформації);
- допитати підозрюваного ОСОБА_4 після його ознайомлення з результатами негласних слідчих (розшукових) дій;
- розсекретити у визначеному законодавством порядку документи (клопотання слідчого та ухвали суду), які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- з урахуванням отриманих висновків експертиз та розсекречених матеріалів про результати проведення НСРД вирішити питання щодо зміни повідомлення про підозру та повідомити про нову підозру ОСОБА_4 ;
- встановити інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення;
- з урахуванням усіх розсекречених матеріальних носіїв, та інформації, яка на них міститься, допитати інших свідків у кримінальному провадженні;
- виконати інші слідчі дії з метою всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення тих обставин, які викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, пом'якшують чи обтяжують покарання;
- в установленому законом порядку повідомити осіб, стосовно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, про вказаний факт.
IV. Щодо запобіжного заходу, який застосовується
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) те, що надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими; (2) те, що покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого, в тому числі, він підозрюється є тяжким; (3) вік та стан його здоров'я; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього дружини та неповнолітньої доньки; (5) займану посаду на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; (6) майновий стан підозрюваного; (7) відсутність судимостей у підозрюваного.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м'якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов'язків.
Тобто слідчим суддею встановлено, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час існує, а також наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси області від 25.10.2024 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
Доказів того, що на даний час перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ним та його захисником не надано.
Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку, що в задоволенні заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про взяття підозрюваного на поруки слід відмовити, оскільки вказаний запобіжний захід є надто м'яким та не буде здатним вплинути на запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання процесуальних обов'язків підозрюваним.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 23.02.2025 року, включно
Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом та в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 злочину за обставин, як вони викладені у повідомленні про підозру, а саме перебуваючи на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ймовірно організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, саме під час дії режиму воєнного стану в державі, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, слідчий суддя вважає що визначений раніше розмір застави 496 (чотириста дев'яносто шість ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 501 888 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) гривень,є помірним та можливим для внесення підозрюваним, що в свою чергу зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання чи є вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного та чи існують підстави для зменшення застави, слідчий суддя виходить з такого. У першу чергу, зазначений розмір явно перевищує встановлений КПК України розмір, однак, при визначенні розміру застави, слідчий суддя бере до уваги тяжкість інкримінованого злочину, виключність обставин кримінального правопорушення, яке полягає у зловживанні службовою особою службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе та інших фізичних осіб використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Окремо слід звернути увагу, що майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 та його родини перевірявся слідчим суддею при застосуванні до нього запобіжного заходу, разом з тим на час розгляду даного клопотання слідчим суддею не встановлено обґрунтованих та достатніх підстав для зменшення розміру застави.
При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків щодо переховування, впливу на свідків та експертів існує необхідність контролю дій та поведінки підозрюваного, у зав'язку з чим обґрунтованим є покладення обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, тобто з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, зважаючи на продовження існування ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя робить висновок, що ці обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням вищезазначеного, слідчий суддя доходить висновку, що вказане клопотання слідчого ДБР підлягає задоволенню та строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід продовжити до 17 лютого 2025 року.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196-197, 199, 201, 202, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо передачі підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на поруки - відмовити.
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_8 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 17 лютого 2025 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".
Визначений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 року розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 501 888 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) гривень - залишити без змін.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 17 лютого 2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, тобто з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1